В Ужгороді відбувся фестиваль "Моя революція"
Українські графітники не бажають, щоб їхні роботи відносили до творів мистецтва - таку заяву оприлюднили провідні райтери на всеукраїнському фестивалі в Ужгороді під назвою "Моя революція". Творили революцію у собі 25 художників в стилі графіті із Києва, Одеси, Тернополя, Львова та Ужгорода
?х не люблять, їх переслідують, проти них складають адмінпротоколи у відділках міліції. А вони вперто виписують свої закодовані у шрифтах імена на стінах під?їздів, на вагонах потягів та метро і в багатьох інших публічних місцях. Молодіжна культура на межі з викликом суспільству. Щоб скерувати цю потужну енергію в корисне русло, і зорганізовуються подібні фестивалі. На рахунку Ужгорода він уже шостий із часу дегалізації й визнАння райтерів. Місцевий палац для дітей та юнацтва віддав на поталу графіті свої стіни.
Володимир Павлишин, організатор фестивалю:
- Він був у жахливому стані, він був весь обписаний і вони згодилися через те, що краще нехай юудуть малюнки, ніж він буде обписаний, це більш естетично.
Крім того, на думку керівництва палацу, таким чином можна привернути увагу влади й вибити гроші на ремонт фасаду дитячого закладу. Хоча зафарбовувати деякі роботи райтерів буде шкода. Мова навіть не йде про вартість аерозольних фарб, зазначимо, що один балончик кошту? 20 гривень, радше, про справді їх естетичний вигляд.
Юрко Приведа, учасник фестивалю (Львів):
- В своїх роботах я намагаюся дати трохи більше, ніж просто слово, надпис, шрифт, вживати інших засобів, тобто в тому і поляга? моя індивідуальність, тому моя робота і виділя?ться.
Твір Юрка незалежне журі визнало найкращою райтерською роботою, хоча у замкненому середовищі графіті не визначають переможців. Вони не прагнуть публічності, їх не тішить слава. Три складові: стиль, небезпека та техніка - це найважливіше у житті справжнього райтера.
Галина Ярцева, Андрій Гоцуляк для [i]5-го каналу [/i]з Ужгорода
До цієї новини немає коментарів