«До війни я випікав у ресторані «Наполеони» й «Медовики», а зараз у нас найпопулярніший – вафельний торт зі згущонкою». Історія бійця 128-ї бригади Богдана

На перших порах служив у тиловій частині недалеко від дому на Хмельниччині. Затим потрапив у десантно-штурмову бригаду.

– Я служив навідником кулемета, ми тоді стояли на Донеччині, – розповідає Богдан. – Паралельно копали укріплення. Під час одного з виходів я порвав меніск, тому довелося робити операцію. Далі була реабілітація вдома, після якої я перевівся в 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Давно хотів сюди потрапити, друзі-земляки, що тут служать, рекомендували. І я не прогадав, колектив тут дуже хороший, командири теж, жодних нарікань.

Богдан служить у самохідному артилерійському дивізіоні, його звання – старший солдат, а посада – старший навідник самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».

– Ми постійно на бойових виїздах, день-два на відпочинок і назад. Працюємо по ворожій піхоті, бліндажах і техніці – це основні цілі.

Доказ ефективної роботи Богдана – нагорода. У вересні цього року він отримав відзнаку головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».

– Перед тим ми гарно відпрацювали по ворогу, сходу влучали в цілі. Але це не тільки моя заслуга, а різних людей – хтось виявив ціль, хтось вирахував координати, хтось коригував. Ми працюємо як єдиний механізм.

До війни Богдан випікав смачні солодощі й досі не втратив свої кондитерські навички. Однак застосовувати їх у бойовій обстановці можливості немає.

– Найпопулярніші торти в нашому ресторані були «Наполеон», «Медовик» і «Горіховий». Плюс ми випікали сезонні, фруктові тістечка. Тут не можу нічого пекти, бо постійно на бойових. Тому зараз у нас найпопулярніший торт – вафельний зі згущонкою, його всі люблять, – сміється боєць.