Закарпатському хіміку, поету й публіцисту виповнилося 88 років!

Під його науковим керівництвом виконаний 21 господарсько-договірний та держбюджетний проекти на замовлення академічних і галузевих інститутів колишнього Союзу, України та закарпатських наукових осередків. Його розробки захищені 17 авторськими свідоцтвами СРСР та патентами України про винаходи, публікацією самостійних та у співавторстві 230 наукових праць, п’ятнадцяти навчальних посібників. У 1976-1979 роках викладав окремі хімічні та технологічні дисципліни в Аннабинському університеті Алжиру. Видав чотири навчальні посібники французькою мовою. Написав про ті часи об’ємну книгу «Творче життя». Аби видати її, продав свою «Волгу».

…Народився він у мальовничому селі Ворочово на Перечинщині. Про його принади й особливості видав публіцистично-художню книгу «Сім чудес Ворочова». Закінчив хімічний факультет Ужгородського національного університету в 1954 році і був залишений на кафедрі органічної хімії на посаді асистента. Відтак понад п’ятдесят років працював у рідному університеті на кафедрах органічної хімії і хімічної технології та з виробничої екології. Викладав курс органічної хімії та основні спецкурси. За час свої кропіткої роботи Юрій Цмур займався вирішенням актуальних теоретичних та прикладних завдань хімічної науки — стереохімією, кінетикою хімічних реакцій, кето-імідольною таутомерією, будовою органічних сполук та її впливом на фізико-хімічні, біологічні, фармакологічні та мікробіологічні властивості речовин.

Труд увінчувався загальним народним визнанням. Він — переможець Всеукраїнської виставки «Винахід-2000» (Київ) та Ужгородської виставки-презентації науково-технічних розробок «Технопарк-2000». Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, Грамотою державного департаменту інтелектуальної власності України (2000), нагрудним знаком «Изобретатель СССР».

Інтелектуалізм високошановного вченого підкреслюється його «побічними захопленнями — займається фотографією, колекціонує музичні записи. Десятиліттями також був учасником чоловічої хорової капели «Боян». Має дітей, онуків, правнуків. Пише художньо-публіцистичні твори і вірші:

ГІРСЬКЕ ДЖЕРЕЛО

У тихому закарпатському зворі,

На лісовій духмяній полянці

Холодне чисте джерельце

Сонячні промені стріне уранці,

Вночі ж слухає місяць і зорі.

Вода камінням ніби стрибає,

А коли в річку вже допливає,

Хвилоньки срібні з нею єднає:

Зрадіють ниви — будуть политі,

Бо без водиці і травці не жити.

Любо, щиренько й людей стрічає

Джерельце. Кажуть, то землі сльози,

В будь-яку спеку не висихає,

Напитись з нього схилиться кожен,

В поклоні низькому й молитись має,

Бо то джерельце віку-роду

Землю Карпатську, її багатство

Оберігає задля народу,

Гартує вірність, любов і волю,

Дає надію на ліпшу волю.

*    *   *

…Щирість і наполегливість цього видатного чоловіка заслуговує низького поклону краян. Як це робиться людьми до незамуленого джерела.

Василь Полтавець