Американську драму про парадоксальну любов показав театр в Ужгороді

Актори (Олександр та Світлана Мавріц) впродовж півтори години тримають зал у напрузі, демонструючи всію гаму емоцій, які спалахують між багаторічними коханцями. Парадоксальна історія викликала у глядачів то сміх, то сльози. Адже на сцені кожен бачив… себе.
Вистава атмосферна, зі стилістикою повоєнної Америки, з чудовим художнім і музичним оформленням та розкішними балетними номерами чотирьох молоденьких покоївок у готелі, де розгортається ця неймовірна «лав сторі». Вдячні глядачі довго не відпускали акторів та авторів зі сцени, щиро аплодуючи та вигукуючи «Браво!». Вистава належить до тих, які хочеться переглянути ще не раз.
«Це серйозна робота, – коментує київський режисер Віталій Семенцов, який спеціально приїхав на ужгородську прем’єру. – П’єса дуже складна. Я б її побоявся взяти до роботи, бо грати акторам різницю в 25 років і тримати зал та ще й на малій сцені, де все під збільшувальним склом, це неймовірно складно. Тут не збрешеш. Михайлу Фіщенку це вдалося. Він знайшов філігранну точність режисерської концепції і підтвердив свій минулорічний диплом з відзнакою. Гарно вибудував балетні номери, які обрамлюють дію, доповнюють виставу. У театрі росте талановитий, креативний балетмейстер Дмитро Сньозик. Сьогодні на сцені був справжній театр».
«Вистава «The same time next year», як і попередні вистави на нашій малій сцені, схвилювала, зачепила за живе. Захотілося помовчати, подумати про себе, провести паралелі зі своїм життям, зрештою, вистава спровокувала самій собі поставити деякі питання… Попри те, що актори, з погляду моралі поводилися не зовсім етично, їх не хотілося засуджувати. Їхні стосунки викликали у глядача потребу аналізу, розуміння, а в декого, може, і заздрість…» – коментує викладач кафедри туризму та міжнародних комунікацій УжНУ Оксана Панько.
Другий показ «Same time, next year» («Наступного року в цей же час») відбудеться в п’ятницю, 6 липня, о 18.30. На сцені гратиме інша пара акторів – заслужений артист України Степан Барабаш та Наталія Немеш-Фечо. Щоправда, квитків на другий показ прем’єри вже майже не залишилося.
До теми
- Про що писали газети в Ужгороді 100 років тому – у липні 1926 року
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- Загадка огорожі кафе-музею «Під замком» в Ужгороді
- 184 малюки народилися в Ужгороді у червні
- Як в Ужгороді тваринам допомагають боротися зі спекою: поради ветеринара
- "Люди йдуть в театр за емоціями — ми їм це даруємо", — Рудольф Дзуринець
- Аромат, що закохує: на набережній Незалежності в Ужгороді квітне найдовша липова алея
- Яка реліквія схована в хресті іконостаса греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді?
- Як з’явилася площа Театральна в Ужгороді?
- В Ужгороді майже кожен четвертий житель — внутрішньо переміщена особа
- Цікаві факти про водні ресурси: геотермальні води Ужгорода
- До перших класів в Ужгороді вже зарахували понад 1300 дітей: у яких школах ще є вільні місця (ПЕРЕЛІК)
- 160 малюків, серед них дві двійні, народилося у травні у перинатальному центрі Ужгорода
- «Знахідки, які розповідають»: в Ужгороді видали каталог артефактів з розкопок замкової церкви Святого Юрія
- У школах Ужгорода пролунав останній дзвоник. У місті майже 3000 випускників
- Століття пам’ятника Євгену Фенцику в Ужгороді
- Від протестів до міського феномену: як «Відкриті екскурсії» навчили ужгородців любити своє місто
- "Ніколи мені ніхто не дарував": в Ужгороді провели акцію "Подаруй вишиванку пораненому військовому"
- Код нації на вулицях Ужгорода: з Днем вишиванки!
- “Втрачений Ужгород”: про що писали місцеві газети 100 років тому


До цієї новини немає коментарів