Американську драму про парадоксальну любов показав театр в Ужгороді

Актори (Олександр та Світлана Мавріц) впродовж півтори години тримають зал у напрузі, демонструючи всію гаму емоцій, які спалахують між багаторічними коханцями. Парадоксальна історія викликала у глядачів то сміх, то сльози. Адже на сцені кожен бачив… себе.
Вистава атмосферна, зі стилістикою повоєнної Америки, з чудовим художнім і музичним оформленням та розкішними балетними номерами чотирьох молоденьких покоївок у готелі, де розгортається ця неймовірна «лав сторі». Вдячні глядачі довго не відпускали акторів та авторів зі сцени, щиро аплодуючи та вигукуючи «Браво!». Вистава належить до тих, які хочеться переглянути ще не раз.
«Це серйозна робота, – коментує київський режисер Віталій Семенцов, який спеціально приїхав на ужгородську прем’єру. – П’єса дуже складна. Я б її побоявся взяти до роботи, бо грати акторам різницю в 25 років і тримати зал та ще й на малій сцені, де все під збільшувальним склом, це неймовірно складно. Тут не збрешеш. Михайлу Фіщенку це вдалося. Він знайшов філігранну точність режисерської концепції і підтвердив свій минулорічний диплом з відзнакою. Гарно вибудував балетні номери, які обрамлюють дію, доповнюють виставу. У театрі росте талановитий, креативний балетмейстер Дмитро Сньозик. Сьогодні на сцені був справжній театр».
«Вистава «The same time next year», як і попередні вистави на нашій малій сцені, схвилювала, зачепила за живе. Захотілося помовчати, подумати про себе, провести паралелі зі своїм життям, зрештою, вистава спровокувала самій собі поставити деякі питання… Попри те, що актори, з погляду моралі поводилися не зовсім етично, їх не хотілося засуджувати. Їхні стосунки викликали у глядача потребу аналізу, розуміння, а в декого, може, і заздрість…» – коментує викладач кафедри туризму та міжнародних комунікацій УжНУ Оксана Панько.
Другий показ «Same time, next year» («Наступного року в цей же час») відбудеться в п’ятницю, 6 липня, о 18.30. На сцені гратиме інша пара акторів – заслужений артист України Степан Барабаш та Наталія Немеш-Фечо. Щоправда, квитків на другий показ прем’єри вже майже не залишилося.
До теми
- Храм на Цегольні: історія Свято-Преображенської парафії в Ужгороді
- В Ужгороді можна укласти договір на прибирання могил протягом року
- Храм, який пережив війну, радянський спортзал і змінив громаду: історія незвичайної церкви Ужгорода
- 103 дівчинки та 110 хлопчиків: у вересні в Ужгороді народилися 213 дітей
- Як корифей українського театру Микола Садовський на Закапатті працював: нариси з історії «руського театру» при «Просвіті» в Ужгороді
- Камінь, який «скотився» із замку: у магазині біля Ужгородського замку зберігають незвичайну міську легенду
- Майже 170 сеньйорів та сеньйорит розпочали навчання в Університеті третього віку
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- «Дзеркало старого міста» — яким був Ужгород століття тому
- Музичне привітання для Ужгорода: на площі Поштовій виступив військовий оркестр
- Ужгород відзначає 1133-річчя: від середньовічної фортеці до найзатишнішого обласного центру України
- Ужгород-2027 – покажімо місто у світлинах: стартував збір фото для календаря
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
- «Ми не народжені для війни» – в Ужгороді презентували одноденну фотовиставку
- В Ужгороді вчора зафіксували новий температурний рекорд
- 93 малюки, серед них дві двійні народилися у серпні в Ужгородському перинатальному центрі
- «Із книжкою замість квітів»: в Ужгородському ліцеї Шевченка 1 вересня підтримали українську книгу
- Хто і навіщо порізав картину Йосипа Бокшая: незвичайна історія одного портрета
- В Ужгороді семеро новонароджених отримали вишиванки у День Незалежності України
- Будинок «Просвіти» в Ужгороді: історія осередку української культури, де колись працював кінотеатр «Уранія»

До цієї новини немає коментарів