Дороги в Карпатах: хто, скільки і навіщо

Ще у 1999 р. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову «Про Програму будівництва лісових доріг і впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель у гірських умовах Закарпаття», яка кілька разів втрачала чинність й у підсумку трансформувалася у Державну цільову програму «Ліси України» (2009 р.). У документі, зокрема, йдеться:

«Метою цієї Програми є визначення основних напрямів збалансованого розвитку лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів. Розв'язати проблему можливо шляхом забезпечення розвитку лісової інфраструктури (дороги, мости, підпірні стінки, гідротехнічні споруди тощо)…».

Кілька редакцій нормативного документа зводилися до одного – в Україні повинні з′явитися лісові дороги, аналогічні тим, які прокладені у країнах ЄС. Функції будівництва таких доріг були покладені на лісові господарства, зокрема й закарпатські лісгоспи стали трішки дорожно-будівельними. Перша техніка тут з′явилася у період страшних паводків, її надала держава, але за умови, що у подальшому бульдозери, самоскиди і грейдери використають для будівництва мережі лісових доріг.

Лісові, а на Закарпатті, наполягаємо, вони більше гірські дороги – це серйозні інфраструктурні об′єкти, які будують, утримують, ремонтують тощо. Все, як із автомагістралями, але з тією різницею, що бюджети не багатомільйонні, а умови роботи наближені до екстремальних. Так, станом на кінець 2015 року Укравтодор озвучив вартість будівництва-реконструкції-поточного ремонту 1 кілометру автомобільної дороги у 100-80-12 мільйонів гривень.

«Залежно від висоти, стану ґрунту і породи, погодних та інших факторів будівництво 1 кілометру лісової дороги в умовах гірської місцевості коливається від 300 до 400 тисяч гривень. З моменту запровадження діючої нині державної програми, тобто з 2009 року, наш лісгосп побудував близько 70 кілометрів таких доріг. При цьому будівництво лісових доріг з 2010 року проводиться за рахунок власних коштів держпідприємства. Всі дороги поставлені на баланс, а це значить, що проводиться поточний ремонт та їх утримання. Маємо для цього два гусеничні екскаватори, бульдозер, віброкоток, автогрейдер та два самоскиди… Техніку опановували вже на практиці. Але тепер маємо фахівців із 10-річним стажем дорожно-будівельних робіт», – розповідає директор Державного підприємства «Рахівське лісове дослідне господарство» Володимир Приступа.

Днями на Рахівщині здали в експлуатацію чергову ділянку лісової дороги у 4,9 кілометри. Власним коштом (бо ж державна програма не передбачала фінансування в останні кілька років) та наявними технічними засобами шлях протягом двох років побудували лісівники ДП «Рахівське лісове дослідне господарство». Об′єкт має кілька унікальних особливостей. По-перше, це перша дорога в горах, яка передбачає круговий рух – саме там, де сполучаються кілька урочищ Карпатських гір – Лемський, Комин, Липів, Балцатул. «Тут діють ті ж правила дорожнього руху, встановлено такі ж знаки та попередження, як і на автомобільних дорогах», – додає Володимир Приступа.

По-друге, дорога має значний перепад висоти – від 1080 метрів над рівнем моря на початку до 1600 метрів висоти біля полонин, де дорога ще буде мати продовження. Територія, якою прокладено шлях, належить до найвисокогірнішого району лісового фонду країни.

«Будували дорогу косогірним методом, тобто якнайдалі від гірських потоків, аби уникнути їхнього руйнування після паводків. Користуються шляхом працівники лісового господарства та деревообробних і переробних підприємств, місцеві мешканці, які у своїй діяльності прив′язані до полонин, де випасають худобу, рятувальники і лісівники, яким саме у цей період доводиться оперативно реагувати на можливі лісові пожежі. Враховуючи локацію, яка є надзвичайно привабливою для гірського туризму, то дуже зраділи дорозі саме туристи, зокрема велотуристи. Це, насправді, унікальна можливість подорожувати карпатським високогір′ям на велосипеді», – розповідає Володимир Приступа.

Саме туристи, яким стало простіше діставатися до г. Піп Іван і унікальної обсерваторії «Білий Слон», та місцеві вівчарі, що випасають отару на полонині Балцатул стали першими, хто оцінив нову дорогу. Аби побудувати собі будинок вівчаря у горах, місцеві мешканці долали кілька гірських кілометрів з листами шиферу на спині. Шлях, яким зносили сир, бринзу і вурду у долину, теж не можна було назвати простим. Зараз на полонині випасають близько двох сотень овець. Цей промисел вимагає від людей постійного проживання у горах протягом 3-4 місяців на рік. Зрозуміло, що для цього вкрай необхідно було створити більш-менш прийнятні умови.

На сьогодні щільність лісової дорожньої мережі на Закарпатті складає 5-6 кілометрів на 1000 гектарів. У Європі цей показник тяжіє до 25-35 кілометрів. У поточному році закарпатськими лісівниками заплановано будівництво 19,35 км земляного полотна та 14 км твердого дорожнього покриття, з яких вже виконано 70% та 40% відповідно.

«За перше півріччя 2018 року було здійснено поточні ремонти 210 км лісових доріг, 277 погонних метрів мостів та 40 погонних метрів підпірних стінок. В принципі, ці роботи тривають безперервно», – зазначає речниця Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Юлія Давидова.

Ще один аспект, якого вже торкалися і який оцінили на практиці, – це будівництво лісових доріг в умовах гір, які сполучають райони Закарпаття і скорочують шлях для місцевих мешканців у кілька разів. Йдеться, зокрема, про дорогу між селами Колочава (Міжгірський район) та Німецька Мокра (Тячівський район), а також між населеними пунктами Чорна Тиса (Рахівський район) та Лопухово (Тячівський район). Безумовно, лісова дорога – це не європейський автобан і не міжнародна траса «Київ – Чоп», але і 11 км – це не 160 км.

Катерина Ірха для uzhgorod.net.ua