Якщо упустимо шанс, то можемо лишитися без набережної, як колись без хоспісу, - Василь Кручаниця

Головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру Василь Кручаниця: «Звичайно, що треба ремонтувати набережну, а гроші використовувати! Якщо це кошти цільової субвенції, то треба їх використати за призначенням – і все. З іншого боку, громадськість повинна бути ознайомлена заздалегідь із проектом і контролювати процес, міська влада повинна забезпечити цей процес, зробити його максимально прозорим.

Якби це були кошти, які можна використати за вибором – на садочок, лікарню чи якесь інше питання – тоді би можна було філософствувати, що більш потрібно. Якщо це цільова субвенція, то треба хапати її і робити, використати до останньої копійки. Але все використання має бути прозорим!
Бо інакше… Аби не сталося, як вже було. Пригадайте випадок, який був кілька років тому, я тоді ще був депутатом міськради. Йшлося про будівництво хоспісу навпроти ЗОШ № 15 школи поруч із католицьким монастирем. Під його будівництво треба було містові відвести гектар землі – пустиря. І раптом почалися протести, зібралися активісти, що не треба тут нічого робити, що можна будувати хоспіс десь інде, а не тут, бо тут може бути парк…

Уся сіль була в тім, що на той час католицька церква мала можливість залучити кошти Ватікану і побудувати сучасний хоспіс на 15 ліжок, зробити його за європейськими стандартами, облаштувати сучасним обладнанням. Вони готові були забезпечити все без винятку, монахи повинні були здійснювати нагляд за пацієнтами, а з нашого боку потрібно було додати тільки медичний компонент та землю.
.jpg)
Тоді «зарубали» проект, вирішили, що його не треба. У підсумку хоспіс побудували в Тернополі, громада міста вхопилася за нього і руками, і ногами, як кажуть, там підійшли до питання свідоміше. А через якийсь час і в Ужгороді згадали, що треба б нам хоспіс, та біда в тім, що грошей на нього держава не дає, ні місто, ні область не має, а Ватікан теж не збирається більше нічого виділяти. Пізно! Є така хороша приказка, російською звучить так «Ложка дорога к обеду». Тому якщо є можливість зараз відбудувати набережну, то треба це робити, без варіантів».
Маєте свою думку? Надсилайте коментарі на нашу адресу.
До теми
- Про що писали газети в Ужгороді 100 років тому – у липні 1926 року
- Знайдіть мене і поверніть. Щонеділі в Ужгороді нагадують про зниклих і полонених військових
- Загадка огорожі кафе-музею «Під замком» в Ужгороді
- 184 малюки народилися в Ужгороді у червні
- Опанувала жестову мову й навчилася шити: історія переселенки з Донеччини Ольги, яка нині проживає в Ужгороді
- Як в Ужгороді тваринам допомагають боротися зі спекою: поради ветеринара
- Наталія Петій-Потапчук: «Національна, народна культура має колосальне значення саме в час війни»
- 18 хвилин між життям і інфарктом: репортаж із операційної Закарпатського кардіоцентру
- Закарпаття змінюється – нові мешканці та підприємства відкривають стратегічні можливості, – підсумки публічного діалогу
- Кава по-закарпатськи. Історія, традиції та бізнес улюбленого напою
- "Люди йдуть в театр за емоціями — ми їм це даруємо", — Рудольф Дзуринець
- «Якою є війна зсередини і що змінилося в Ужгороді»: відверта розмова з Владиславом Товтином
- Аромат, що закохує: на набережній Незалежності в Ужгороді квітне найдовша липова алея
- Яка реліквія схована в хресті іконостаса греко-католицького кафедрального собору в Ужгороді?
- Інклюзія — це про гідність: Ольга Принцовська про власний досвід та зміни у суспільстві
- Як з’явилася площа Театральна в Ужгороді?
- В Ужгороді майже кожен четвертий житель — внутрішньо переміщена особа
- Цікаві факти про водні ресурси: геотермальні води Ужгорода
- Мар’яна Нейметі: «Ніхто зверху рядків не диктує, в нього є важливіші клопоти»
- Навіть у найважчі моменти ми все одно співаємо, – керівниця театру «Берегиня»

До цієї новини немає коментарів