Закарпатські батьки, не знаєте як мотивувати дитину ходити в школу? – 3 поради від Супрун

Як батькам підтримувати пізнавальний інтерес, навчальну мотивацію та не наражатись на щоденні "не хочу", "не буду", "набридло"?

Насправді демотивація дитини – замкнене коло.Очільниця міністерства охорони здоров'я Уляна Супрун разом з психологом Вікторією Горбуновою, спробували розібратися, як мотивувати кожну дитину ходити на уроки з задоволенням.

Спочатку вчительська чи батьківська вимога щось зробити провокує думки-демотиватори в дитячій голові, наприклад, "це нудно, не цікаво", "я не впораюсь, я не розумний", "дістали, знову тиснуть" тощо.

Потім ці думки провокують почуття-демотиватори: сум, нудьгу, роздратування, злість, сором.

У такому емоційному стані дитина все робить абияк, тягне час, впирається, страждає.

Ця поведінка призводить до того, що невдоволення дорослих росте, вимоги посилюються, стають жорсткішими, з’являються докори та образи і врешті коло замикається.

Щоб розірвати його, спершу спробуйте розібратися, що саме демотивує дитину йти на уроки.

1. Якщо школяр вважає завдання нудними – допоможіть знайти в них цікаве, покажіть як та де можна застосувати здобуті знання та вміння.

2. Якщо дитина не певна в собі та своїх силах – підтримайте її, нагадайте час, коли все вдавалось, підкажіть, як зробити швидше та якісніше, давайте підказки, хваліть за успіхи, будьте поряд і будьте опорою.

3. Якщо ж це думки про інших людей, їхній тиск чи знецінення – продемонструйте, що це не так, дайте більше часу, скажіть щось добре та особисте, підкресліть те, наскільки ви цінуєте свою дитину та її зусилля.

Усе перераховане мають робити і вчителі. Таке ставлення допомагає розвинути внутрішню мотивацію, в основі якої лежать не примус, а відчуття власної самодетермінованості ("Мені це цікаво і потрібно"), компетентності ("Я можу це зробити"), та добрих стосунків з людьми ("Я відчуваю підтримку").

life.pravda.com.ua