На Закарпатті черевний тиф

З моменту виникнення спалаху черевного тифу в с. Сімер Перечинського району до Ужгородської інфекційної лікарні госпіталізовано 14 осіб. З них у 6-ти осіб діагноз черевний тиф підтверджено лабораторно методом гемокультури (перебіг захворювання середньої та легкої ступені важкості). 8 осіб госпіталізовано, оскільки вони перебували у безпосередньому контакті з хворими.
Проведені заходи:
- з метою раннього виявлення та ізоляції підозрілих на захворювання організовано подвірні обходи в селі;
- проведено заключну дезінфекцію колодязів, надвірних туалетів в населеному пункті та інших об’єктів;
- винесено постанову про тимчасове призупинення експлуатації харчоблоків середньої школи та ліцею с. Сімер, призупинено водопостачання з локальних водопроводів у зв’язку з невідповідністю води в них санітарним вимогам;
- організовано водозабезпечення населеного пункту привізною водою;
- призупинено експлуатацію дитячої дошкільної установи в с. Сімер, харчоблоків ліцею та ЗОШ І-ІІ ст. в с. Сімер;
- для організації протиепідемічних заходів у вогнищі черевного тифу задіяно 95 працівників медичних закладів, в тому числі 32 лікаря;
- оглянуто з вимірюванням температури 899 осіб;
- обстежено 370 осіб. В тому числі методом гемокультури ( тобто спеціальним аналізом крові) 322 особи і 48 осіб бактеріологічно;
Комплекс санітарно-гігієнічних, дезінфекційних та протиепідемічних заходів продовжується.
З метою встановлення причин спалаху, опрацювання рекомендацій щодо проведення профілактичних та протиепідемічних заходів в с. Сімер Перечинського району 7 грудня розпочала роботу комісія МОЗ України у складі заступника Головного державного санітарного лікаря України з питань епідеміології Мухарської Л.М., провідних фахівців Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України та Інституту гігієни та медичної екології ім.. О.М. Маразеєва АМН України.
Ситуація знаходиться під контролем.

Прес-служба управління охорони здоров’я закарпатської облдержадміністрації.

Довідка

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ
Вперше черевний тиф був описаний на поч. 19 ст. Протягом 19 і на поч. 20 ст. Він був дуже поширеним захворюванням, яке нерідко набувало характеру епідемії, і до нині залишається серйозною проблемою охорони здоров’я багатьох країн. Щорічно в світі реєструється до 16 млн. Хворих черевним тифом, до 600 тис. хворих — помирає. Найбільша кількість хворих реєструється в країнах Південно-Східної Азії ті Африки. У СРСР з 1949 року спостерігалася незмінна тенденція до зниження захворюваності черевним тифом. У 90-ті роки у зв’язку з втратою країнами СНД єдиної санітарно-епідеміологічної структури зросла захворюваність гострими кишковими інфекціями. Окрім соціально-економічних чинників, захворювання обумовлені також активною міграцією як громадян Південно-Східних республік колишнього СРСР, так і країн Південно-Східної Азії і Індії, де наявний черевний тиф.
Черевний тиф – гостре кишкове захворювання з групи кишкових інфекцій. Характеризується ушкодженням лімфатичних утворів кишок і супроводжується загальною інтоксикацією з гарячкою, висипкою, збільшенням селезінки.
Хвороба поширюється водним, харчовим і побутово-контактним шляхами. Простежується літньо-осіння сезонність. Можливі епідемічні спалахи (водні, харчові).
Найбільш важливим фактором передачі є вода. Забруднення води рік і озер відбувається при зливі неочищених стічних чи каналізаційних вод. Подібне забруднення можливе при зливі нечистот дощовими і талими водами, пранні білизни, зливі у водойми побутових нечистот від хворих. Вода колодязів забруднюється в результаті просочування нечистот з близько або неправильно розміщених туалетів, які відвідують носії інфекції. Це нерідко призводить до групових захворювань, переважно в сільській місцевості.
Менше значення мають харчові продукти. Однак, небезпечним фактором передачі черевного тифу може бути молоко, інфіковане бактеріоносіями при доїнні, транспортуванні чи продажі.
Контактно-побутова передача відбувається в сімейній обстановці, місцях колективного проживання людей (гуртожиток, пансіонат і т.д.) при недотриманні правил особистої гігієни.
Збудники черевного тифу стійкі у зовнішньому середовищі: у прісній воді водойм вони зберігаються від 5 до 30 днів (в намулі — кілька місяців), у стічних водах або ґрунті — до 2-х тижнів, у вигрібних ямах — до 1-го місяця, на овочах і фруктах — до 10-ти днів. У молоці і молочних продуктах бактерії можуть розмножуватися і накопичуватися.
Епідеміологія. Резервуаром і джерелом зараження при черевному тифі є хвора людина або бактеріоносій. Сприйнятливість людини до черевного тифу висока і не залежить від віку та статі. Особливе значення мають хронічні носії, які в минулому перенесли черевний тиф. Хворі на черевний тиф заразні в останні 2 дні інкубації, весь гарячковий період та в період виздоровлення, доки не припиниться виділення збудника з калом і сечею.
Перенесена хвороба залишає достатньо стійкий і тривалий імунітет. Повторне захворювання черевним тифом — явище рідке.
Клініка. Інкубаційний період коливається від 7 до 25 діб (частіше 2 тижні). При класичній формі черевного тифу температура тіла підвищується з дня на день східцеподібно, досягаючи 39-40 °С наприкінці 1-го тижня, і надалі протягом 10-14 днів тримається приблизно на цьому рівні, а потім стає ремітуючою і, поступово знижуючись, приходить до норми. Перед нормалізацією температури спостерігаються її великі ранкові і вечірні коливання. При середньоважкому перебігу хвороби часто спостерігається хвилеподібний характер гарячкової реакції. У багатьох хворих температура тіла протягом 1-3 днів досягає максимальних цифр, а потім східцеподібно знижується до норми. При тяжкому перебігу хвороби і ускладненнях гарячковий період затягується.
До появи висипки хворий почувається погано. Знижується працездатність, наростають симптоми інтоксикації, біль голови, переважно в лобній та висковій ділянках, апатія, безсоння, втрачається апетит.
. Черевнотифозна висипка має такі особливості:
- з’являється на 7-10-й день хвороби;
- спостерігається у половини хворих;
- має розеольозний вигляд, характерні підсипання;
- розташована переважно на животі і бокових поверхнях тулуба;
- інколи зберігається довше від гарячки.
У хворих з важким перебігом тифу на 2-му тижні значно посилюються симптоми інтоксикації, що супроводжується потьмаренням свідомості, інколи хворі марять). На 3-му тижні хвороби можуть виникнути такі грізні ускладнення, як кишкова кровотеча, перфорація кишки внаслідок утворення глибоких виразок в стінках клубової кишки, інфекційно-токсичний шок. До неспецифічних ускладнень належать пневмонія, тромбофлебіт, інфекційно-алергічний міокардит, цистит, артрит, неврит тощо.
Клінічний перебіг черевного тифу за останні десятиріччя зазнав змін, що пояснюється змінами умов життя і широким застосуванням антибіотиків. Частіше спостерігається гострий початок захворювання з швидким зростанням температури і критичним її падінням, коротший гарячковий період, симптоми інтоксикації виражені слабо, відсутній тифоїдний стан, швидше з’являється висипка, розеол дуже мало і вони бліді, частіше зустрічаються легкі форми хвороби.
Черевнотифозні бактерії тривалий час зберігаються у організмі і при його ослабленні, порушенні дієти, психічних та фізичних перевантаженнях і травмах можуть виникати рецидиви хвороби. Для рецидивів характерний легкий і швидкий перебіг, однак при їх виникненні хворого обов’язково госпіталізують.
Диференціальний діагноз у початковий період хвороби дуже важкий. Запідозрити черевний тиф можна на основі епідеміологічних даних (спілкування з черевнотифозним хворим або бактеріоносієм, свідчення щодо водного або харчового шляху передачі інфекції), поступового початку захворювання, наявності гарячки і симптомів інтоксикації без виражених уражень окремих органів. Підозріння посилюється, якщо поступове зростання температури тіла впродовж кількох днів супроводжується скаргами на постійний головний біль, безсоння, зниження апетиту і закрепи.
Обстеження. Обстеженню на черевний тиф підлягають всі хворі з гарячкою, яка триває 5 днів і більше. З метою активного виявлення бактеріоносіїв обстежують всіх, хто поступає на роботу на харчові і прирівнювані до них підприємства, а також осіб, які спілкувались з хворим в епідемічному осередку. Обстеженню підлягають також особи з вперше встановленим хронічним захворюванням печінки, жовчо- та сечовивідних шляхів. Після госпіталізації хворого в осередку проводять заключну дезінфекцію та епідеміологічне обстеження. Протягом 21 дня в осередку черевного тифу (при паратифах-протягом 14 днів) здійснюють медичне спостереження за особами, які контактували з хворим.
Лікування. Всі хворі з підозрою на черевний тиф підлягають госпіталізації в інфекційний стаціонар. Комплекс заходів включає суворе дотримання постільного режиму, дієти, призначення антибіотиків, патогенетичних засобів залежно від важкості перебігу хвороби і наявності ускладнень.
Осіб, що виздоровлюють виписують зі стаціонару на 21-й день нормальної температури після клінічного одужання і отримання негативних бактеріологічних аналізів калу і сечі, здійснених на 5-й та 10-й дні нормальної температури. Осіб, які не отримували антибіотики, можна виписати зі стаціонару раніше - на 14-й день нормальної температури, якщо бактеріологічні аналізи негативні.
Особи, які перехворіли на черевний тиф підлягають диспансерному спостереженню в кабінетах інфекційних захворювань протягом 3 міс. Вони мають перебувати 2 роки на обліку в санепідстанції.
Профілактика черевного тифу складається з комплексу санітарно-гігієнічних і специфічних заходів:
- благоустрій джерел водопостачання, як централізованого водопроводу, так і колодязів. Проведення їх у відповідний санітарно-технічний стан, хлорування джерел водопостачання;
- очистка стічних вод, які скидаються у відкриті водойми;
- організація раціонального водопостачання у місцях загального водокористування та масового перебування людей;
- своєчасне і систематичне видалення і знезараження людських нечистот;
- знищення мух і попередження їх виплоду шляхом введення контейнерного методу збирання сміття, бетонування площадок, на яких встановлені контейнери для збору сміття, регулярний вивіз сміття і його знезараження (компостування, спалення і т.д.);
- систематична дезінфекція туалетів;
- кип’ятіння та пастеризація молока та молочних продуктів, включаючи творог;
- санітарний нагляд за збором, обробкою, випуском і реалізацією молока і молочних продуктів;
- санітарний контроль за підприємствами громадського харчування;
- дотримання правил перевози харчових продуктів, впровадження механізації приготування їжі і використання холодильників;

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ’Я
РОЗ’ЯСНЮЄ І ПОПЕРЕДЖАЄ!
Черевний тиф — важке заразне захворювання, яке є небезпечним для життя. Джерело зараження - хвора людина, або бацилоносій, тобто людина, яка перехворіла черевним тифом і продовжує виділяти збудники цього захворювання.
Людина може заразитися і в тих випадках, коли мікроби потрапляють до рота з забрудненою сирою водою, продуктами харчування або через брудні руки.
Збудник цього кишкового захворювання викликає розлади шлунково-кишкового тракту і може уражати інші органи і системи організму людини.
Прості правила, які можуть попередити цю небезпечну інфекцію:
1. Обов’язково потрібно мити руки з милом перед їжею, після відвідування туалету і будь-якого їх забруднення.
2. Воду з необладнаних колодязів, з річок або інших відкритих водоймищ треба пити тільки кип’яченою.
3. Сирі овочі і фрукти перед вживанням треба мити проточною водою і обов’язково ошпарювати окропом.
4. Їжу необхідно зберігати в щільно закритих шафах, столах або шухлядах.
5. Залишки їжі треба викидати або ховати.
6. Сміття та інші побутові відходи необхідно збирати в закриту тару або в мішки для сміття і знищувати.
7. При появі перших ознак захворювання таких як: нудота і блювання, пронос, підвищення температури — треба негайно звернутися до лікаря.
8. Вилікувати черевний тиф можна тільки в лікарні!
9. Не вживайте будь-яких ліків без призначення лікаря. Самолікування — небезпечне!
• Попередити черевний тиф можна!
• Необхідно тільки знати про це захворювання і неухильно дотримуватися рекомендованих порад.

 

08 грудня 2005р.