Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді

Між іншим, у кожному підрозділі бограч смакує по-різному, і це цілком нормально. Адже не кожному щастить дістати від волонтерів спеціальну приправу – «Er?s Pista».
У 1 стрілецькому батальйоні боґрач приготували бійці під керівництвом шеф-кухаря Олега (на фото він із найбільшою бородою). Олег із Харкова й 12 років пропрацював кухарем у різних ресторанах. Він сам прийшов служити в 128 ОГШБр – послухав рекомендацію друга дитинства, що служить тут офіцером. І не шкодує про своє рішення.
Вперше Олег скуштував боґрач у Мукачеві під час базової військової підготовки. А коли приїхав у зону бойових дій, і сам почав готувати цю знамениту страву. Яка, до речі, вважається «двоєдиною» – настільки ситна, що після неї не хочеться другого.
Боґрач цінують і солдати з сержантами, й офіцери. Але найбільше він смакує піхотинцям, що виходять із «нуля» у фронтові села відновитися й відпочити. Найчастіша їхня реакція, коли привозять бограч: «Дайте добавки!».
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
До теми
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
До цієї новини немає коментарів