Перечинська мануфактура: такого сиру ви точно не куштували! (ФОТОРЕПОРТАЖ Ч.1)

Працює мануфактура неповних 2 роки. За цей час про неї дізналися не лише в області, але й за її межами: включають у гастротури, радять друзям та знайомим.

Як зізнається власник сироварні Олексій Сінєльніков, основна його мета – щоб у Перичин приїжджали з різних міст спеціально за сиром. Зараз сюди уже їдуть туристи, а сироварню включають у екскурсійні маршрути. Куштували тутешній сир і закордонні гості: білоруси, німці, чехи, словаки, французи та інші були вражені смаками та їх розмаїттям. А українці все частіше замовляють продукцію до столу поштою. 

"Одна справа зварити сир, інша – щоденно доглядати за ним, щоб він став смачним. Тому перш за все запрошую до підвалу", – каже пан Олексій.

Зберігати сири потрібно у спеціальному місці при температурі 10-12 градусів. Підвал Перечинської мануфактури, де визрівають сири, розташувався у доволі неординарному місці – це територія колишньої військової частини, яку розформували, а майно передали у комунальну власність. Раніше це був засекречений командний пункт – про це свідчить навіть дах будівлі: він вкритий землею та рослинністю. Однак прибирати це маскування не поспішають і зараз, адже це слугує своєрідним "термосом": взимку допомагає тримати тепло, а влітку – холод. 

Зараз сиру тут мало – після зимової паузи саме варять молодий, який і визріває на полицях. Мануфактура переробляє 1000 літрів коров'ячого молока на тиждень, а невдовзі планують збільшити кількість до 1600 літрів. А віднедавна почали робити сир і з козячого молока. Щоправда, у менших кількостях.

Пан Олексій наводить приклад: 2 синіх і 6 класичних головок сиру – це півтонни молока. Вражаюче, чи не так? Однак сировар каже: "Сир – це стрибок молока у вічність".

Сири Перечинської мануфактури часто авторські. Пан Олексій не боїться експериментувати зі смаками й постійно пробує щось нове: то липу додасть, то евкаліпт, то помідори чи горіх. До речі, за словами пана Олексія, сир із липою не роблять ніде у світі – він унікальний!

Є тут сир, що однозначно здивує своїм виглядом: він як зовні, так і всередині чорний. Усе завдяки додаванню чорнил каракатиці. 

"Ми готували цей сир вперше на одне з весіль. Нас попросили здивувати гостей, тож почали експериментувати. Сирна тарілка виглядала і справді вражаюче. Пробували й інші барвники: шовковицю, чорницю, активоване вугілля, але ніщо так не фарбувало у чорний, як чорнила каракатиці. Хочемо ще спробувати використати бузину – кажуть, вона теж дає чорний колір".

"Ми не копіюємо голландські, італійські сири, а відштовхуємося від своїх умінь та навичок, експериментуємо і записуємо". 

Експериментувати тут люблять. Особливо – з кольором. Чорний, синій, червоний, зелений сир – і все завдяки натуральним добавкам, як-от синій та зелений молочний чай, домашнє закарпатське вино тощо. Сир вимочують навіть у пиві! А ось тут на поличці ціла головка обкатана у виноградному листі. 

Ще один неперсічний сир – Діаманти Карпат. Це невеличкі сирні кульки, які одразу ж привертають увагу відвідувачів.

У виробництві сирів тут стараються використовувати локальні продукти. В ідеалі – з Перечинського району. От у цьому сирі є турянський часник.

Натертий часник та сіль додають до сирного зерна і формують невеличкі кульки. Їх обвалюють у солодкій добронській паприці, в іншому варіанті використовують сушену цибулю і трошки гострого перцю. 

Смаків, як не дивно, не патентують: "Я такий ентузіаст у цій справі, що охоче ділюся своїми рецептами і не роблю з цього таємниць, бо вважаю, що все одно хтось може рано чи пізно до цього дійти. Коли минулого року у Перечинській мануфактурі завершували візит по сироварнях західної України, про нас сказали, що ми найбільш відкриті".

Мануфактура не просто відкрита, а ще й слідкує за якістю своїх товарів: фермери, в яких купують молоко, щомісяця надають довідку про його стан, а раз на квартал мануфактура проводить лабораторний аналіз усіх сирів та ще роблять по 10 змивів із обладнання. Тож у якості сиру будьте впевнені.

Матеріал підготовано у рамках прес-туру до Перечинської ОТГ, організований Закарпатським РВ АМУ.

Ксенія Шокіна спеціально для Uzhgorod.net.ua

Фото автора

Продовження – у наступній публікації

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі