Ужгородські медики виїзної бригади «Хоспіс вдома» діляться досвідом із тернопільськими колегами

Андрій Паламарчук розповів, що в Тернополі стаціонарний хоспіс на три десятки ліжок працює третій рік, у травні цього року створили виїзну бригаду, тому і приїхали в Ужгород ближче познайомитися з роботою колег. «Тут, в Ужгороді, є можливість вивчити досвід багатьох європейських країн, клінік, адже саме на ньому заснована робота місцевої виїзної бригади, – каже пан Андрій. – Для важкохворих дуже важливе перебування в рідних стінах і ми створили виїзне паліативне відділення, щоб наблизити медичну, психологічну, духовну допомогу до таких пацієнтів та їхніх рідних». А саме ужгородська бригада «Хоспіс вдома» працює комплексно, в її складі, крім лікарів та медсестер, є також психолог, соціальний працівник, на волонтерських засадах духівник.

Ужгородський міський голова Богдан Андріїв зустрівся із гостями з Тернополя, відзначив, що обмін досвідом дуже важливий, а щодо хоспісу, то нам є що показати. Бригада працює з січня 2017 року, фінансується з міського бюджету. Придбали автомобіль і за цей час уже здійснено понад 10 тисяч виїздів. Облаштували і 3 палати денного стаціонару по 2 ліжка в приміщенні міської поліклініки загалом для 6 хворих, там можна провести маніпуляції, перев’язки, ін’єкції. Організовано прокат медичного устаткування, предметів для догляду – ходунків, візків, протипролежневих матраців тощо.

В Україні наразі працюють 3 виїзні хоспісні бригади, а за словами одного із заступників міністра охорони здоров’я, ужгородська – найкраща, бо є мультидисциплінарною. Головний лікар комунального некомерційного підприємства «Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетяна Козак, яка започаткувала виїзну бригаду, зазначає, що в «Хоспіс вдома», крім медиків, є фахівці, які, зазвичай не входять до складу медичних закладів, але важливі для комплексного обслуговування важких та невиліковно хворих пацієнтів. «Кожен має право на гідне, максимально якісне життя, обезболення навіть тоді, коли це останні місяці чи дні життя людини. Ми намагаємося допомогти також рідним, навчити їх робити все необхідне для недужих і досвідом із колегами ділимося охоче, бо такі паліативні бригади повинні бути в кожному місті, районі», – переконана Тетяна Юріївна.

Головний лікар розповідає, що загалом хоспісна допомога повинна мати три складові: стаціонар, денний стаціонар та виїзд додому. В Ужгороді почали з виїзної бригади, але вже зробили ремонт у приміщенні, облаштували палати для денного стаціонару. На обслуговуванні зараз 240 пацієнтів, щодня виїздять до 7-15, частина з них – екстрені виклики, інші – планова робота. Серед пацієнтів найважчі – онкохворі, хоча є й із цукровим діабетом, у перший період після перенесення інсульту тощо. Працівники бригади розповідають, що є й ті, хто вже понад 2 роки тому втратили близьких, але й досі часом звертаються, підтримують контакти.

Телефоном «Хоспіс вдома» консультує цілодобово. Чітко налагоджена система взаємодії з сімейними лікарями, і хоча такі медики самі дуже добре працюють щодо знеболення, однак «передають» хворих виїзній бригаді саме для комплексного обслуговування. Тісна комунікація також з онкологами, звертаються і безпосередньо рідні пацієнтів, які вже знають, що в Ужгороді діє така бригада. Тетяна Козак наголошує, що про тих, хто найбільше потребує допомоги, спільними зусиллями мають дбати громада, влада та фахівці. Саме таке об’єднання заради якості життя хворих робить наше суспільство зрілим і саме в цьому – успішність «Хоспісу вдома» в Ужгороді.