Чергова епідемія на Закарпатті
За даними Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції спостерігається період циклічного підйому захворюваності населення на кір.
Такі циклічні підйоми захворюваності спостерігаються з періодичністю 5-6 років. Останній з них у Закарпатській області зафіксований у 2001 році, коли в області було зареєстровано 745 випадків захворювання на кір (проти 2002р —36 випадків, 2003р. — 5 випадків, 2004р. — 1 випадок, 2005 р. – 1 випадок).
Станом на 9 год. 00 хв. 11.01.06р. виявлено 32 випадки захворювання на кір, підтверджених клінічно (з них 5 випадків — у дітей). Серед захворілих 18 студентів УжНУ.
Захворювання виявлено у Іршавському, Виноградівському, Тячівському Перечинському, Мукачівському районах та м. Ужгороді. Хворі госпіталізуються до інфекційних відділень за місцем виявлення. Станом на 11.01.2006 року в цілому госпіталізовано 27 осіб.
Прес-служба управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації
Інформаційна довідка
Кір - гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з повітряно-краплинним механізмом передачі, яке характеризується вираженим катаром (запаленням) слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, кон’юнктиви, гарячкою, інтоксикацією та висипом.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хвора людина, яка стає заразною з останніх 24-48 годин (1-2 доби) катарального періоду. Вона також виділяє вірус ще протягом 5 днів після появи висипу. При ускладненнях кору заразний період може продовжуватися до 10-го дня від початку висипання. Найбільша заразливість припадає на період до появи висипки.
Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. Вірус потрапляє у навколишнє середовище під час розмови, кашлю, чхання хворого. Дрібні краплини слини, що містять вірус, з повітрям можуть переноситися на доволі значні відстані: з кімнати у коридор, з коридору до сусідніх приміщень, і навіть з одного поверху на інший. Через предмети побуту, продукти харчування і третіх осіб вірус кору не передається. Після перенесеного захворювання у людини зберігається стійкий імунітет.
Сприйнятливість неімунізованих осіб до хвороби дуже висока (95-98%) і не залежить від віку. Єдиною захищеною від кору групою є грудні діти віком до 3-х місяців, що народилися від матерів, які мають протикоровий імунітет (перенесли кір у минулому або були вакциновані). У дітей старше 3-х місяців напруженість природного імунітету знижується і до 6-9 місяців вони стають сприйнятливими до кору.
У своєму розвитку кір має декілька періодів.
Перший, інкубаційний, - триває від 9 до 17 днів.
Другий - катаральний - становить від 3 до 7 днів. Звертає на себе увагу поява високої температури тіла у перший день. На другу-третю добу вона може знижуватися до 37-38 градусів. Спостерігаються інші ознаки токсичного впливу вірусу: зниження апетиту, головний біль, порушення сну. У першу ж добу виникають катаральні прояви з боку верхніх дихальних шляхів: сухий кашель, хрипкий голос, нежить. З кожним днем вони посилюються. Характерними симптомами недуги також є кон’юнктивіт та склерит, які супроводжуються світлобоязню, сльозотечею. До кінця катарального періоду виділення з носа та очних щілин набувають гнійного характеру. Всі ці симптоми нагадують гострі респіраторні вірусні інфекції. Але особливістю саме кору в цих випадках буде наростання катаральних проявів, кашель ставатиме частішим, надсадним, болючим. Основними ж відмінними рисами, що дозволяють розпізнати кір ще до виникнення висипань на шкірі, є поява наприкінці катарального періоду на слизовій оболонці щік, губ, ясен висипань, які нагадують манну крупу, та дрібних рожево-червоних плям на м’якому і твердому піднебіннях.
Коли з’являється цей симптом недуги (на 4-5 добу), розпочинається третій період - період висипань. Особливістю його є те, що висипання спершу виникають на обличчі, за вухами і впродовж 3-4 діб поширюються поступово вниз, вкриваючи шию, тулуб, ноги. Вони мають вигляд плям рожево-червоного кольору, що переважно виступають над неураженою шкірою. Часто елементи висипань зливаються. Знову підвищується температура. У перші два дні від початку висипань ще зберігаються характерні зміни в ротовій порожнині. Надалі слизова оболонка рота стає яскраво-червоною, легко вразливою, губи - сухими, потрісканими, вкриваються шкірочками, а на язику з’являється наліт. Все це сприяє приєднанню бактеріальної інфекції та розвитку стоматиту.
Потім у розвитку хвороби настає період пігментації. Висипання починають темніти, набуваючи коричневого відтінку. Пігментація відбувається у тому ж порядку, як і з’являвся висип (від голови до ніг), утримується від одного до півтора тижнів. В подальшому може спостерігатися дрібне лущення, що нагадує висівки. У цей період нормалізується температура, поступово зникають катаральні явища.
Особливість висипань (колір, форма, час появи, подальша пігментація та лущення), наявність катару верхніх дихальних шляхів, кон’юнктивіту та склериту, специфічних змін в ротовій порожнині дозволяють розпізнати кір у ці періоди та відрізнити його від інших захворювань, що теж супроводжуються висипом (краснуха, скарлатина, вітряна віспа тощо).
Останнім етапом у перебігу кору є період одужування, особливість якого полягає в ослабленні захисних сил організму. В цей час треба остерігатися будь-яких інфекційних хвороб.
При легкому перебігу кору і у прищеплених осіб може спостерігатись мізерна висипка у вигляді поодиноких елементів.
У дорослих перебіг кору звичайно буває важким, з геморагічними висипаннями і крововиливами в шкіру і слизові оболонки, вираженою інтоксикацією. Спостерігаються зміни з боку серцево-судинної системи (тахікардія, гіпотонія, ослаблення серцевих тонів), легень (сухі розсіяні хрипи, при розвитку пневмонії - вологі хрипи), нерідко виникають біль у животі та діарея.
Ускладнення кору можуть бути зумовлені його збудником і бактеріями. Частіше виникають пневмонія, кератокон’юнктивіт, піодермія, пієлонефрит, ентерит, стоматит, менінгоенцефаліт.
Діагностика кору проводиться клінічним шляхом і для підтвердження етіології використовують вірусологічні дослідження та імуноферментний методи.
Лікування проводять переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягають лише хворі з середніми і важкими формами кору, ускладненнями і за епідемічними показами (перебування у місцях масового скупчення людей: до прикладу особи, які проживають у гуртожитках, навчаються або прцюють у огранізованих колективах).
Профілактика та заходи в осередку.
Про кожний випадок захворювання подається термінове повідомлення в СЕС. Хворого на кір ізолюють на 4 дні з моменту висипки, а в ускладнених випадках - на 10 днів. Особи, які не хворіли, і не щеплені діти при одноразовому контакті перші 7 днів можуть відвідувати дитячі заклади, а потім підлягають карантину до 17-го дня. В осередку щоденно проводять профілактичний огляд і термометрію, всіх виявлених хворих терміново ізолюють.
Специфічну профілактику кору здійснюють за допомогою вакцини. При відсутності протипоказань контактним дітям, які не були щеплені, терміново (не пізніше, ніж через 72 години після контакту з хворим на кір) вводять вакцину. Планову вакцинацію проводять у дітям у віці 12 місяців одноразово під шкіру в дозі 0,5 мл. Ревакцинацію — в 6 років, а дітям яким вона не була проведена у цьому віці — у 11 років. Імунітет формується у 95-98 % вакцинованих. Захистний ефект досягається, якщо щепленням охоплено 95 % населення.
Чиж В.Г., головний державний санітарний лікар Закарпатської області.
Поляк М.А., головний лікар обласної інфекційної лікарні.
А чому мовчать спеціалісти про епідемію дифтерії в Ужгородському районі та про смерть дитини від дифтерії?