Виступ на сесії Верховної Ради Михайла Сятині щодо захворюваності українцями інфекційними хворобами

Шановний Володимире Михайловичу, шановні народні депутати! У Конституції України здоров’я і життя людини проголошені найвищою соціальною цінністю. Оцінюючи ситуацію з інфекційними хворобами, яких сьогодні в Україні понад 50 різних форм, видно, що Україна не готова до подолання їх проявів. Йдеться про реальні загрози здоров’ю нації, економіці та міжнародному іміджу держави. Щороку від цих недуг страждає близько 10 мільйонів осіб.
Економічні витрати пов’язані з цими хворобами щорічно в Україні становлять понад два мільярди гривень. Шановні колеги! Коли ми говоримо з цієї трибуни, приміром, про розвиток туризму в Україні, повинні запитати себе чи захоче їхати хтось насолоджуватись чудовою природою з погляданням історичних та культурних пам’яток туди де запросто можна підхопити черевний тиф, чи дизентерію, малярію чи гепатит, не кажучи вже про банальні гострі кишкові інфекції, в країну де постійно зростає небезпека зараження туберкульозом, лептоспірозом, сибіркою.
Постає багато питань, що Україна сьогодні може протиставити цій інфекційній навалі, чи спроможні інфекційні, обласні, районні лікарні, відділення протидіяти цій стихії. А ми знаємо в якому стані вони перебувають зараз, відповідь не нашу користь, бо функціонують ці заклади скоріше, як ізолятори.
Катастрофічною є ситуація із лабораторними службами. Виходить, що протиставити в Україні інфекційним хворобам, а відтак і смертності від них нічого. Фракція Народної партії застерігає, щоб успішно тримати під контролем величезну армію патогенних збудників, уряд повинен забезпечити систему законодавчих, організаційних, профілактичних заходів, тобто реалізацію державної політики у цій галузі в повному обсязі.
Тому фракція Народної партії вносить конкретні пропозиції для наведення порядку у сфері протидії поширенню інфекційних хвороб, а саме по-перше. Слід вивести з під контролю санітарно-епідеміологічної служби інфекціоністів, оскільки абсолютно різними є критерії оцінки їх роботи.
Чи не час зробити ці служби незалежними, а також модернізувати їх.
Шановні колеги! Не можна далі закривати оці на соціальний статус лікаря-інфекціоніста, оскільки ті 15 процентів надбавки до мізерної зарплати, що вони одержують ніяк не покривають ризику зараження. З рештою завжди треба варто пам’ятати про використання мікроорганізмів у якості зброї, а перепрофілювання стаціонарів при виникненні спалаху інфекції далеко не надійніший спосіб порятунку ситуації. Дякую.

www.rada.gov.ua

 

13 січня 2006р.