Коли працюєш із COVID-19: Один робочий день лікаря-інтерна Олександра Голубенка

Хтось працює віддалено, хтось – у вимушеній відпустці, хтось узагалі залишився без роботи. Життя в режимі «COVID-19» вплинуло майже на кожного з нас. Медіацентр вирішив розказати про один робочий день тих, хто нині завантажений роботою і перебуває у безпосередній групі ризику. Наші наступні публікації – про викладачів та студентів УжНУ, які в цей непростий час перебувають на передовій боротьби із коронавірусною інфекцією.

Перед остаточним встановленням діагнозу пацієнтам роблять тестування на наявність COVID-19. Тож і ми почнемо з публікації про діагностику. Про один робочий день і про життя на карантині розповідає лікар-інтерн спеціальності «Хірургія» Олександр Голубенко. Хлопець поділився досвідом роботи в одній із клінік міста, де забирав біоматеріали для досліджень. Далі – пряма мова.

РОБОЧИЙ ДЕНЬ ІЗ 7:40 І ПОНАД 10 ЕЛЕМЕНТІВ ЗАХИСТУ

«Мій робочий день починається близько 7:40 ранку, – розповідає Саша. – Прокидатися доводиться о 6:20. Перед роботою обов’язково снідаю та п’ю каву. Бо у клініці цього вже собі дозволити не можу. Безпосередньо до місця роботи мене довозить службове авто – його надає клініка, де я працюю.

Ми готуємо усе до прийому пацієнтів: миємо, знезаражуємо поверхні, провітрюємо приміщення. Відтак важливо правильно надягнути всі засоби індивідуального захисту – їх більше 10. Починаю зі звичайної хірургічної форми, а далі рукавички (у два шари), респіратор, хірургічна шапочка, захисний комбінезон, хірургічний халат, бахіли, нарукавники, окуляри, щиток тощо».

ЩОБ УБЕЗПЕЧИТИСЯ, ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ НЕДОСТАТНЬО

«Моя робота полягає у заборі матеріалу зі слизових оболонок рота і носа на дослідження COVID-19 методом ПЛР. Важливо – правильно посадити пацієнта і правильно до нього підійти. Людина може закашлятися, тому слід стояти збоку. У кабінеті в цей час відчинене вікно, навпроти якого я саджаю пацієнта.

Мазки із рота і носа потрібно забирати новими інструментами. Головне під час забору біоматеріалів – не торкнутися ніяких інших частин порожнини. Від цього залежить достовірність аналізу.

Матеріали забираю у спеціальну ємність – епендорф. Його закриваю, кладу у ZIP-пакет. Потім у ще один. Потім у холодильник.

Після кожного пацієнта обов’язково змінюю верхній шар рукавичок і нарукавники. Краплі потрапляють саме на ці частини костюму, бо вони найбільше контактують із пацієнтом, тож є потенційно небезпечними».

ЩЕ ОДИН ВАЖЛИВИЙ ЕТАП – ДЕЗІНФЕКЦІЯ ТА УТИЛІЗАЦІЯ

«Змінні рукавички та нарукавники слід обов’язково утилізувати. Звісно, так само утилізації підлягають і інструменти. Спочатку ми вимочуємо їх у дизрозчині у спеціальній ємності. Відтак це все потрібно скласти у 3 герметичні пакети із металевими застібками. Ці біонебезпечні матеріали забирають, додатково дезінфікують у спеціальному стерилізаторі – автоклаві – і аж тоді відвозять на утилізацію.

Кожен наступний пацієнт приходить не раніше, як через 20 хвилин після попереднього. За цей час миємо підлогу, знезаражуємо всі поверхні, кварцуємо приміщення».

4 ГОДИНИ У ПОВНІЙ АМУНІЦІЇ

«Робочий день триває до полудня і за цей час я приймаю від 10 до 20 пацієнтів. Складно перебувати весь час у повній амуніції – це і незручно, і спекотно. Відверто кажучи, навіть банально вмитися не дуже вийдеш протягом цих 4 годин, бо доведеться повністю змінювати форму.

Після 12 години дня всі зібрані матеріали їдуть на верифікацію до лабораторії, а я – додому».

МАСКА, НАДІТА НА ПІДБОРІДДЯ, НЕ ЗАХИЩАЄ

«Через несерйозне ставлення до ситуації, люди розслабилися. Ті, хто безцільно гуляє компаніями та ще й без масок, наражають на небезпеку не лише себе, але й інших. А у нас немає великої кількості апаратів ШВЛ. Через таке ставлення лікарі-реаніматологи рано чи пізно стоятимуть перед вибором, кого рятувати.

Люди думають, що якщо вони вже більше місяця користують одну й ту саму маску, вона їх врятує. Маски потрібно змінювати. А ще пам’ятати: маска, надіта на підборіддя або лише на рот, не захищає».

СИДІТИ ВДОМА ЗОБОВ’ЯЗУЄ ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ

«Я в самоізоляції на період, доки працюю. На роботу і з роботи. Іноді можу заїхати в магазин за оптовими покупками. Складаю собі список, швидко купую все, щоб менше там бути. Сидіти вдома мене зобов’язує моя громадська позиція і адекватне мислення, а не лише робота. Коли гарна погода, іноді дозволяю собі пройтися з роботи пішки. Але я йду у респіраторі від виходу з клініки аж до заходу в квартиру.

Тепер є нагода взятися за те, що хотів, але не вистачало часу. На карантині перечитую медичну літературу, вчуся готувати їсти, пригадую, як грати на гітарі, розвиваю свою хірургічну Інстаграм-сторінку. Також обговорюємо з місцевим осередком БУР та УМСА плани, як забезпечити лікарів. Із друзями та близькими у Скайпі спілкуюся. У вихідні поїхав у гори. Весь час був у респіраторі, дихав через раз, відійшов від людей і нарешті надИхався», – розповідає Олександр.

Тепер медик продовжить роботу вже в одній із лікарень міста.

Зауважимо, що Олександр не забирав аналізів у тих пацієнтів, котрих направляє сімейний лікар. Їх «швидка» доставляє у стаціонар, де біоматеріали забирають представники референс-лабораторії.

Волонтеріат УжНУ оголошує збір коштів під гаслом «Свій для свого». Мета – закупити засоби захисту для медиків. Адже серед них чимало своїх – тих, хто навчається чи працює в Ужгородському національному університеті.

Не залишайся осторонь. Підтримай своїх. Щоб допомогти – телефонуй: 0509093018 (Ганна Мелеганич, координаторка Волонтеріату УжНУ) або 0509799220 (Марія Треліс, координаторка Волонтеріату на медичному факультеті УжНУ).

Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ