Гірський рятувальник з Ужгорода розповів про нічні пошуки, сумніви в роботі та бажання вставати вранці
Юрій, у свою чергу, захотів стати героєм для всіх і кожного – тому після двох років служби в полку спеціального призначення на Сході України влаштувався на роботу гірським рятувальником. Аби стати класним спеціалістом, хлопець уважно стежив за роботою старших колег: «У нас дурних порад не дають. Головне слухати, і махати головою, і намотувати на вус. А досвід рятувальної справи набудеться. Якщо людина адекватна, розумна, має хоч трішки сірої речовини в черепній коробці – то всього навчиться».
Відтоді минуло три роки й десятки виїздів. Найбільше Юрію, за його словами, подобається сам процес збору відділення на пошукові роботи: «Це такий погляд у майбутнє. Ти вже уявляєш, що ти будеш робити, а приїжджаєш на місце – і це зовсім не так». І все справді може піти не так. Адже завжди діє людський фактор. Наприклад, нещодавно рятувальники шукали бабусю, яка загубилася в селі Оноківці. Родичі стверджували, що жінка заледве ходить і не могла відійти далеко від дому. А знайшлася вона аж на прикордонній смузі за 10 км від місця пошуків. От і недооцінюй потім чиїсь фізичні можливості...
У марних пошуках може минути і ціла ніч. Юрій згадує кумедний випадок, коли група товаришів заблукала в лісі між селом Лумшори на Перечинщині та селом Люта Великоберезнянського району: «Шестеро людей їхали на новому Touareg та Nissan. І система GPS завела їх у ліс. І їх не бентежило те, що вони їдуть не по трасі. Одна машина впала в колію, вони не могли з неї виїхати, тож вибиралися з лісу другою. Вони просто запам’ятали дорогу, як вони туди їхали, якимось чином розвернулися і повернулися в село Люта. Ну, ми сміялися дуже довго, особливо коли виїхали на пошуки о 12-ій годині ночі, а повернулися додому в 7-й годині ранку».
Навдивовижу Юрій запевняє, що не сердився на тих шістьох заблукалих. Мовляв, з ким не буває? Однак трапляються й моменти, коли стриматися дуже важко. Наприклад, якщо бачить відверте недбальство батьків щодо безпеки дітей: «12-річну дівчинку збили на гірськолижному курорті Красія. Коли я приїхав до малої, то побачив, що її потрібно терміново спускати вниз і передавати лікарям швидкої допомоги. І коли я запитав батька, чому дитина була без шолома (потім я дізнався, що дівчинці робили дві трепанації черепа, вона ледь не залишилась інвалідом), чоловік просто почав говорити всілякі нісенітниці у стані алкогольного сп’яніння та звинувачувати нас, що це ми в цьому винуваті. Хоча винен він, тому що він не дивився за дитиною».
Загалом домедична допомога становить чималий пласт роботи гірських рятувальників. Мало знайти людину – їй треба й допомогти в разі потреби. Варіантів багато: переохолодження, серцевий напад, високий тиск, переломи, вивихи тощо. І щоразу Юрій переживає за долю потерпілого, цікавиться пізніше станом його здоров’я. Адже відчуває власну відповідальність: «А якщо ти щось зробив не так? А якщо треба було почекати тих декілька хвилин, щоб хлопці привезли все-таки дошку, щоб ти не лижі підклав під спину людині, а дошку і щоб нормально спустив? А ти прийняв рішення, що треба терміново спускати людину вниз і зафіксував її на її ж лижі і спустив так. Є завжди якісь такі переживання, щоб ти гірше не зробив».
Однак незважаючи на увесь стрес та безсонні ночі, Юрій запевняє: щодня встає і насправді хоче йти на роботу, замість того щоб повалятися кілька зайвих хвилин у ліжку. Адже що може бути краще, ніж постійно рятувати людей від біди: «Я найбільший кайф отримую тоді, коли допомагаю людям. Тому що бачити в їхніх очах подяку, навіть коли вони тобі про це не говорять – це круто, це дійсно круто».
У ДСНС України у Закарпатській області
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Як заморозки вплинули на урожайність у краї?
- Сьогодні — Свята Трійця: що варто знати про Зелені Свята
- У лікарнях Ужгорода та області — дефіцит донорської крові
- Закарпаття: менше випадків туберкульозу, але тривожна динаміка з гепатитом В
- Пейзаж в об’єктиві тепловізора від військового Владислава Товтина можна придбати на благодійному аукціоні
- У Карпатах пильнує не лише прикордонна служба
- Діти з Маріуполя, що знайшли дім в Ужгороді, стали національними символами надії
- Ветеранський простір «Вдома»: підтримка для тих, хто пройшов війну
- Український природний рекорд! На Закарпатті зафіксували найвищу в Європі дуґласію тисолисту
- Програма активностей на літо в межах проєкту «Зелені скарби Карпат» від ГО «Щасливі діти»
- Працівники Ужанського нацпарку облаштували готелі для бджіл
- Під час виходу з «Азовсталі» потрапив у полон: на Закарпатті зустріли воїна, якого звільнили під час великого обміну полоненими
- Свято Міри в Лазещині і шлях до відродження вівчарства: репортаж з полонин
- Родини ветеранів українсько-російської війни беруть участь у проєкті відновлення ментального здоров’я на Закарпатті
- «Бограч-index» – травень 2025: за місяць продукти подешевшали на 2%
- На Закарпатті зросла захворюваність на ГРВІ
- На Закарпатті проживає 24 621 багатодітна сім’я й 59 жінок області мають звання «Мати-героїня»
- Шахрайські схеми з рідними полонених і зниклих безвісти
- «Но, раз дякуву, з мене кавіль»: 100+ колоритних фраз, які ви почуєте тільки на Закарпатті
- Весна в Ужгороді змінює фарби — сакури вже відцвіли, але краса не зникає
До цієї новини немає коментарів