Щоб побачити справжню Європу за кілька днів, можна відвідати… Ужгород!

Щоб побачити справжню Європу за кілька днів, можна відвідати… Ужгород!
У найменшому обласному центрі України можна помилуватися чеською архітектурою, випити каву у "Венеції", спробувати угорські страви, побачити Ейфелеву вежу... Якщо ви тут ще не були, саме час приїхати на "оксамитовий" сезон.

 

Ужгород – найменший обласний центр України, який може похвалитися чи не найстаровиннішою культурою та історією. Місто було засновано у IX столітті, і за час існування входило до складу численних держав. Є старожили, які за свого віку були громадянами (тільки уявіть!) п’ятьох країн. Ужгород вражає всіх, адже увібрав у себе елементи багатьох культур – угорської, австрійської, чеської, словацької, української. Такого міксу смаків, мов та звичаїв нема більше в жодному регіоні нашої держави. Тож, якщо хочете побачити Європу в Україні, вам саме сюди. Що цікавого можна побачити в місті протягом вікенду? УНІАН підготував ТОП-5 позицій, за допомогою яких вдасться побачити, відчути і спробувати місто «на смак». Причому, в будь-яку пору року.

Ужгород історико-культурний: замок, собори, ротонда

Перше, що порадять відвідати самі ужгородці, це середньовічний замок, розташований практично в самісінькому центрі. Його відносять до IX століття, він неодноразово горів, зазнавав руйнацій, його захоплювали, відбудовували, а, зрештою, в наші часи облаштували в ньому краєзнавчий музей. Нині в залах старовинної будівлі унікальні експозиції, колекції зброї, годинників, раритетних речей, віднайдених під час розкопок навколо замку. До речі, у 2009 році Ужгородський замок посів II місце у конкурсі «7 чудес Закарпаття».

Зовсім поруч, на південному схилі Замкової гори, розташований скансен – Закарпатський музей народної архітектури і побуту. Цікавий він тим, що свого часу з усієї області сюди привезли два десятки житлових, господарчих та культових споруд, і розташували їх просто неба. Музей спланували як невелике самостійне село. Тут є і житлові будівлі, і шинок, і школа, і церква, а планування, певним чином, повторює саму карту Закарпаття: із заходу на схід музею розташувалися спочатку садиби з рівнинних районів області, потім йдуть давні жителі Карпат – лемки, бойки та гуцули, також представлене житло етнічних угорців та румун, які здавна проживають у регіоні.

Ще кілька кроків поза замком, і ви побачите справжній шедевр сакральної архітектури міста, головний його духовний центр – Хрестовоздвиженський кафедральний собор, закладений у 1640 році. Причому, на шляху до нього кожна будівля, хвіртка чи елементи риштування теж заслуговують уваги.

Після відвідин храму сміливо спускайтеся на Корзо – центральну та найбагатолюднішу пішохідну вулицю Ужгорода, розташовану в історичному центрі міста. Архітектура вулиці сформувалася наприкінці ХІХ-на початку ХХ століть, частина будинків збудована у чехословацький період (1920-1939). Загалом, вулиця дуже атмосферна й романтична, і точно справить враження на кожного. Назву «Корзо» (з італійської – «вулиця для прогулянок») вулиця отримала від князів Другетів – стародавніх володарів міста.

Та якщо собор, замок, скансен й старий центр – в зоні пішої доступності, то ще одна пам’ятка, яку однозначно слід побачити, розташована на пристойній відстані – це Горянська ротонда. До неї обов’язково варто навідатися! Ця церква, як стверджують історики, найдавніша мурована пам'ятка Ужгорода й один із найстаріших храмів України, або ж другий після Софії Київської. Її зведення датується Х-ХІ століттям. Варті уваги внутрішні стіни, розписані художниками у ХІV столітті в стилі італійської проторенесансної школи Джотто. Тож якщо цінуєте історію й мистецтво, вам точно сюди. Дістатися найпростіше на таксі, обійдеться поїздка з центру міста в один бік гривень у 100.

Ужгород гастрономічний: бограч, лечо, фламкухен та рокот-крумплі

Закарпатська гастрономія – окрема тема розмови. За словами відомого закарпатського туризмознавця, викладача Ужгородського національного університету Федора Шандора, на Закарпатті та в Ужгороді зокрема розроблені низка гастрономічних маршрутів, скомпонованих таким чином, щоб познайомити туриста з винами, медами, сирами, крафтовим пивом і стравами, які готують представники десятків національностей, що живуть у регіоні. Тож їх стовідсотково варто скуштувати після прогулянок свіжим повітрям.

Слід сказати, що власне закарпатські страви є практично в кожному ресторані, кафе, в будь-якій столовій. Тож якщо ви забажаєте спробувати щось унікальне, замовляйте саме місцеву кухню. Таких насичених смаків і унікального поєднання угорської, румунської, словацької, німецької, вірменської, русинської та безліч інших традицій у приготуванні вам не запропонують більше ніде. Але говорити про їжу все одно, що про музику, – це треба спробувати. Що порадить УНІАН?

Бограч-гуляш – напевно, номер один у списку. Угорська надзвичайно смачна страва, приготована в казані (з угорської бограч – це і є казан) на вогні. Левову частку в ній становить кілька видів м'яса (яловичина, свинина, телятина, копчені реберця, сало), а ще овочі та приправи. Зазвичай, страву готують з додаванням гострого перцю, наприкінці занурюють в готовий суп палаючу палицю, хтось доливає трішки домашньої «сливовиці». Смачно і ситно настільки, що, зазвичай, після такого «першого» вже не хочеться нічого.

Втім, ми все ж рекомендуємо спродувати ще бануш – це дуже ситна кукурудзяна каша, зварена на сметані з додаванням шкварок. Принагідно, замовте й рокот-крумплі. Запечені в глибокому посуді картопля та домашня ковбаска, залиті сметаною та яйцями, залишать по собі неповторні спогади. Крім того, варті уваги лечо, торгоня, кнедлі, гомбовці. Матимете сили, замовте на десерт і завиванці – звичайні рулети з солодкого тіста, які на Закарпатті готують із незвичайно великою кількістю горіхів, сиру чи маку. Або ж, якщо натрапите на угорську кухню, просіть криймеш – пальчики оближете...

Де це все куштувати?

Якщо поїхали в Горянську ротонду, то, спускаючись із пагорба, попросіть таксиста «закинути» вас у «Децу в нотаря». Тут отримаєте справжню насолоду як гурмани, а ще зможете потішитися з винахідливості власника корчми. Адже вся доволі велика її територія з терасами – це справжній музей гумору, який щоразу поповнюється новими й новими експонатами. Тільки тут можна побачити картину Рєпіна «Бурлаки на Волзі», на якій бурлаки тягнуть величезну бочку пива, або ж зробити фото на кладовищі нездійснених мрій (тут є «могили» і «правдивого журналіста», і «чесного офіціанта», і багатьох українських політпроектів). Тут можна насолодитися жартами, які вирізані-прописані чи намальовані на кожній горизонтальній та вертикальній поверхні.

На кшталт: «Перед тим, як змішати всі напої, які є в корчмі, не полінуйтесь викликати нотаріуса, столяра та попа», «Ліпше шовдарь (свинячий окіст, - УНІАН) у жмені, як ціла свиня у небі (Закарпатське народне прислів`я про синицю і журавля)» або «За останні три роки Мукачівське пиво стало у п’ять разів кращим. Однак пити його все ще неможливо»… Та повернемося до страв. Крім бограча, в «Деці у нотаря» варто замовити татарський біфштекс з гастрономічною анімацією, особистий рецепт шеф-кухаря – веселку, а ще – ракоці-левеш та жаб’ячі ніжки.

Інша цікава ресторація – SchwabenHof (Швабенгофф). «Тут спробуєте на смак німецькі традиції, які теж присутні на Закарпатті, тож, відповідно, замовляйте овочево-м’ясний суп айнтопф, карівурст, власне крафтове пиво. До останнього попросіть справжній швабський крендель «брецель». Ще раджу тут же спробувати «карівурст» – популярний у Німеччині стрит-фуд або ж ніжний хрусткий пиріг «фламкухен»», – розповідає Федір Шандор. Нещодавно SchwabenHof потішив новою цікавинкою – тепер тут пропонують піцу «Леквар ай Бриндзя», в якій поєднують крафтові сири з Селиської сироварні зі сливовим лекваром (варенням)...

Можна називати ще багато місць, але є ще одне особливе, без якого Ужгород не був би таким… солодким. У мережі кондитерських Valentin&Valentina Shtefanyo (розташовані поруч із Кафедральним собором та на площі Петефі) виготовляють торт «Ужгород», який уже давно зарекомендував себе як найсмачніший делікатес із міста над Ужем. Та й інші вишукані десерти від відомого кондитера Валентина Штефаньо варті уваги. Зокрема, крім названого торта, слід покуштувати цукерки «Метеорит Княгиня» (на честь найбільшого з-поміж знайдених в Європі метеоритів, який приземлився саме на Закарпатті), тістечка «Еспас» та «Чонтварі» й багато інших…

Ужгородські родзинки: міні-скульптурки, гідранти, Виноградна гора «Кілікія»

Останнім часом Ужгород користується популярністю не тільки як старовинне місто з неповторною архітектурою, але і як справжня шкатулка цікавинок та туристичних атракцій, які зустрічаються тут на кожному кроці. Такими є, приміром, серія міні-скульптурок, Ужгородська карта, Виноградна гора «Кілікія», Міст кохання, Ужгородські гідранти. Про якісь з них туристи вже знають, а якісь є новинками.

Журналістка і туристична блогерка Ксенія Шокіна час від часу знайомить своїх друзів та знайомих із Ужгородом і розказує, які ужгородські родзинки насамперед варто оглянути: «Знайомство з Ужгородом зазвичай починаю з площі Петефі й пам’ятника найвидатнішому угорському письменнику Шандору Петефі та палацом Фріда – свого часу найбільшим приватним будинком в Ужгороді, який цілком належав єврейському підприємцю Ігнацу Фріду. А далі переходимо до міні-скульптурок, яких наразі в Ужгороді 45».

Треба сказати, що міні-скульптури Ужгорода – дуже популярна туристична атракція. Відшукати їх – справжня забава для мандрівників. Кожна скульптурка має свою історію і, так чи інакше, дотична до Закарпаття. Серед найцікавіших – Святий Миколай, пароплав «Карпатія», солдат Швейк, вузол Кротона, кубик Рубіка, художник Глюк та багато інших.

«Я завжди починаю розповідь про міні-скульптурки із «Свободки», яка однією з перших була встановлена над Ужем. Розповідаю туристам, як Ужгород тонко тролить Росію – на сходах поруч зі скульптуркою вказані відстані від нашого міста до різних столиць світу, а коли почалася російська агресія, то містяни навмисно одну з таких табличок, на яких позначена Москва, опустили на сходинку нижче від інших», – розказує Ксенія.

Серед улюблених вона називає романтичну пару закоханих Міклоша Берчені та Крістіну Чакі, одних із власників Ужгородського замку, за час правління яких замок став культурним осередком; художника Тівадара Чонтварі Костку, який є автором відомої картини «Старий рибалка»; вченого і дослідника Іштвана Лаудона, що привіз до міста десятки екзотичних рослин... «А ще, гуляючи з друзями, питаю: ви були у Парижі? Як ні, то зараз перенесемося – і веду їх до Ейфелевої вежі. Ця міні-скульптурка знаходиться в найстарішому ліхтарному стовпі Ужгорода, поруч із Кафедральним собором. Спускаємося до Ужа і згадуємо драматичну історію «Титаніка», адже на поруччях набережної встановлений пароплав «Карпатія». Якщо хтось не знає, то саме він першим почув сигнал SOS від потопаючого корабля і вирушив на допомогу. Це скульптурка із секретом: позаду в ній отвір для свічки, і якщо ввечері її встановити і запалити, то в ілюмінаторах пароплава запалиться світло – ніби в пам'ять про всіх тих, хто назавжди залишився на "Титаніку"», – розповідає журналістка.

А ще однозначно рекомендуємо всім прогулятися найдовшою в Європі липовою алеєю, і якщо ви потрапите на час цвітіння лип, то зможете насолодитися медовим ароматом, що лине звідусіль. Обов’язково прийдіть помилуватися на захід сонця на Пішохідному мості або ж Мості кохання – це треба бачити, бо щоразу небо інше, кольори неймовірні. І якщо вже провели сонце, то пройдіться Ужгородом уночі, бо ночі в цьому місті теж сповнені особливим шармом.

Та якщо всі названі вище атракції доволі відомі, то маємо нагоду представити вам і зовсім нову, розташовану при в’їзді в стару частину міста. Це - «Виноградна гора «Кілікія»». Віце-президент Закарпатської туристичної організації та виконавець ідеї Арсен Мелкумян розповів, що фактично цей проект – спроба повернути Ужгороду славу виноробного та виноградного міста. Адже на гербі Ужгорода одним із головних символів є виноградна лоза. «На сьогодні в межах міста немає діючих виноградників, звідси і з'явилася ідея, – розповідає Мелкумян. – Виноградник має прекрасне місце розташування, його площа – гектар. Що в ньому унікального? Два роки тому тут висадили майже півтори тисячі саджанців двох сортів – Гевюрцтрамінер (сорт винограду, з якого виготовляють родзинку краю – легендарне вино «Троянда Закарпаття») та Совіньйон блан. Це одні з кращих сортів винограду для виготовлення білих вин, які прекрасно себе почувають у Закарпатті».

Однією з особливостей виноградної гори є те, що її урізноманітнюють висадкою унікальних сортів винограду, приміром, уже зараз тут росте унікальний балканський сорт Смедеревка, або один із найстаріших сортів винограду, привезений із долини Арарат тощо. «Листя з виноградника використовують для приготування дуже смачної страви «толма», яку можна скуштувати поруч у ресторані. Вже цьогоріч тут збиратимуть перший врожай, а на горі в альтанці вже проводять різноманітні заходи», - розповідає Мелкумян.

Ужгород анімаційний: фестивалі, дегустації, відкриті екскурсії

Ужгород анімаційний – це реальна можливість побачити життя міста зсередини. Якщо ви приїдете і вам пощастить потрапити на будь-яку атракцію, обов’язково її відвідайте. Карантинні заходи внесли свої корективи і багато фестивалів тимчасово скасовані, та все ж дещо можна «зловити». Мова, насамперед, про відкриті екскурсії містом. Їх періодично організовують місцеві гіди, і до них можуть долучитися всі охочі.

Ще одна цікавинка – атракції, які проводять у скансені: «Відкрита кухня» – варять бограч-гуляш чи інші традиційні страви, які можна тут же скуштувати,  тут же діє гончарна школа чи різні майстер-класи. Якщо ж погода не дозволяє чи нічого з названого не проходить, обов’язково навідайтеся на винну дегустацію в дегустаційний винний зал «Шардоне» в центрі Ужгорода, або ж на «Першу закарпатську паленчарню», розташовану на околиці міста.

Фактично, туристи мають можливість побачити єдину на сьогодні в Україні класичну паленчарню з виробництва фруктових дистилятів зі заброджених фруктів. Певна річ, бронювати місце слід заздалегідь (гугліть сайт паленчарні й контакти), але це варте того: гості можуть ознайомитися з механізмом виробництва фруктових дистилятів, і, за бажанням, спробувати від трьох до семи видів дистилятів, бренді та джин, а ще настоянки – черешневі, вишневі, з полуниці, з кизилу та ожини.

Ужгород. Післясмак

Насамкінець, як стверджує Федір Шандор, в Україні справжню каву, для поціновувачів, можна спробувати тільки в Ужгороді. «Я рекомендую завітати до кав’ярні Валентина Штефаньо і спробувати каву з золотом (у межах 200 грн), також замовте каву в «Рівер-сайді» чи мережі «Меделін» і, певна річ, у багатьох маленьких міських кав’ярнях, створених із любов’ю та з притаманним європейському містечкові шармом. Головне – спробуйте! Смак ужгородської кави ви ніколи не забудете», – каже Шандор.

Вікенд в Ужгороді стане справді незабутнім, якщо сплануєте все заздалегідь і не полінуєтеся погуляти. Місто насправді маленьке, тож ноги не дуже встигнуть втомитися, але апетит точно нагуляєте. І, безперечно, побачите Європу: ужгородці якнайкраще знають, як живуть там, за кордоном, бо кордон – лише за кілька кілометрів.

Наталія Петерварі, УНІАН

ФОТО: УНІАН, Василь Трофименко, Віталій Штефуца

 

25 серпня 2020р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів