В Ужгороді сьогодні попрощалися із 37-річним старшим матросом Максимом Раком

Його життя з першого до останнього дня було сповнене світла, сили та відданості – в Ужгороді сьогодні попрощалися із 37-річним старшим матросом Максимом Раком.

Максим Сергійович Рак народився 3 березня 1988 року у Маріуполі на Донеччині. Був людиною справи та честі, добре вчився, мав багато захоплень: займався айкідо, стрільбою із лука, велоспортом. Разом з дідом і батьком захоплювався риболовлею. Дуже любив море, навіть хотів стати моряком. Але, як дідусь, обрав шлях металурга, одразу після школи в 2005 році вступив у машинобудівний коледж. У 2008 році прийшов працювати на «Азовсталь».

Для своєї великої родини – батьків, бабусі, сестри – він завжди був головною опорою. Для дружини Олени та донечки Таїсії був усім світом, чудовим батьком і чоловіком. Родина будувала плани й була щаслива у рідному Маріуполі, аж поки не почалася велика війна.

Мужність Максима проявилася ще в лютому 2022 року. Тоді, під обстрілами, на робочому місці він брав участь в екстреній зупинці доменних печей «Азовсталі». Найменша помилка могла призвести до страшної техногенної катастрофи.

Він допомагав людям вижити в оточеному місті і лише наприкінці березня 2022-го, заради порятунку доньки, родина змогла виїхати до Ужгорода, де вчилася жити заново.

У 2024 році Максим став до лав ЗСУ – як людина честі, він не шукав способів уникнути цього обов'язку. Він прийняв цей виклик гідно, як справжній чоловік. Це було продовженням його характеру: він захищав людей у Маріуполі на заводі, і так само пішов захищати свою родину, свою доньку та свою країну на фронті.

Оператор відділення управління командира батареї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0216 Максим Рак загинув як Герой, виконуючи свій військовий обов'язок, біля села Філія на Дніпропетровщині 25 липня 2025 року.

Прощалися із воїном на набережній Незалежності. Віддати останню шану військовому прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, ужгородці, міський голова Богдан Андріїв.

Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.

Поховали захисника на Пагорбі Слави.

У Максима Рака залишилися дружина, донька, батьки.

Вічна пам'ять і шана полеглому!

 

18 травня 2026р.