Дмитро Сойма: «Ми працюємо для того, аби студенти УжНУ мали сучасні умови для здобуття якісної освіти та комфортного проживання»

Свою трудову діяльність він розпочав токарем Закарпатського арматурного заводу у с. Кобилецька Поляна, а після служби в армії навчався на біологічному факультеті Ужгородського державного університету. Відтоді його життя безперервно пов’язане з УжНУ.

-  Пане Дмитре! Чому після робітничого гарту на заводі Вашим вибором став саме біологічний факультет?

 Народився я і виріс у казково гарному гірському селі Водиця на Рахівщині. Мій батько, столяр за фахом, мав захоплення збирати лікарські рослини, якими багаті наші Карпати. Змалку він привчив мене і мого старшого брата не лише милуватися красою природи, але й дбати та розуміти її, застосовувати невичерпні можливості, які вона дає людині, для зміцнення організму. Влітку ми збирали цілющі рослини та зілля, які потім сушили, а батько робив з них різні лікувальні і профілактичні набори. Односельці, коли нездужали, більше зверталися по допомогу до нього, ніж до сільського фельдшера. Напевно саме тому на біологічний факультет Ужгородського держуніверситету поступив вчитися спочатку мій брат, а потім під його впливом і я.

Вчитися було цікаво, навчання давалося легко, тож було достатньо часу і для громадської діяльності, а на старших курсах мене навіть обрали секретарем факультетської комсомольської організації. По закінченні навчання працював на посадах заступника та секретаря комітету комсомолу університету.

-  Чим Вам найбільше запам’ятався цей період життя?

Найперше – окриленістю і сподіваннями, які переповнюють кожну молоду людину. А серед конкретних справ, якими ми займалися у комітеті комсомолу, участь у будівництві об’єктів народного господарства області, у тому числі й нинішнього головного навчального корпусу УжНУ.  У літню пору в будівельних загонах працювало більше 1000 студентів нашого університету. Їхніми руками зводились будівлі ПТУ у Тячеві, фетро-фільцевої фабрики в Хусті, елеваторів у Страбичові та Розівці, Палац дітей та юнацтва, міська лікарня і муздрамтеатр в Ужгороді, прокладався трансконтинентальний газопровід Уренгой-Помари-Ужгород та інші об’єкти, збирався врожай на колгоспних полях у Криму та Херсонщині. Окремі студенти настільки втягувалися у ці роботи, що переводилися на вечірню та заочну форму навчання.

- Чи доводилося Вам виключати з комсомолу студентів з ідеологічних чи моральних мотивів: вінчання у церкві, хрещення дитини, шлюб з іноземцем, пиятику?

Щоб ми когось надто «пресингували» з ідеологічних мотивів - я не пригадую. А от за недотримання норм суспільної поведінки – було. Здебільшого, «проробляли» пияків- дебоширів, дівчат легкої поведінки, хоча таких випадків було буквально одиниці. Найперше – ці явища були поодинокими в університеті. Та й треба було вже дуже «прогриміти», аби справа дійшла до комітету комсомолу…

-   Як складався Ваш життєвий шлях у подальшому?

У 1985 році я став працювати старшим інженером кафедри ентомології біологічного факультету, а з 1990 року - на посаді керівника виробничої практики навчального відділу університету. У 1994 році знову повернувся на біологічний факультет - старшим викладачем кафедри зоології, а з 1998 року - старшим викладачем кафедри агрономії та ентомології. Працюючи на біофаці брав активну участь у створенні кафедри плодоовочівництва і виноградарства, виконував обов’язки завідувача кафедри та продовжував викладацьку роботу. За період викладацької роботи розробив 8 навчально-методичних посібників для студентів біологічних спеціальностей, брав участь у всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, є автором 32 наукових праць.

У 2000 році тодішній ректор В. Сливка призначив мене директором ботанічного саду Ужгородського національного університету. Йти туди працювати я не мав жодного наміру – там був майже суцільний занепад. Я був поставлений перед вибором: або приймати пропозицію ректора, або шукати собі роботу поза університетом. Довелося погодитися.

-  Яку картину Ви там застали?

 Жахливу! Сильні снігопади, які пройшли того року, знищили не лише покрівлю, але й багато екземплярів рідкісних рослин. Довелося тривалий час розгрібати ці завали. Найперше - відновили оранжерею, навели лад на території, поступово почали наводити партнерські стосунки з ботанічними садами світу майже на усіх континентах. Основне завдання ботанічних садів – інтродукція і акліматизація тих рослин, які не ростуть в природі на даній території. І тут практика така: ми складаємо і поширюємо список насіння рослин, які можемо запропонувати нашим партнерам, та робимо запит на необхідні нам рослини. Щороку нам надсилали до 200 таких пакетів. Коли приходив запит, ми  надіслали насіння рослин, яке від нас попросили наші колеги, у Бразилію, Аргентину, Канаду, Японію, Китай, більшість країн Європи. Відповідно, й самі отримували насіння з усіх кінців світу. По тому настає дуже клопітка і відповідальна пора – висадка насіння в грунт, пророщування рослин, догляд за їхнім приживанням та акліматизацією.

-  Чи популярний сьогодні ботсад в ужгородців та туристів?

Ботсад розміщений на двох масивах: старому - по вул. І. Ольбрахта,  та новому – по вул. Красній. Там справді ростуть і квітнуть рослини з усіх континентів. До впровадження карантинних заходів у вихідні дні туди регулярно приходило багато ужгородців, гостей нашого міста, особливо у зимову та весняну пору, коли навколо все біле і сіре, а тут - життя квітне усіма барвами. Чи не найбільш популярним ботанічний сад був у молоді весною, часом на доріжках розминутися було складно. Нині він, на жаль, на карантині.

-  З 2012 року Ви працюєте проректором з адміністративно-господарської роботи. Якою, на погляд досвідченого господарника, є матеріально-технічна база УжНУ?

Коли у червні 2012 року я став працювати проректором з адміністративно-господарської роботи, університет боргував за енергоносії та комунальні послуги у тогочасних цінах більше 3.5 млн. грн. Щомісяця у навчальних та адміністративних корпусах нам відключали електрику, воду, газ, подавали судові позови. Університет не мав жодної власної котельні, а за віртуальне тепло платив мільйонні суми. Тим часом студенти і викладачі мерзли у холодних аудиторіях. Згодом місто передало котельні на наш баланс, але то були радше агрегати затратного спалювання газу, ніж котельні. У перші роки роботи я не мав ні вихідних, ні спокійного сну – постійно ставалися якісь НП.  Оглядаючись на ті часи, дивуюся, як університет вижив…

Сьогодні ситуація – абсолютно інша. УжНУ має достатньо площ і приміщень, необхідну і оновлену інфраструктуру та обладнання для проведення якісного освітнього процесу. На його балансі – 20 навчальних та 6 лабораторних корпусів. Загальна площа всіх будівель та споруд навчального закладу – 139 247,91 м², у тому числі навчальна площа – 95 914,68 м², що потребує постійного обслуговування та своєчасного ремонту інженерних мереж. В університеті функціонують спортивний комплекс, 7 спортивних залів, критий плавальний басейн, 5 спортивних майданчиків та стадіон, наукова бібліотека, станція спостережень за штучними супутниками Землі (урочище Деренівка), прискорювачі електронних частинок (мікротрон та бетатрон), зоологічний музей з однією з найкращих в Європі колекцією пернатих, історичний музей, в якому представлені експонати стародавніх та давніх часів (епохи кельтів та даків).

До послуг студентів - 6 гуртожитків загальною площею будівель 37643,1 м², функціонують 2 студентські поліклініки та 2 медичні пункти. Загальна площа їдалень та буфетів, що обслуговують студентів УжНУ, становить 1032,8 м².

Ми експлуатуємо найбільшу в регіоні матеріально-технічну базу, що обслуговується та підтримується в належному стані співробітниками і спеціалістами адміністративно-господарської частини, яка розміщена на 200 об’єктах за 41 юридичною адресою. Їхня загальна площа становить 138627,21 м², з них 95 293,98 м² навчально-наукова, що розташовані в м. Ужгороді.

Значна увага приділяється питанням енергозбереження та енергоефективності за рахунок впровадження нових енергозберігаючих технологій. У нас  функціонують 27 сучасних високоефективних котелень, з них 16 газових та 11 електричних, а загальна протяжність тепломереж та водопостачання - 149,6 км. Завдяки належній експлуатації усі об’єкти університету перебувають у задовільному технічному та санітарному стані.

 Я далекий від того, аби ідеалізувати ситуацію – роботи ще дуже багато і на роки. Але щорічні обсяги виконаних  робіт, темпи і якість оновлення, дають підстави вважати, що ми на правильному шляху.

-  Знаю, що слово «ремонт» повторюєте частіше, ніж «отченаш»…

Створення сучасних умов для якісного навчання та комфортного проживання в студентських гуртожитках, насиченого і змістовного дозвілля, заняття спортом – постійно у центрі уваги керівництва університету і є головним завданням у нашій роботі. Тому справді, ремонти для нас – це безперервний процес. У 2017 році ми провели капітальний  ремонт 4-го поверху інженерно-технічного факультету, внаслідок чого навчальна площа збільшилася на 300 м², а результатом капремонту та освоєння інфраструктури  підвального приміщення медичного факультету стало збільшення площ на 1146 м². У 2018 році виконано капремонти на площі 582 м² (вартістю 1 282 567,00 грн.).  У 2019 році - 564 м² (вартістю 1 401 150,00 грн.).

В умовах сьогодення самотужки важко реалізувати масштабні проекти з модернізації та розвитку матеріально-технічної бази. Вихід – реалізувати наші наукові зв’язки, вигравати гранти, домагатись фінансування з державних і недержавних фондів.Для досягнення вказаних цілей створено робочу групу, яка працює над запровадженням новітньої технології застосування вакуумних сонячних колекторів для підігріву води, гарячого водопостачання та підтримки опалення на басейні спорткомплексу «Буревісник».

У 2016 році в рамках програми співпраці краю Височіна (Чеської Республіки) та Закарпатської області, спільно з УжНУ, було проведено заміну вікон на суму – 746 763 грн., у 2018 році проведено заміну вікон у НЛК  по вул. Університетська, 14 на 1 200 000,00 грн., а у 2019 р. на цьому ж об’єкті завершено капітальний ремонт по заміні існуючих заповнень віконних блоків на 1 490 179,92 грн.

У рамках пілотного проекту  української та угорської сторін біля гуртожитку №4 спільно з угорськими партнерами на місці старого футбольного поля звендено сучасний спортивний комплекс – футбольне поле з штучним покриттям, волейбольний, баскетбольний майданчики, тенісні корти та майданчик з тренажерами. У 2017 році проведено капітальний ремонт 4 та 5 поверхів гуртожитку №3 на загальну суму – 2 512 156,00 грн., а такожкапітальний ремонт коридору та кухонь 5-го поверху гуртожитку №2 – на загальну суму 747 560,00 грн.

Окрема тема - капітальні ремонти дахів. Майже усі вони потребували оновлення. Упродовж кількох останні років це було зроблено на  гуртожитках №2, №3, корпусі хімічного факультету, навчально-житлової будівлі по вул. Українська, 19.

На черзі – капітальні ремонти будівель юридичного і медичного факультетів, ботанічного саду, кафедри оптики, Центру студентського дозвілля «Ювентус».

-  Університет володіє ще й цілою низкою унікальниих об’єктів…

Так, ми маємо ряд важливих для повноцінного функціонування вишу об’єктів. Серед них - біологічна база в Колочаві та станція спостережень за штучними супутниками Землі в урочищі Деренівка.

Довгий час у розвиток біобази не вкладалися кошти і вона поступово занепадала. Сьогодні цей об’єкт - у задовільному стані. Упродовж кількох останніх років ми відремонтували покрівлю, приміщення, встановили нові двері і вікна, укомплектували кімнати новими постільними пренадлежностями. Неступного року, за наявності коштів, плануємо продовжувати осучаснення бази, зокрема - впорядковувати територію та провести опоряджувальні роботи фасаду.

Ще один наш унікальний об’єкт - станція спостережень за штучними супутниками Землі в урочищі Деренівка, де встановлено два потужні телескопи. Сама споруда розташована на земельній ділянці площею майже 4 га., яка упродовж десятиліть не використовувалася. На початку жовтня 2017 року ми почали проектувати її під виноградник, а 20 жовтня того ж року висадили перші 160 кущів білих технічних сортів винограду Совіньйон Блан та Черсегі Фюзереш. Це було зроблено силами фахівців і студентів біологічного факультету. Минулого року він уже частково заплодоносив, а цьогоріч ми зібрали перший врожай. У перспективі плануємо облаштувати там студентську навчально-виробничу базу для переробки винограду та виготовлення вина.

-  Коли хочуть побажати найнеприємніше, то кажуть, щоб у нього ніколи не закінчувався ремонт. Ваша посада теж не передбачає  завершення ремонту. Як за такої ситуації тримати свою нервову систему в порядку? 

Ще донедавна мене дуже заспокоювала риболовля. Тепер більше релаксую на дачній ділянці, винограднику. І результат, і сам процес роботи на землі, поглинають негативну інформацію, наповнюють душу й організм позитивною енергією.

 Йдучи на цю посаду я потайки мріяв досягнути у своїй роботі того результату, коли всюди буде світло і тепло, чисто і охайно. Сьогодні можу констатувати, що колосальне університетське господарство працює стабільно, без зривів і авралів. І це надає найбільшої наснаги у житті.

Василь Ільницький

Інформаційно-видавничий центр УжНУ

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу