“Топазове весілля”: фотограф зробив романтичний фотопроєкт відомої закарпатської пари (ФОТО)

Історія від Varosh
Роман: Мене, як фотографа, приваблюють творчі, цікаві люди. Колоритні та фактурні особистості. Усі знають гурти “Rock-H”, “Анця” та їхню творчість, мені ж хотілося розповісти про сім’ю Віктора та Ірини Янцо, розповісти небанально, креативно. Я написав їм про зйомку. Коли Ірина запропонувала відтворити їхню весільну фотосесію, я одразу погодився.
Як це було
Роман: Як і 16 років тому, Палац графів Шенборнів і сьогодні – одна з найпопулярніших локацій Закарпаття для весільної фотозйомки, і я неодноразово фотографував там молодят. Але ця зйомка була зовсім іншою. Ми ходили із весільним альбомом і шукали місця, де були зняті ті фотографії. Одні місця знаходили одразу, а щоб віднайти деякі, доводилося трохи блукати парком біля палацу. Такий собі фото-квест.
Доньки Віктора та Ірини швидко включилися в цю пригоду – шукали “ось ту лавку”, чи таке ж дерево як у весільному альбомі. Ми повторювали композицію, ракурси, пози, емоції…
Згодом робили ці ж фото, що у весільному альбомі, але вже з доньками. І знаєте, в цей момент відбувалася якась магія – я ніби побачив, як час і любов перетворили цих молодят із весільного альбому на люблячих і мудрих батьків. Задумався про плинність часу. Метаморфози. Як все змінюється.
Було би просто неймовірно продовжити цей проект і провести ще одну таку ж зйомку на знакову річницю для сім’ї. Щоб на фото з’явилися не лише діти, але і внуки сім’ї Янцо. Безцінна ідея для сімейного архіву.
Стилізація
Ірина: Роман запропонував створити щось спільне в галузі фото, ми у відповідь подали таку ідею. І найцікавіше, що день нашого одруження співпав із днем народження Романа. Як то кажуть, соупаденіє? Не думаву.

У день весілля на плівку нас фотографувала Ната Попова. Тоді ми просто гуляли і спонтанно фотографувалися у різних локаціях парку палацу Шенборнів. Зовсім інакші відчуття були, коли ми разом з дітьми, Романом та його асистенткою Катею ходили і відшукували наші “місця слави” 16-річної давнини, а потім до найдрібніших деталей відтворювали наші тодішні рухи та емоції. Я була у тій самій сукні, Віктор – у подібному костюмі, але поряд були наші доньки. Вони ніби побували на весіллі батьків. Чи могли ми тоді, 16 років тому, знати, які у нас будуть діти? Я взагалі не думала про те, що буде через 10, тим більше, через 16 років.
Ця фотосесія стала незабутнім досвідом для нашої родини. Ми зробили щось разом. Це ще більше об’єднало нашу родину. Дуже дякуємо Роману, без його ініціативи нічого не сталося би. І ще. Хоч на нових фото ми вже не такі юні, я помітила, що через 16 років ми більше усміхаємося, ніж у день весілля. І це наша головна #перемога.
Учасники творчої групи:
- Фотограф: Роман Січкар,
- Асистентка фотографа: Катерина Бретер,
- Візажистка: Ірина Шаленик.
Varosh
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів