“Топазове весілля”: фотограф зробив романтичний фотопроєкт відомої закарпатської пари (ФОТО)

Історія від Varosh
Роман: Мене, як фотографа, приваблюють творчі, цікаві люди. Колоритні та фактурні особистості. Усі знають гурти “Rock-H”, “Анця” та їхню творчість, мені ж хотілося розповісти про сім’ю Віктора та Ірини Янцо, розповісти небанально, креативно. Я написав їм про зйомку. Коли Ірина запропонувала відтворити їхню весільну фотосесію, я одразу погодився.
Як це було
Роман: Як і 16 років тому, Палац графів Шенборнів і сьогодні – одна з найпопулярніших локацій Закарпаття для весільної фотозйомки, і я неодноразово фотографував там молодят. Але ця зйомка була зовсім іншою. Ми ходили із весільним альбомом і шукали місця, де були зняті ті фотографії. Одні місця знаходили одразу, а щоб віднайти деякі, доводилося трохи блукати парком біля палацу. Такий собі фото-квест.



Доньки Віктора та Ірини швидко включилися в цю пригоду – шукали “ось ту лавку”, чи таке ж дерево як у весільному альбомі. Ми повторювали композицію, ракурси, пози, емоції…




Згодом робили ці ж фото, що у весільному альбомі, але вже з доньками. І знаєте, в цей момент відбувалася якась магія – я ніби побачив, як час і любов перетворили цих молодят із весільного альбому на люблячих і мудрих батьків. Задумався про плинність часу. Метаморфози. Як все змінюється.



Було би просто неймовірно продовжити цей проект і провести ще одну таку ж зйомку на знакову річницю для сім’ї. Щоб на фото з’явилися не лише діти, але і внуки сім’ї Янцо. Безцінна ідея для сімейного архіву.


Стилізація
Ірина: Роман запропонував створити щось спільне в галузі фото, ми у відповідь подали таку ідею. І найцікавіше, що день нашого одруження співпав із днем народження Романа. Як то кажуть, соупаденіє? Не думаву.
У день весілля на плівку нас фотографувала Ната Попова. Тоді ми просто гуляли і спонтанно фотографувалися у різних локаціях парку палацу Шенборнів. Зовсім інакші відчуття були, коли ми разом з дітьми, Романом та його асистенткою Катею ходили і відшукували наші “місця слави” 16-річної давнини, а потім до найдрібніших деталей відтворювали наші тодішні рухи та емоції. Я була у тій самій сукні, Віктор – у подібному костюмі, але поряд були наші доньки. Вони ніби побували на весіллі батьків. Чи могли ми тоді, 16 років тому, знати, які у нас будуть діти? Я взагалі не думала про те, що буде через 10, тим більше, через 16 років.



Ця фотосесія стала незабутнім досвідом для нашої родини. Ми зробили щось разом. Це ще більше об’єднало нашу родину. Дуже дякуємо Роману, без його ініціативи нічого не сталося би. І ще. Хоч на нових фото ми вже не такі юні, я помітила, що через 16 років ми більше усміхаємося, ніж у день весілля. І це наша головна #перемога.
Учасники творчої групи:
- Фотограф: Роман Січкар,
- Асистентка фотографа: Катерина Бретер,
- Візажистка: Ірина Шаленик.
Varosh
До теми
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє

До цієї новини немає коментарів