Науковці дослідили ДНК українців: наскільки ми унікальні? 

Як зазначають науковці, Україна є ключовою для розуміння геномного різноманіття людей у Східній Європі, оскільки саме вона є найбільшою  країною, розташованою повністю в Європі з населенням, яке сформувалося в результаті тисячоліть міграцій, війн і асиміляцій.  

Керівник проекту від Ужгородського національного університету і автор статті професор Тарас Олексик зауважив:

«Наше дослідження показує, що в Україні, країни, яка донині не була пріоритетною в дослідженнях людського геному, є значне і раніше невідоме генетичне різноманіття. Вивчаючи зразки ДНК українців ми знайшли понад 13 мільйонів генетичних варіантів, майже 500 000 з яких раніше були незадокументовані». 

Загалом, як прозвучало на прес-конференції, було зібрано 100 взірців по всій території України – забирали кров від добровольців, працювали над цим команда спеціалістів за проханням ендокринолога Ольги Олексик.  Відтак на базі однієї з лабораторій в Ужгороді провели всю необхідну підготовку і надали матеріали для дослідження вже біоінженерам, генетиків тощо.

Забирали зразки в усіх регіонів України, при цьому умовою було те, щоб і доброволець, і його батьки були родом із того регіону, де відбувався забір.

«Ми робили дослідження аналізу тих люде, які самоідентифікувалися, як українці. Ми не робили аналіз етнічних груп, що напевно додало б багато додаткової інформації», - додав Олексик.

У той же час наковці кажуть, що навіть українці в середині держави різні, і це теж особливість нашої популяції.

Дані проекту стали вже доступними для вчених усього світу, і тепер вони можуть отримати доступ для проведення власних досліджень в найрізноманітніших сферах, стверджують учасники проєкту. «Фактично, завдяки цьому дослідженню ми вирвалися вперед і від цього виграє вся популяція, всі українці, наші рідні та друзі», уточнив генетик.

Дослідження геному в Україні стало  результатом міжнародної співпраці між  Ужгородським національним університетом (Україна), Оклендським Університетом (США), Національним інститутом раку (США), Пекінським Геномним Інститутом (Китай) та  іншими дослідниками.  Над статтею працювали 28 співавторів, у тому числі сім з Ужгородського національногоуніверситету. До збору біологичних зразків долучилися багато лікарів-ендокринологів з різних куточків України. Поряд з Тарасом Олексиком співавторами від УжНУ є Валтер Волфсбергер, Христина Щубелка, Ольга Олексик, Патриція Болдіжар, Ярослава Гасинець та Володимир Смоланка.

екст: Uzhgorod.net.ua

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі