Політологи про проблему російської мови

Як повідомили у Центрі, директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку Дмитро Видрін вважає, що "поки в Україні є російська мова, буде і проблема російської мови, тому що це ходить не сама мова, а це ходять люди з двома руками, двома ногами, з головами, які до того ж і розмовляють російською мовою. Тому поки існуватимуть носії російської мови, виникатиме ця проблема. Для вирішення цієї проблеми існує багато способів, один з них - реальне набуття чинності Європейської хартії про мови. Хартія ратифікована, але не виконується".

На думку президента Інституту державності і демократії Івана Лозового, “саме проблеми російської мови немає в Україні, тому що це на сьогодні, напевно, домінуюча мова в країні, та мова, яку частіше можна зустріти у виданнях, у побуті. Є проблема окремих політичних сил - це донецький клан на чолі з Ахметовим, соціально-політичні сили у Криму - вони піднімають цю тему для дестабілізації ситуації в державі, для підняття настрою, я би сказав, деяких громадян проти чинної влади".

Директор політико-правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Юрій Якименко переконаний, що "проблеми російської мови в Україні не існує. Існує в даний момент бажання певних політичних сил підняти цю проблему, яка нібито існує, на рівень загальнонаціональної для того, щоб зробити її інструментом виборчої кампанії. З цією метою і з’являються такі ініціативи, як референдум про державний статус російської мови тощо. На мій погляд, Конституція і закон про мови досить чітко визначають правові рамки функціонування мов, вони не обмежують можливості тих представників українського народу, які розмовляють російською мовою. Щодо конкретних питань, які можуть існувати у певних регіонах, то, на мій погляд, вони мають вирішуватися саме на місцях місцевими органами влади, і питання підвищення статусу російської мови не є таким, що потребує нагального вирішення".

За словами голови Центру досліджень політичних цінностей Олеся Донія, "безперечно, в Україні існує мовна проблема. З історичної точки зору, це обумовлено перебуванням України протягом довгого часу в державних утвореннях з іншими народами. Проблеми мовного порядку виникають у більшості країн, які утворилися шляхом сепарації від метрополій. Але мовна проблема в Україні має кілька рівнів. З одного боку, є серйозна проблема з українською мовою, розвиток якої тривалий час стримувався через панівну роль російської мови спочатку в Російській імперії, а потім у СРСР. Українська мова досі балансує на межі виживання і тому потребує всебічної державної підтримки. Аналогічної державної підтримки в Україні, до речі, потребує і кримськотатарська мова. Проблема російської мови в Україні іншого порядку, але наявність цієї проблеми так само не можна ні применшувати, ні спростовувати. Люди, які користувалися виключно російською, поставлені нині перед фактом необхідності тією чи іншою мірою оволодівати ще й українською. І нехай з боку держави тиск щодо поширення української мови не такий вже й великий, все рівно значна частина українського суспільства відчуває на мовному ґрунті психологічний дискомфорт. Проблема посилюється багатьма чинниками: компактним розселенням російськомовного населення, переважно урбаністичним характером цього розселення, потужним культурним та інформаційним полем Росії, безперечно, зацікавленої у розширенні ареалу вжитку власної мови".

Директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимир Маленкович переконаний в існуванні проблеми російської мови, “і дуже серйозної. Це пов’язано, перш за все, з тим, що відбувається прискорена українізація всієї системи освіти, і за всі роки Незалежності російська освіта у більшості регіонів зведена нанівець. Тобто, скажімо, у 16 областях Центру і Заходу України лише 26 російських шкіл з 13 тисяч, а це 0,2%. Це нормально? Ні, звичайно, тому що людей, які вважають рідною мовою російську, які бажають отримувати освіту російською мовою (право на це дає Конституція), набагато більше. Але цих проблем як раз немає у Криму і на Донбасі. Проблема іде по діагоналі Харків-Одеса і, звичайно ж, розмова про референдум у Криму - це піар, і серйозного, на мій погляд, нічого у цьому немає. На жаль, Партія регіонів попіарить цю тему, а, потрапивши у парламент і створивши коаліцію з "Нашою Україною" (що, швидше за все, і відбудеться), одразу забуде, як забув свого часу Кучма… Якби Ющенко хотів стати лідером всієї України та об’єднати її, то міг би знайти компромісне рішення, яке не потребує двох державних мов, а дозволяє збалансувати ситуацію. Необхідно прийняти новий закон про мови, тому що попередній прийнято ще у радянській Україні, який залишає статус державної мови за українською, а російській і всім мовам меншин (мовних меншин, а не національних) надає права у межах Європейської хартії регіональних мов і мов меншин".

Як сказав керівник соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко, проблема існує, “це політична проблема: як тільки загострюється ситуація між Україною і Росією, з одного боку, і як тільки загострюється внутрішньополітична ситуація в Україні або починаються вибори, фактор утиску російської мови починає активно використовуватися політичними силами, як орієнтованими на Росію, так і просто цинічними і глибоко націоналістичними. Цей фактор існуватиме завжди, тому що фактично двомовність в Україні стабілізувалась, і змінити ситуацію найближчим часом не вдасться. Інше питання, наскільки і в яких формах можлива в Україні двомовність? Це вже тема дуже серйозних політичних домовленостей та аналізу... Двозначність, яка виникає особливо на рівні регіонів, є великою проблемою, тому що, з одного боку, усі, хто хочуть бути українськими чиновниками, мусять вивчати українську мову. З іншого боку, без сумніву, наявність такого потужного сусіда та спільної з ним історії взагалі знімає проблему, що може бути лише українська мова. Російська мова буде завжди присутня або у ЗМІ, або у вигляді культури, у друкованій продукції, або у широких масах, які ніколи не перейдуть на українську мову. І це стосується не лише Східної України".

 

28 лютого 2006р.