ЯРОСЛАВ ЛАЗУР: „В ЮРИДИЧНІЙ ПЛОЩИНІ МОЖНА ВИРІШИТИ ЦІЛИЙ РЯД ПИТАНЬ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ МІСТА”

Ярослав ЛАЗУР — п’ятий номер списку Соціалістичної партії України до Ужгородської міської ради.
— Ярославе, чому саме Соціалістична партія? Доволі дивно, бо завжди вважав, що нинішня молодь притримується інших, можна сказати, більш капіталістичних поглядів на життя...
— А що тут дивного, коли соціальні питання, питання захисту незахищених верств населення партія ставить на перший план? Я вважаю, що саме соціалісти, а в цьому можна пересвідчитися на прикладі багатьох країн Європи, зокрема, наших сусідів угорців, здійснюють ефективну державну політику, результатом якої є реальне покращення життя населення. Я прихильник програми, з якою СПУ іде на вибори. І, насамкінець, мені імпонує лідер соціалістів Олександр Мороз, який, на мою думку, єдиний з усіх українських політиків займає послідовну, принципову політичну позицію, зберігає репутацію чесного незаплямованого політика. Я йому довіряю. Впевнений, що навколо такої людини повинна бути і відповідна команда. Я хотів би бачити себе в цій команді
— Ти тривалий час працював помічником народного депутата у парламенті. Що дала тобі робота у Верховній Раді?
— Свою роботу у парламенті я розпочав на громадських засадах, пройшовши стажування в секретаріаті першого заступника голови Верховної Ради. Це був дуже корисний досвід, як з точки зору юридичної практики, так і в питаннях грамотної організації роботи посадової особи. Також, я вдячний за досвід здобутий працюючи у 2002 році помічником Голови комітету з питань екологічної політики, а це був, як відомо, Іван Різак. Я дуже багато завдячую йому. Попри все, що про нього пишуть в ЗМІ, він чимало робив для краю в якості народного депутата, особливо в частині протипаводкових заходів, збереження природи, лісів і так далі.
Потім роботу у парламенті я продовжив працюючи помічником Секретаря комітету з питань прав людини національних меньшин Іштвана Гайдоша. Тут моя сфера діяльності полягала у підготовці законопроектів, депутатських запитів тощо. Знову ж таки, хто б що не говорив, це був надзвичайно важливий вклад в область з боку команди Гайдоша, особливо що стосується питань угорськомовного населення краю. Тому, якщо загалом охарактеризувати мою роботу в парламенті, то це досвід і ще раз досвід. А найголовніше, що я побачив всі плюси і мінуси парламентської кухні, як то кажуть із середини, побачив як правильно повинна працювати владна система для досягнення позитивних результатів. І гадаю, що чимало позитивів із роботи Верховної Ради можна було б перенести у роботу місцевих рад.
— Після політичної реформи у Верховної Ради значно збільшиться коло повноваження. Знаючи його роботу, гадаєш вона справиться з ними?
— В даному випадку я можу вказати не так на політичні, як на процедурні питання, власне на те, чим я займався ці роки. Однак повірте, що це надзвичайно важливо, бо чимало із життєво необхідних законопроектів донині так і не дійшли до розгляду. А тому в цих питаннях у роботі парламенту є чимало недоліків.
Перш за все необхідно посилити, роль комітетів Верховної Ради, які повинні бути наповнені серйозним штатом консультантів, спеціалістів, професіоналів в певних галузях. Потрібно більш ретельно відслідковувати процедуру проходження законопроекту через Верховну Раду. На мою думку, слід змінити конституційне положення про реєстрацію законопроекту, адже нині його проходження через парламентські комітети виноситься на другий план. Але саме на етапі реєстрації необхідно застосовувати більш широке обговорення законопроектів серед громадськості, серед відповідних спеціалістів, науковців. А питання включення законопроекту в порядок денний, його обговорення у Верховній Раді, уже повинне здійснюватися тільки на політичному рівні.
— Гадаєш у роботі Верховної Ради забагато бюрократизму?
— Навпаки. Я вважаю, що бюрократизм треба навіть посилити. Однак посилити не в плані завантаження парламенту різного роду формальними процедурами, а в залученні до прийняття законопроектів більш широкого кола спеціалістів, посилення ролі науково-експертного, юридичного управлінь Верховної Ради. І, найголовніше, посиленні взаємозв’язку Верховної Ради з Кабінетом міністрів. До речі, перехід до парламентсько-президентської форми правління якраз це і передбачає, бо саме Верховна Рада по суті формуватиме вищі органи виконавчої влади. Я думаю, що як наслідок такого переходу і буде підвищення якості законопроектної роботи Верховної Ради.
— Молодих людей твого віку, які вже дечого добилися в своєму житті, зазвичай, називають кар’єристами. Як ти до цього ставишся?
— Мені важко назвати себе кар’єристом. Можливо, я кар’єрист в тому плані, що дуже принципово відношусь до роботи. Вважаю, що якщо ти берешся за якусь справу, тобі не повинно бути соромно за свої вчинки ні перед близькими, ні перед колегами, і, в першу чергу, перед самим собою. Моя діяльність ніколи не будувалася за принципом досягнення певної посади чи якогось статусу. Завжди пріоритетне місце займали, принаймі я намагався, щоб так було, результати моєї роботи. Не знаю, можливо мені щастило, але в більшості випадків вони були позитивними. І тому нині можна говорити про якісь певні досягнення. Хоча з іншого боку вони є результатом роботи за ці роки.
— Ярославе, ти є 5-м у списку до Ужгородської міської ради від Соціалістичної партії. Які недоліки у роботі міськради ти б відзначив і чим би міг допомогти у її роботі?
— Звичайно, комплекс проблем дуже широкий і, як відомо, в першу чергу він пов’язаний з відсутністю належного фінансування цілого ряду галузей. З іншого боку, чимало питань потребують не так фінансового вирішення, як радикальної зміни структур певних напрямків роботи міськради, зміни підходів, зміни пріорітетів тощо. Як в парламенті, так і в роботі міськради не налагоджений зв’язок саме між територіальною громадою і, відповідно, депутатським корпусом та міськвиконкомом. В Ужгороді, не використовується такий механізм як громадські слухання, в той час як саме думка городян є найбільш оптимальною і наближеною до життя, а отже, повинна бути найважливішою у прийнятті рішень. Тому саме в цьому напрямку роботи, тобто обміні інформацією з територіальною громадою і посиленні ролі постійних комісій міської ради я бачу свою діяльність у міськраді і , як наслідок, вирішення багатьох проблем міста.
Повірте, що в юридичній площині можна вирішити цілий ряд питань життєдіяльності міста, наприклад, роботи тих же комунальних служб, які обслуговують споживачів на регламентованих правом договірних засадах, а отже, ми - споживачі вправі не тільки на політичному рівні, а й з юридичної точки зору вимагати виконання обумовлених договорами зобов’язань комунальних служб. Це ж стосується і земельних питань. Не так важко прослідкувати законність надання тієї чи іншої ділянки тій чи іншій особі. І в разі дотримання усіх норм ми не будемо мати нарікань на те, що земля розподіляється несправедливо або є недоступною для пересічного ужгородця. Гадаю, що дотримуючись такого підходу щодо всіх питань життєдіяльності міста, ми вирішимо чимало проблем.
— Окрім іншого ти займаєшся і науковою роботою. Знаю, що нещодавно отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук.
— Звичайно, хотілось би мати можливість більше уваги приділяти науці, оскільки вона для мене дійсно цікава і надзвичайно важлива. Саме тому я намагаюся спрямувати свою наукову роботу в русло, яке було б близьким у моїй політичній діяльності. Так, моя кандидатська робота стосувалася прав людини, а саме прав національних меншин, що для нашого краю є надзвичайно важливим питанням.
— І, наостанок. Ти викладаєш в університеті. Як сприймають молодого викладача не набагато молодші студенти? Ти є суровим викладачем?
— Я не є з тих викладачів, які свою молодість і певну недосвідченість компенсують на студентах, таким чином намагаючись показати свою самодостатність. Ця зимова сесія була першою в моїй викладацькій кар’єрі, приймав перші екзамени і, принаймні мені здається, що я не є суворим викладачем, хоча й намагаюсь бути вимогливим. Мені дуже хочеться, щоб студенти дійсно були компетентними у тих питаннях, які викладаю, а я читаю комерційне право зарубіжних країн — надзвичайно цікавий предмет, актуальний для прикордонного Закарпаття. Чи сприймають мене студенти? Мені важко сказати. Та, здається, ми порозумілися.

Андрій Ганусич

 

23 березня 2006р.