Закарпатець Орест Когут: «Похід у гори – це таке ж дозвілля, як піти на каву»

• Оресте, яким було знайомство з горами? Це була любов із першого погляду?
• Так, це була повноцінна і палка любов з першого погляду. Із горами мене познайомив ужгородський римо-католицький священник о. Домонкош, ми сходили на г. Великий Верх (Полонина Боржава). Наступною була Говерла. Десь у віці 13-14 років. Я розумів, що природа, свіжий запах полонин та енергетика Карпат – саме те, що мене затягнуло, що я хочу відчувати протягом усього життя. Тоді були і труднощі зі здоров’ям та своє одужання я пов’язую в тому числі і завдяки пішохідним походам у гори. Я радий, що застав гори ще в той час, коли вони не були настільки зіпсовані моторизованою технікою. Коли пішохідні походи були дивакувацтвом стежки та маршрути малолюдними!

Фото – Аттіли Федика

• Як давно займаєтеся гірським туризмом професійно?
• Важливим кроком до цього стало навчання в Мукачеві, у Закарпатській угорській асоціації скаутів. Там я здобув перший досвід, перші зимові походи, за що я дуже вдячний наставникам. Вони навчили як готуватись до походу, показали, як правильно йти, орієнтуватися на місцевості, на що звертати увагу. Так від 2006-2007 я регулярно виходжу в гори. Це від 10-15 (тоді) до 50-70 (зараз) походів за рік.

Фото – Сергія Денисенка

• Про що потрібно пам`ятати туристам, які вирішили підкорити гори?
• До походів ми готувались ретельно у рамках теоретичних занять. Я ще застав “стару школу”, де ми активно використовували мапу, компас. Виряд далеко не був такий якісний, як зараз. Ходили у простому взутті, кульок і скотч ми брали замість бахіл, вчилися прогрівати термос перед злиттям окропу чи кави та варили їжу чи гріли воду на багатті. Ми брали з собою свічку, папір, сірники. Нас вчили бути готовим до будь яких обставин та погодних умов. Дуже цікаво та корисно мати такий досвід. Але сьогодні ми використовуємо сучасні навігаційні застосунки, онлайн-мапи, навігатори, є газові пальники, якими зручно користуватися.

Фото – із Фейсбук-сторінки Ореста Когута

Але класика жанру – це краса, емоції, це коли ти мав продумати все наперед, і дуже важливий був процес підготовки. Загалом зараз легше планувати логістику, похід зокрема. Люди дуже часто не думають про те, як повертатися назад, які форс-мажори можуть бути на маршруті наприклад у зв’язку з зміною погодніх умов. Зараз є тенденція маскульту відпочинку в горах, туристи хочуть зробити класні фото. На це нас підштовхують і соцмережі. Зараз це (походи в гори) більш доступно, багато є тих, що хочуть ходити в гори, в рамках відпочинку. Хтось просто шукає зміну середовище, вирватись з великого міста, розвантажити себе. І цей маскульт в Україні поділяється на два типи: гості з центральної, східної, південної України їдуть в Карпати на декілька днів.

А серед закарпатців переважають одноденні пішохідні походи. Як правило, для гостей із інших областей привабливими є Боржава, Мармороси, Свидовець, Горгани, Чорногірський хребет. Місцеві обирають маловідомі панорамні гори (Свалявщину, Мукачівщину, Березнянщину, Ужгородщину). Більша частина закарпатців не була до прикладу на горі Говерла 

Фото – Сергія Денисенка

• Чи берете угорські туристичні групи? Чим цікавляться?
• У зв`язку з ковідом закордонних туристів стало менше, але були і чехи, і словаки, і угорці. Якщо чехи ще ходять у гори до нас регулярно, то угорський ринок майже не використаний, хоча й солідний. Перший – мовний бар’єр та відсутність інформації про наші гори. Угорщина – маленька країна, в ній відсутні такі високі гори, як у нас, але дуже гарно розвинена культура активного відпочинку. Якщо говорити про вподобання, то чехи і словаки концентруються в зоні Колочави. Угорці переважно ходять у Боржаву, Пікуй, Драгобрат.

Фото – Сергія Денисенка

• Гори – іноді небезпечне задоволення. Чи потрапляли в непередбачувані ситуації?
• Звісно, гори – це не лише гарний відпочинок, мальовнича панорама, вихід із зони комфорту, але і висока імовірність форс-мажорів. Це може бути і зміна погодніх умов, і травми, – ці ризики треба розуміти та бути готовим до них. А зимовий період небезпечний ще імовірністю сходження лавин. На жаль, у моїй практиці теж траплялися нестандартні ситуації: були травми, вивихи суглобів, перелом у туристки. Минулого року ми попали в грозу і до нас не міг під`їхати наш транспорт, тож ми чекали години дві. В цьому році попали в сніг вище коліна, до поясу. Тоді знайшли вирішення ситуації, міняли першу людину, яка “топтала” сніг пробила стежку у снгігу. Переважно це були чоловіки, і ми кожні 100-150 метрів змінювали першого “топтуна”. Кожен турист має розуміти: в горах ми формуємо розуміння того, що похід – це командна робота. Разом піднялися, разом відпочиваємо, разом долаємо труднощі. Тому що разом це безпека, комфорт.

Фото – Сергія Денисенка, Мармароси

• Оресте, можливо, маєте список обов`язкових місць, які потрібно відвідати тим, хто вперше на Закарпатті?
• Кожна вершина по-своєму гарна. Я радий, що зміг донести до людей, до своєї спільноти: невисокі вершини до 1000 метрів можуть бути теж цікавими та дуже панорамними! Популярними, звісно, є Боржава, Мармороси, Горгани, Свидовець, сюди масово їдуть туристи на відпочинок. Та не менш круто відвідати маловідомі зони, де менше туристів, але більше можливостей для гармонійного відпочинку. Похід – це таке ж дозвілля, як піти на каву. Це процес. Це цілий комплекс з рівних етапів: сходження, відпочинок на вершині повернення в цивілізацію та ностальгія вже дома чи на роботі. Гори завжди різноманітні (різні пори року, маршрути, погодні умови, склад групи) і немає двох однакових походів. Пішохідні походи це спорт, дозвілля, враження та емоції.
• Чим іноземці цікавляться на Закарпатті, крім гір?
• Іноземців окрім самого походу завжди цікавить культура і гастрономія, тому пізнають Закарпаття в комплексі. Уважно слухають всю інформацію – чи розповідь про замок, чи майстер-клас із приготування страв, чи виступи гуртів на етнофестивалі. Іноземний турист більш вибагливий у питанні інформації та сервісу.

Фото – Аттіли Федика

• Як оцінюєте розвиток гірського туризму на Закарпатті?
• Потенціал далеко не використаний, є нерозумінням суб`єктів господарювання на місці та аідстуній комплексний підхід чи стартегія розвитку. По-перше, місцеві не розуміють, що цікавого в їхніх краях, для чого їхати в гори а саме головне, що це може принести непоганий дохід. По-друге, – знищення природи через вирубку лісів і техніку. Це негативно впливає на розвитку туризму, зокрема на пішохідний. Ми ж йдемо в гори дивитися на красу, милуватись природою а не топтати болото проходячи крізь вирубки. Вирішенням проблем може бути маркування маршрутів, розведення шляхів для мотеризованої техніки та пішохідних туристів, популяризація цього виду відпочинку. Має бути співпраця влади, місцевого бізнесу, які будуть зацікавлені, щоб до них приїхав турист. Потенціал є. Природа – ресурс, який може принести чудовіий дохід місцевим. Пам`ятайте: в гори ходити гарно, приємно, здорово. Але будьте обережні і дотримуйтеся правил безпеки. Завжди консультуйтеся у працівників ДСНС та у досвідчених гірських провідників. Безпека в горах – понад усе!

Розмовляла Оля Богославська

Головне фото – Сергія Денисенка

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі