«Мені довелося добиратися за пораненим 7 кілометрів у спорядженні вагою понад 30 кілограмів…», - бойовий медик Сергій

"Мене не хотіли брати в армію через відсутність бойового й армійського досвіду. Нарешті після наполягань запропонували стати бойовим медиком, і я погодився. А після посиленої медичної підготовки потрапив у 128 бригаду. Спочатку командири не відпускали на бойові виїзди, казали – молодий, зелений, ще навоюєшся. Я був у медпункті, до нас довозили поранених, котрих я супроводжував до госпіталю. Але затим ми поміняли позицію – наші підрозділи відкинули росіяни, просунулися вперед і мені дозволили бойові виїзди. За останні кілька днів на нашій ділянці було п’ятеро поранених – бійці, просуваючись вперед, підривалися на ворожих мінах. Троє хлопців отримали легкі й середні поранення – їм трохи посікло осколками ноги, руки й тулуби, дехто навіть самостійно вийшов у безпечне місце. А двоє були у важкому стані, їм відірвало по нозі.

Коли надійшов перший виклик, ми з головним сержантом добиралися на місце сім кілометрів. При тому, що мій бронежилет важить 16, а медичний рюкзак – 15 кілограмів. Важкопораненому хлопці наклали джгут, але нога все ще кровоточила, тому мені довелося накласти ще один – вище. Поки з гілок майстрували носилки, я зупинив кровотечу, вколов знеболююче й допоміг іншому пораненому. Затим обох понесли кілька кілометрів до машини. По дорозі важкий поранений періодично непритомнів, і щоб приводити його до тями, я говорив із ним, стискав руку, не давав заплющувати очі. Потім обох забрала машина й доставила в госпіталь. Важчому пораненому довелося ампутувати стопу, але він залишився живий – це головне. Наступного дня ситуація повторилася – знову двоє поранених, у одного з яких міною відірвало стопу. Той, що важчий, був при свідомості, він говорив і поводився адекватно, просто кричав, що дуже боляче. Їх теж доставили в госпіталь. Усі п’ятеро поранених вижили. Я потім аналізував свої дії і хоча як правило самокритичний до себе, вважаю, що зробив усе правильно.

Дома, на Кіровоградщині, мене дуже чекають рідні й близькі. Усім нам хочеться якнайшвидше повернутися, але повернемося додому після перемоги!"

128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада - Закарпатський легіон

Фото - Суспільне Закарпаття

  Надіслати другу