Чисто, де не смітять, чи де прибирають? Лєна Жук – про екопікніки на «закарпатському морі» (Фото)

Чисто, де не смітять, чи де прибирають? Лєна Жук – про екопікніки на «закарпатському морі» (Фото)
Хочете провести цікаво і корисно вихідні на «закарпатському морі»? Громадська ініціатива «Chysto.de» запрошує на прибирання його берегів, бо те море треба спершу відкопати з-під тонн сміття. Уже протягом двох років «Chysto.de» організовує екопікніки, покликані прибрати неймовірне красиве Вільшанське водосховище. Мешканці сіл вище цієї штучної водойми десятиліттями скидали до річки Тереблі побутове сміття.

 

Частина його осідала у водосховищі, частина – пливла далі, до річки Тиси, що несла звідти непотріб до Угорщини. Про те, як можна змінити цю жахливу ситуацію і ставлення до неї людей – «Про Захід» говорить зі співорганізаторкою екопікніків Лєною Жук.

У 2020 році Лєна створила цю ініціативу не сама – до «закарпатського моря» її привіз чоловік Роман Жук. Разом вони перетворили малолюдну акцію з прибирання берегів водосховища на відомий екозахід, у якому беруть участь сотні небайдужих. Нещодавно Романа, котрий захищав Україну на війні, не стало. Та Лєна, знаючи, як це було важливо для її чоловіка, вирішила продовжити розпочате, причому не просто продовжити, а і завершити. Чи реально це з огляду на те, що люди у селах смітять щодня, а прибирання відбуваються кілька разів на рік? І де насправді чисто: там, де не смітять, чи там, де прибирають?

«У нашій ситуації обидва варіанти відповіді є правильними, – каже Лєна Жук. – Нам треба прибрати і зробити так, аби більше не смітили. Кожен, хто хоч раз бачив масштаби забруднення Вільшанського водосховища на фоні тієї природної краси, розуміє, що так просто це залишити не можна. Мені показав це прекрасне місце чоловік – відтоді ми загорілися мрією прибрати «море» та надати йому природоохоронного статусу. Почали з екопікніка, на який приїхали з кількома десятками друзів та однодумців. А тепер, на останньому екопікніку у липні, нас було вже близько 200 осіб віком від 1,5 місяця до 80 років. Найбільше учасників вдалося зібрати у жовтні 2021 року на 10-ий екопікнік – тоді до нас доєдналося понад 350 людей».

Учасники заходу з’їжджаються на екопікніки від «Chysto.de» не лише з усього Закарпаття, а й зі Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей, Тернополя, Києва, Одеси. Жартівливо вони називають себе «прибиральчанами»: ніби як заробітчани, тільки їдуть не заробляти, а прибирати. Вже доброю традицією є музичний супровід масового прибирання, причому грають музиканти просто серед сміття – на найгіршому майданчику, який лише можна собі уявити. Усе для того, аби ще раз привернути увагу до проблеми, показати, що  казково-красиві Карпати поступово перетворюються на одне суцільне стихійне сміттєзвалище. Першими на екопікніку зіграли «Hudaki Village Band», потім – гурт «Чаламада», далі на акції побувала співачка Аліна Паш, а у липні цього року ініціативу підтримав гурт «Rock-H». Музиканти грають, люди прибирають, береги та дно водосховища стають чистішими, причому розумно, бо більшу частину зібраних відходів (переважно пластикові пляшки) волонтери тут же сортують і відправляють на переробку. Лише вторсировини з усіх 14-ти екопікніків вивезли вже 44 тонни. Вагу ж непотребу, який поїхав на звалище (а на березі та дні водосховища знаходили і габаритні речі, наприклад,  дверцята від холодильника, кінескопи від телевізорів, мішки з підгузками тощо) організатори не беруться навіть підрахувати. У коментарях користувачі соцмереж, буває, кажуть, що на екопікніках просто перевозять сміття з одного місця на інше, з річки – на звалище. Мовляв, загальної проблеми це не вирішує.

Однак Лєна Жук скептиком не є, тим більше, що, як уже було сказано, на полігон вивозять лише третину зібраного сміття, решта йде на переробку. Вона вважає, що такі акції мають ширше значення: привертають увагу громадськості, піднімають проблему сміття на поверхню, примушують владу почути про неї. Так, ситуація вже позитивно зрушилася в Колочавській ТГ, де за грантові кошти закупили сміттєвоз та налагодили вивезення твердих побутових відходів. До цього у Колочаві та інших селах система збору сміття налагоджена не була, тож люди просто палили свої відходи, десятиліттями викидали їх до лісу або річки. Звісно, запровадження збору відходів у селах Колочавської ТГ не означає, що сміття у річці Тереблі зникло. То як же боротися з тим, аби в подальшому захистити «закарпатське море» від засмічення?

«Ще кілька екопікніків – і нам вдасться вичистити береги Вільшанського водосховища майже повністю. Але треба також подбати про те, аби там не з’являлося нове сміття – веде далі Лєна Жук. – Ми бачимо вихід у тому, аби встановити на початку водойми спеціальні вловлювачі сміття. Можна встановити навіть не один, а кілька таких уловлювачів на кордонах населених пунктів, аби кожен у селі бачив, скільки відходів вони викидають. Села повинні прибирати за собою, якщо не можуть вирішити питання з централізованим вивозом сміття. Бо нині багато хто мислить так: «Вода понесла – та й добре». Люди не звертаються до голів ОТГ з вимогою вирішити це питання, вони роблять так, як робили їхні батьки і діди. От лише раніше, за їхніх батьків і дідів, люди не продукували такої кількості відходів: органіку згодовували худобі, папір – палили, скло – здавали. А нині у природу потрапляє купа пластику та небезпечних відходів, котрі отруюють довкілля».

Власне, ця проблема стосується не лише Вільшанського водосховища і навколишніх сіл. Усе Закарпаття тоне у смітті: засмічені гори, засмічені потічки, завалені непотребом ліси. Роками обласна влада обіцяє навести лад, щорічно анонсуються відкриття сміттєпереробних заводів, однак досі ніякого прогресу у цьому напрямку не спостерігається. Звичайно, нинішня ситуація в країні не сприяє тому, аби втілювати масштабні проєкти, та це не означає, що про проблему зі сміттям тепер не варто говорити. Лєна Жук, втративши на війні чоловіка, каже, що ми відповідальні перед тими, хто нас захищає, і перед нашими дітьми. Змінювати країну потрібно вже зараз, думати про те, як вирішувати проблему засміченості довкілля, теж варто вже нині.

Ініціатива «Chysto.de» саме це і робить – вказує нам на проблему та її масштаби, доводячи своєю працею і прикладом, що сміття можна позбутися. Наступного разу прибиральчани зберуться на екопікнік 12-14 серпня, тож запрошують приєднатися до заходу усіх небайдужих. Про усі деталі заходу включно з іменем «зірки», під чий музичний супровід відбудеться прибирання цього разу, можна буде вже найближчим часом довідатися на сторінці проєкту у соцмережі «Facebook» (https://www.facebook.com/Chysto.de). Цей екопікнік буде особливий – присвячений засновнику ініціативи «Chysto.de» Роману Жуку (13 серпня він святкував би день народження). А ще учасники екопікніка зможуть того ж 13 серпня помилуватися Персеїдами, які над уже майже чистим «закарпатським морем» точно сяятимуть ще більш яскраво.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»     

Фото – зі сторінки «Chysto.de» у соцмережі «Facebook»

 

27 липня 2022р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів