Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити

З 2022 р. він з товаришами допомагали своїм знайомим у ЗСУ, а потім, з допомогою рекрутерів 101 бригади ТРО, і сам мобілізувався у підрозділ, якому допомагав, як волонтер.
Олег, позивний «Шик», служить у підрозділі 1-го батальйону 101-ї окремої бригади територіальної оборони. Родом з Ужгорода, він здобув освіту в Закарпатському художньому інституті, а згодом продовжив навчання у Львівській художній академії, присвятивши своє життя мистецтву:
- “До повномасштабного вторгнення я займався творчою діяльністю, основним напрямом якої була скульптура з металу та каменю. Брав участь у виставках, симпозіумах, художніх резиденціях, був співзасновником мистецьких подій. Після 24 лютого 2022 року наша майстерня стала прихистком для друзів-художників із різних регіонів країни.
Ми почали волонтерську діяльність, створивши мистецьке об’єднання ШПОР. Виготовляли необхідні речі для фронту: печі для бліндажів, саперні кішки, їжаки для інженерних загороджень. Паралельно, коли була можливість, займався мистецтвом. Так тривало до кінця 2024 року, коли я прийняв рішення стати до лав Збройних Сил.”
Олег звернувся до рекрутерів бригади й обрав військову спеціальність, щоб потрапити до підрозділу, якому раніше допомагав як волонтер і де мав багато знайомих. Після проходження базової підготовки та фахового навчання він швидко влився у колектив, опанував озброєння й техніку, ставши частиною бойового братерства:
- “У війську, не маючи змоги займатися скульптурою, я почав малювати графіку. Це стало новою сторінкою у моєму житті й творчості. Мистецтво допомагає мені триматися, залишатися збалансованим у цей непростий час. Коли маю змогу зануритись у творчий процес — отримую необхідну енергію, щоб рухатися далі.”
Під час відпустки в серпні цього року Олег разом із мисткинею з Запоріжжя Ксенією Платановою взяв участь у створенні мистецького проєкту «Тиха вирва». Спільна виставка скульптур Ксенії та графічних робіт Олега відбулася в ужгородській галереї «Коридор»:
- “Проєкт «Тиха вирва» створюю під час служби — і він триває досі. Тиха вирва — це відлуння події, яка вже сталася, але досі відчувається тілом і пам’яттю. Це стан після: після вибуху, після крику, після втрати. Тиша тут — не спокій, а глибока пауза між ударами, між подихами, між думками.
Це досвід, який складно висловити, але можна побачити. Коли навколо все валиться й ламається, важливо знаходити способи продовжувати творити й формувати нові сенси.”
Сьогодні Олег знову в строю — разом із побратимами він захищає Україну зі зброєю в руках.
Ми бажаємо йому невичерпного натхнення, мужності, творчої енергії та мирного неба!
Нехай його мистецтво і надалі надихає, нагадуючи, що справжня сила — у любові до життя та Батьківщини.
8 жовтня в Україні відзначали День художника. З нагоди свята ми вітаємо всіх митців, які вміють бачити красу у звичайному, передавати у своїх творах мить життя та пробуджувати в глядачах емоції, що торкаються серця.
Особливі слова вдячності сьогодні тим художникам, які нині тримають у руках не лише пензель, а й зброю. Вони щодня доводять: справжнє мистецтво — це не лише фарби й полотно, а й сила духу, віра та любов до своєї землі.
Прості люди. Непроста робота. Саме з таких історій складається обличчя нашої країни.
Група комунікацій Закарпатського ОТЦК та СП







До теми
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін

До цієї новини немає коментарів