Плодоносить ківі, банан та гранат, або Чому варто відвідати Ботсад УжНУ восени

Ботанічний сад УжНУ в Ужгороді розкинувся уздовж річки й обрамлений однією із найбільш затишних та мальовничих вулиць міста — вулицею Ольбрахта. Тут, під середньовічними замковими мурами ростуть тисячі рослин, багато з яких ви не знайдете більше ніде на Закарпатті. Чому сюди варто навідатися восени й для кого він буде цікавим, розповів директор Ботанічного саду УжНУ Дмитро Сойма.
— Дмитре Юрійовичу, розкажіть, коли у вас найбільший потік відвідувачів?
— Усе залежить від погоди. Коли є хороша погода, то є і відвідувачі. Весна, літо і початок-середина осені — найкраща пора, бо усе цвіте й буяє різними кольорами. Зараз люди є. Коли не паде дощ, то люди приходять. В дощ ніхто не прийде.
— Чому варто відвідати ботсад восени?
— Взагалі ботсад варто відвідувати в усі пори року, бо там екзотичні рослини, яких немає ніде в області. І якщо приходити в різні сезони, то видно, як усе змінюється: щось зацвітає, щось плодоносить, щось змінює забарвлення, залежно від пори року — навіть взимку! Восени забарвлення листя кольорове і це дуже красиво.
У нас є реліктові рослини — тобто такі, що збереглися з минулих епох. Наприклад, гінкго з Китая, мамонтове дерево з Північної Америки. Маємо 9 видів магнолій, барбарис, калікант.

— Які рослини особливо цікаві саме восени?
— Є гінкго дволопатеве — восени воно стає золотисто-жовте. У винограду стає рожево-бузкове листя. Восени плодоносить барбарис. Дітям завжди це дуже цікаво, бо ж із плодів барбарису роблять цукерки. Красиві плоди і листя має й магнолія суланжа. А квітнуть восени не багато дерев.

плоди магнолії суланжа
— Як готуєтеся на зиму?
— У нас є закритий ґрунт — оранжереї, теплиці. Критична температура для оранжереї +5 — це мінімум, який має бути, такої температури не можна допускати. Інакше рослини загинуть. 18-20 градусів це нормальна температура для оранжерейних рослин.
Ми вже купили спеціальні пічки для дров і у разі чогось топитимемо дровами. Дрова маємо свої, бо в ботсаду завжди є свої відходи — гілки, які можемо використовувати.

Також до стін на рейки, які минулоріч виготовили наші працівники, прикріпили шар целофану у великому залі оранжереї. Це 10 метрів висоти від низу до верху. Ці роботи почали виконувати ще від літа. Вітер трохи порвав, тож на зиму все підлатали.
Такий спосіб утеплення ми почали практикувати взимку минулого року, коли бачили, що температура понижується. Це якраз у лютому було, на початку повномасштабної війни. А цієї зими вже будемо повністю готові.

Ми завжди готуємося до опалювального сезону: перевіряємо систему опалювання, на вулиці утеплюємо листям кореневу систему. Якщо будуть сильні морози, то додатково утеплюватимемо стовбури агроволокном, кореневі системи — тирсою.
— Що цікавого можна побачити в оранжереї?
— Всі дивляться на банан індійський. Він дуже швидко виростає, плодоносить, а потім ми його зрізаємо. Там проростають нові паростки. Вже за 2 роки вони досягають 10-метрової стелі нашої оранжереї і все повторюється. Також тут ростуть гранати, мандарини, лимони, юки, цікас, кактуси. А ще тут є аґава — та сама, з якої мексиканці роблять текілу.
Банан індійський
Оранжерея
Агава
Гранат
Кактуси
— Які види екскурсій і для кого пропонує ботсад?
— Завжди раді як туристам, так і мешканцям міста. Роками є категорія відвідувачів, які приходять до нас робити фотосесії. Зараз усе частіше заходять і внутрішньо переміщені особи — вони в новому місці, багато хто ще не має тут ні роботи, ні знайомих, а зайнятися чимось треба. Відвідувачі ходять до нас постійно. Є тематичні екскурсії для студентів та школярів. Ботсад у нас побудований за фізико-географічним принципом. Є зони, де ростуть рослини, притаманні для Кавказу, Америки, Європи. От, наприклад, коли студентів цікавлять рослини певного континенту, то їм не потрібно ходити по всьому саду й вишуковувати їх. Вони йдуть на конкретну ділянку й ніби переносяться у флору тієї території. Є окремі екскурсії по рослинах закритого ґрунту, тобто оранжерей.
Показуємо та розповідаємо студентами про розмноження, обрізку, формування крони кущів та дерев. Проводимо заняття екологічного напрямку про рідкісні зникаючі види рослин, про червонокнижні. Наприклад, у нас біля адміністративного приміщення щороку в кінці зими на початку весни квітнуть первоцвіти. Там вони буквально на кожному кроці. Тому ту ділянку ми навіть від листя не прибираємо і не заходимо туди, щоб не порушити нічого. Там бігати дозволяють собі лише наші собаки, які тут живуть.
Для школярів вчителі здебільшого просять заняття екологічного напрямку про захист рослин, екологію рослин. Про те, як зберегти довкілля, показуємо їм зникаючі види. Багато хто не знає, що підсніжники, шафран Гейфеля — це червонокнижні рослини.
По тривалості ми орієнтуємося на бажання відвідувачів. Хочете — 20 хвилин чи урок, чи 2 години. Ми стараємося зайняти так людей, як вони просять.
— Чи є якісь соціальні проєкти, які ви підтримуєте?
— Звичайно! До нас приходили на одноденні екскурсії школярі-учасники психологічно-ресурсного табору «Дерево мого життя», кілька разів були учасники одного з дитячих таборів від ГО «Щасливі діти», ГО «Екосфера» регулярно проводить заняття у нашому Зеленому класі. Також багато було груп із Харкова, Києва, Краматорська, Чернігова, Нової Каховки — когось із них приводили наші друзі «Творчі волонтери», хтось сам приходив із сім’єю.

Заняття від ГО Екосфера
— Наостанок розкажіть читачам про графік роботи ботсаду
— Із 8 до 17 години ботсад у будні завжди відкритий для відвідувачів. Можна прийти і погуляти. А коли люди хочуть тематичну екскурсію, потрібно попередити заздалегідь телефоном: (0312) 3-35-92.
Ксенія Шокіна спеціально для KISZO-UA
До теми
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни















До цієї новини немає коментарів