Плодоносить ківі, банан та гранат, або Чому варто відвідати Ботсад УжНУ восени
Ботанічний сад УжНУ в Ужгороді розкинувся уздовж річки й обрамлений однією із найбільш затишних та мальовничих вулиць міста — вулицею Ольбрахта. Тут, під середньовічними замковими мурами ростуть тисячі рослин, багато з яких ви не знайдете більше ніде на Закарпатті. Чому сюди варто навідатися восени й для кого він буде цікавим, розповів директор Ботанічного саду УжНУ Дмитро Сойма.
— Дмитре Юрійовичу, розкажіть, коли у вас найбільший потік відвідувачів?
— Усе залежить від погоди. Коли є хороша погода, то є і відвідувачі. Весна, літо і початок-середина осені — найкраща пора, бо усе цвіте й буяє різними кольорами. Зараз люди є. Коли не паде дощ, то люди приходять. В дощ ніхто не прийде.
— Чому варто відвідати ботсад восени?
— Взагалі ботсад варто відвідувати в усі пори року, бо там екзотичні рослини, яких немає ніде в області. І якщо приходити в різні сезони, то видно, як усе змінюється: щось зацвітає, щось плодоносить, щось змінює забарвлення, залежно від пори року — навіть взимку! Восени забарвлення листя кольорове і це дуже красиво.
У нас є реліктові рослини — тобто такі, що збереглися з минулих епох. Наприклад, гінкго з Китая, мамонтове дерево з Північної Америки. Маємо 9 видів магнолій, барбарис, калікант.
— Які рослини особливо цікаві саме восени?
— Є гінкго дволопатеве — восени воно стає золотисто-жовте. У винограду стає рожево-бузкове листя. Восени плодоносить барбарис. Дітям завжди це дуже цікаво, бо ж із плодів барбарису роблять цукерки. Красиві плоди і листя має й магнолія суланжа. А квітнуть восени не багато дерев.
плоди магнолії суланжа
— Як готуєтеся на зиму?
— У нас є закритий ґрунт — оранжереї, теплиці. Критична температура для оранжереї +5 — це мінімум, який має бути, такої температури не можна допускати. Інакше рослини загинуть. 18-20 градусів це нормальна температура для оранжерейних рослин.
Ми вже купили спеціальні пічки для дров і у разі чогось топитимемо дровами. Дрова маємо свої, бо в ботсаду завжди є свої відходи — гілки, які можемо використовувати.
Також до стін на рейки, які минулоріч виготовили наші працівники, прикріпили шар целофану у великому залі оранжереї. Це 10 метрів висоти від низу до верху. Ці роботи почали виконувати ще від літа. Вітер трохи порвав, тож на зиму все підлатали.
Такий спосіб утеплення ми почали практикувати взимку минулого року, коли бачили, що температура понижується. Це якраз у лютому було, на початку повномасштабної війни. А цієї зими вже будемо повністю готові.
Ми завжди готуємося до опалювального сезону: перевіряємо систему опалювання, на вулиці утеплюємо листям кореневу систему. Якщо будуть сильні морози, то додатково утеплюватимемо стовбури агроволокном, кореневі системи — тирсою.
— Що цікавого можна побачити в оранжереї?
— Всі дивляться на банан індійський. Він дуже швидко виростає, плодоносить, а потім ми його зрізаємо. Там проростають нові паростки. Вже за 2 роки вони досягають 10-метрової стелі нашої оранжереї і все повторюється. Також тут ростуть гранати, мандарини, лимони, юки, цікас, кактуси. А ще тут є аґава — та сама, з якої мексиканці роблять текілу.
Банан індійський
Оранжерея
Агава
Гранат
Кактуси
— Які види екскурсій і для кого пропонує ботсад?
— Завжди раді як туристам, так і мешканцям міста. Роками є категорія відвідувачів, які приходять до нас робити фотосесії. Зараз усе частіше заходять і внутрішньо переміщені особи — вони в новому місці, багато хто ще не має тут ні роботи, ні знайомих, а зайнятися чимось треба. Відвідувачі ходять до нас постійно. Є тематичні екскурсії для студентів та школярів. Ботсад у нас побудований за фізико-географічним принципом. Є зони, де ростуть рослини, притаманні для Кавказу, Америки, Європи. От, наприклад, коли студентів цікавлять рослини певного континенту, то їм не потрібно ходити по всьому саду й вишуковувати їх. Вони йдуть на конкретну ділянку й ніби переносяться у флору тієї території. Є окремі екскурсії по рослинах закритого ґрунту, тобто оранжерей.
Показуємо та розповідаємо студентами про розмноження, обрізку, формування крони кущів та дерев. Проводимо заняття екологічного напрямку про рідкісні зникаючі види рослин, про червонокнижні. Наприклад, у нас біля адміністративного приміщення щороку в кінці зими на початку весни квітнуть первоцвіти. Там вони буквально на кожному кроці. Тому ту ділянку ми навіть від листя не прибираємо і не заходимо туди, щоб не порушити нічого. Там бігати дозволяють собі лише наші собаки, які тут живуть.
Для школярів вчителі здебільшого просять заняття екологічного напрямку про захист рослин, екологію рослин. Про те, як зберегти довкілля, показуємо їм зникаючі види. Багато хто не знає, що підсніжники, шафран Гейфеля — це червонокнижні рослини.
По тривалості ми орієнтуємося на бажання відвідувачів. Хочете — 20 хвилин чи урок, чи 2 години. Ми стараємося зайняти так людей, як вони просять.
— Чи є якісь соціальні проєкти, які ви підтримуєте?
— Звичайно! До нас приходили на одноденні екскурсії школярі-учасники психологічно-ресурсного табору «Дерево мого життя», кілька разів були учасники одного з дитячих таборів від ГО «Щасливі діти», ГО «Екосфера» регулярно проводить заняття у нашому Зеленому класі. Також багато було груп із Харкова, Києва, Краматорська, Чернігова, Нової Каховки — когось із них приводили наші друзі «Творчі волонтери», хтось сам приходив із сім’єю.
Заняття від ГО Екосфера
— Наостанок розкажіть читачам про графік роботи ботсаду
— Із 8 до 17 години ботсад у будні завжди відкритий для відвідувачів. Можна прийти і погуляти. А коли люди хочуть тематичну екскурсію, потрібно попередити заздалегідь телефоном: (0312) 3-35-92.
Ксенія Шокіна спеціально для KISZO-UA
До теми
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- В Ужгороді розробили карту безбар’єрності та планують запровадити доступне таксі
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
До цієї новини немає коментарів