"На війні важливо все: і країну захистити, і побратимів нагодувати". Історія 21-річного закарпатського прикордонника

За свій 21 рік життя прикордонник Ілля уже двічі дивився в очі війні.

Підписуючи контракт з ДПСУ, 18-річний юнак сподівався охороняти кордони на рідному Закарпатті, однак за останні два роки йому довелося об’їздити пів України та захищати рідну землю від російських окупантів.

Ілля розпочав службу у відділенні «Саловка» Чопського прикордонного загону. З огляду на те, що до військової служби він опанував спеціальність кухаря-кондитера, хлопцеві запропонували відповідну посаду у підрозділі. Той радо погодився, оскільки змалечку полюбляв готувати страви. Втім, за півтора роки роботи на кухні став проситися на кордон, оскільки вирішив, що там його служба принесе більше користі. Разом з колегами Ілля охороняв українсько-угорський кордон.

З початком повномасштабного вторгнення Іллю призначили кухарем у бойовий підрозділ, у складі якого він вибув спочатку на Житомирщину, а потім на Донеччину. Довелося відкореговувати звиклі технології та рецепти під польові умови. Через окуляри, які носив Ілля, йому дали псевдо «Лінза».

«Лінза» намагався вкладати душу у повсякденні страви, аби вони смакували побратимам. Він готував їжу для підрозділу разом з іще одним кухарем і щойно переконався, що той зможе впоратися сам, почав просити керівництво ставити його на позиції разом з побратимами. Разом з ними він вів оборонні бої в районі Вугледара.

Другий виїзд на схід видався набагато важчим. Підрозділ, де воював «Лінза», брав участь у відбитті Андріївки та обороні Бахмута. Під масованими обстрілами противника прикордонники просувалися вперед. Як і раніше, призначений на посаду кухаря Ілля згодом попросився до побратимів, які обороняли тактично важливу для обох сторін позицію «Басейн».

В одному з таких боїв ворожі міни влучили біля бліндажу прикордонників. Почали детонувати боєприпаси. Ілля та його побратими рятували усе майно, що могли, і надавали допомогу один одному. Найважче було після пожежі залишатися без води, яку практично всю використали для гасіння вогню. «Лінзі» пощастило знайти пляшку води, з якою трималися разом з побратимами добу. Також як трофей він приніс російський автомат.

У ході бою прикордонник отримав поранення у руку і в плече, однак залишався з хлопцями, доки обстановка не стабілізувалася. Після лікування юнак повернувся у стрій і разом з побратимами обороняв Бахмут. За мужність та стійкість нагороджений відомчими відзнаками.

Ілля зізнається, що його матір довго не знала, що її син на «нулі». Він вважав, що їй краще знати, що її син керує на кухні. «Лінза» каже: «Я радий готувати для побратимів усілякі страви. Навіть з простої крупи та тушонки, за бажанням, можна зробити смачну та схожу на домашню страву. Та справа в тому, що доки у нас іде війна, я маю не лише куховарити, але й відвойовувати у ворога свою землю. Тут важливо все: і побратимів нагодувати, і країну захистити», - каже Лінза.

Наразі Ілля перебуває на ротації в одному з підрозділів Чопського прикордонного загону. Тут також працює за спеціальністю і щозміни намагається створити для побратимів невеличке кулінарне диво.