"Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом

Раніше хлопець працював на одному з гірських курортів Закарпаття, а згодом став бійцем місцевого підрозділу Нацгвардії. Там він тренувався володіти різними видами зброї та навчився керувати дронами.
Зі слів нацгвардійця, заняття у них проходили постійно — це тактична, вогнева і медична підготовка, заняття спортом та інженерна підготовка. У підрозділі викладали досвідчені інструктори. Коли прийшов наказ, підрозділ Сергія вирушив на схід України — в Донецьку область, на один з найгарячіших напрямків фронту.
"Всі хлопці, з якими я їхав, були в дуже доброму настрої. Ніхто не панікував, всі прекрасно розуміли, що ми виконуємо свій обов’язок. Ми — військовослужбовці, і ми захищаємо нашу країну від російських окупантів. На Кліщіївському напрямку здебільшого велись розвідувальні дії росіян, а на Покровському напрямку вже були штурмові дії. Це були масовані штурми за підтримки безпілотних літальних апаратів і бронетехніки. Це було набагато важче, оскільки, по-перше, противник не давав можливості зайняти вигідну позицію. По-друге, це були постійні масовані напливи противника в кількості до 25 людей. І таких напливів за день могло бути по 5-6», — розповів Сергій Зайченко.
Найтяжчим було очікування, згадує гвардієць. Іноді наставали моменти тиші. В такі хвилини бійці вже знали, що невдовзі почнеться наступ росіян.
"Одного разу нам треба було евакуювати одного пораненого бійця. Мій побратим висунувся до нього, а коли вони вдвох повертались, то евакуйований наступив на міну. Обидва отримали поранення ніг. Тоді мені й знадобились здобуті знання з тактичної медицини. Я перебинтував одного і витягнув його до точки евакуації, потім повернувся і забрав другого", — поділився військовослужбовець.
Після повернення підрозділ Сергія пройшов курс психологічної реабілітації за програмою декомпресії, і після відпустки хлопці продовжують службу. За словами молодшого сержанта, сьогодні українці й українки довели всьому світу, що вони є справжніми захисниками України.
"Війна за незалежність об’єднала багатьох людей — і тих, хто у війську, і тих волонтерів, які допомагають бійцям і підрозділам. А підкорити такий сильний і об’єднаний великою метою народ неможливо", — сказав Сергій Зайченко.
До теми
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- Амбасадор Закарпаття у Словаччині розповів, що думає про війну
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- Команда Eco Film Festival від Chysto.de оголосила переможців кінопремії імені Романа Жука, який загинув навесні 2022 року, захищаючи Україну
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
До цієї новини немає коментарів