"Ми всі розуміли, що виконуємо свій обов'язок": нацгвардієць Сергій Зайченко розповів про оборону під Покровськом
Раніше хлопець працював на одному з гірських курортів Закарпаття, а згодом став бійцем місцевого підрозділу Нацгвардії. Там він тренувався володіти різними видами зброї та навчився керувати дронами.
Зі слів нацгвардійця, заняття у них проходили постійно — це тактична, вогнева і медична підготовка, заняття спортом та інженерна підготовка. У підрозділі викладали досвідчені інструктори. Коли прийшов наказ, підрозділ Сергія вирушив на схід України — в Донецьку область, на один з найгарячіших напрямків фронту.
"Всі хлопці, з якими я їхав, були в дуже доброму настрої. Ніхто не панікував, всі прекрасно розуміли, що ми виконуємо свій обов’язок. Ми — військовослужбовці, і ми захищаємо нашу країну від російських окупантів. На Кліщіївському напрямку здебільшого велись розвідувальні дії росіян, а на Покровському напрямку вже були штурмові дії. Це були масовані штурми за підтримки безпілотних літальних апаратів і бронетехніки. Це було набагато важче, оскільки, по-перше, противник не давав можливості зайняти вигідну позицію. По-друге, це були постійні масовані напливи противника в кількості до 25 людей. І таких напливів за день могло бути по 5-6», — розповів Сергій Зайченко.
Найтяжчим було очікування, згадує гвардієць. Іноді наставали моменти тиші. В такі хвилини бійці вже знали, що невдовзі почнеться наступ росіян.
"Одного разу нам треба було евакуювати одного пораненого бійця. Мій побратим висунувся до нього, а коли вони вдвох повертались, то евакуйований наступив на міну. Обидва отримали поранення ніг. Тоді мені й знадобились здобуті знання з тактичної медицини. Я перебинтував одного і витягнув його до точки евакуації, потім повернувся і забрав другого", — поділився військовослужбовець.
Після повернення підрозділ Сергія пройшов курс психологічної реабілітації за програмою декомпресії, і після відпустки хлопці продовжують службу. За словами молодшого сержанта, сьогодні українці й українки довели всьому світу, що вони є справжніми захисниками України.
"Війна за незалежність об’єднала багатьох людей — і тих, хто у війську, і тих волонтерів, які допомагають бійцям і підрозділам. А підкорити такий сильний і об’єднаний великою метою народ неможливо", — сказав Сергій Зайченко.
До теми
- «Мені доводилося крити з крупнокаліберного кулемета російські вогневі точки на відстані до 3 кілометрів…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «У мене немає страху, навіть коли обстрілює танк, – обтрусив пилюку й працюю далі…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- «Ми сдайомся, нє стрєляйтє!»: як захисники 128-ї бригади брали окупантів у полон
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- Цензура часів СРСР, листи з Індійського океану та впізнаваність голосу. Осип Лобода про роботу на радіо на Закарпатті
- Жіночий клуб «Натхненна» – простір, де жінки разом відпочивають і розвиваються
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- Закарпатський леквар допомагає збирати на дрони
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів