Полювання на картини: як у 2000-х масово крали полотна закарпатських класиків

Ці події в середині 2000-х років називали «епідемією крадіжок». Кожен, хто мав удома бодай одну картину закарпатських класиків живопису, серйозно переймався за своє життя, адже по всьому Закарпаттю злодії нахабно лізли у вікна і двері, били й навіть вбивали, щоб заволодіти полотнами. Люди з мистецьких кіл переконані, що робилося це тоді на замовлення заможних колекціонерів переважно з Києва, адже саме на початку 2000-х у столиці стали дуже модними й затребуваними роботи закарпатських художників. Нині ми згадаємо найрезонансніші пограбування тих років.

Вбивство Магдалини Ерделі

Звісно, найбільше на слуху в той час була трагедія, яка трапилася в будинку Магдалини Ерделі – дружини вже покійного тоді художника Адальберта Ерделі. Скільки картин було в невеликому помешканні пані Магдалини, мабуть, достеменно не знала навіть вона сама. Вперше до неї вдерлися у 2000-му. Преса писала, що дружину художника грабіжники зачинили у ванній кімнаті, після чого втекли з чотирма картинами. Подейкують, після того усі друзі радили пані Магдалині встановити на всі вікна й двері ґрати, однак і ґрати на дверях не допомогли. Через чотири роки, у 2004-му, грабіжники, за повідомленнями у пресі, перерізали ґрати на дверях, проникли в будинок, прив’язали Магдалину Ерделі до стільця й почали витягати з рам полотна її чоловіка. Цього разу чотирма картинами не обмежилися, забрали з будинку майже все (кількість украдених картин у різних джерелах дуже різниться: від 30-ти до 100).

Вранці прив’язане до стільця мертве тіло Магдалини Ерделі знайшла її знайома. Сумна новина швидко розповсюдилася містом, дісталася, вочевидь, і до вух грабіжників, котрі зрозуміли, що стали вбивцями. Медична експертиза встановила, що у 88-літньої жінки не витримало серце. А незабаром викрадені картини (або принаймні їхня частина, бо ж пам’ятаємо, що ніхто точно не знає, скільки полотен зберігалося в будинку Ерделі) несподівано знайшлися – злочинці їх підкинули, однак у преси було кілька версій: одна – що полотна знайшли на підвіконні вокзалу, друга – що їх підкинули до міліції, а третя – що племіннику Адальберта Ерделі.

Помешкання Магдалини Ерделі з картинами на стінах (фото – Михайла Дороговича, 1999)

Зникнення Шолтеса з будівлі ОДА

У середині 2000-х деякі коридори й кабінети в будівлі Закарпатської ОДА й обласної ради були прикрашені полотнами закарпатських класиків. Вони були власністю обласного Художнього музею, взяті в оренду на певний термін. Вважалося, що картини в головній адміністративній будівлі краю демонструватимуть гостям красу нашої землі й талант її художників. Так, у коридорі на 3-му поверсі, просто біля входу до кабінету голови адміністрації, у 2006 році висіла доволі велика (розміром 70х100 або 80х100 см) картина Золтана Шолтеса «Весна в Карпатах». Одного літнього ранку прибиральниця звернула увагу на те, що полотна на його звичному місці нема. А пізніше в туалеті знайшлися порожня рама і підрамник. Місцева преса тоді писала, що грабіжник нікуди не поспішав – методично й акуратно витягнув картину з рами, а тоді відділив полотно від підрамника, вийнявши більше 40-ка цвяшків. З будівлі пейзаж Золтана Шолтеса винесли, вочевидь, у скрученому вигляді, сховавши під одягом. Але хто це зробив – досі залишається загадкою. Преса натякала, що викрав картину хтось зі «своїх», той, хто міг залишитися в будівлі на ніч й пронести полотно повз озброєну охорону на вході.

Напад на Клару Балог

У листопаді 2007 року твори мистецтва ледь не коштували життя ще одній відомій закарпатці – балетмейстерці Кларі Балог. У багатьох інтерв’ю народна артистка згадувала про те, що її малювали знані майстри пензля. Дуже відомим і часто використовуваним був зокрема її портрет, написаний Адальбертом Ерделі. Саме він – припускала пізніше Клара Балог – міг стати причиною зухвалого пограбування у 2007 році. Вочевидь, грабіжники шукали саме Ерделі, не знаючи, що знаменитий портрет ніколи не був власністю балетмейстерки.

Напад на Клару Балог та її чоловіка відбувся непізнього вечора суботи просто в будинку подружжя на вулиці Високій. Пізніше вона розповідала журналістам, що двері відкрив її чоловік, котрого два незнайомці в масках повалили на підлогу і вдарили. На Клару Балог, котра вибігла на шум, грабіжники націлили зброю, а тоді почали зривати зі стін картини. Всього забрали чотири полотна: натюрморт і пейзаж Адальберта Борецького, одну роботу Миколи Керечанина і ще одну – Василя Свалявчика. У цьому випадку правоохоронцям теж не вдалося знайти ані грабіжників, ані викрадені картини.

Пограбування в ужгородському замку

У вересні 2008 року від рук грабіжників постраждав навіть захищений ужгородський замок. Там, у відділі природи краєзнавчого музею, на стінах кілька десятиліть висіли пейзажі, виконані знаними закарпатськими майстрами. Їх могла помітити людина, що розбиралася у мистецтві, а забрати їх у той час було не так уже й важко, адже краєзнавчий музей не був обладнаний пожежно-охоронною сигналізацією. Серед поцуплених картин були пейзаж Ігоря Грабаря «Водоспад Лютянка», «Буковий ліс» Федора Манайла, «Ворочевські скелі» Йосипа Бокшая та «Ліс» Антона Кашшая. Правоохоронці припускали, що грабіжник затаївся десь у замку після закриття музейних експозицій, а вночі вирізав полотна з рам і втік через вікно. Вранці прибиральниця лише побачила у відділі природи відчинене вікно і порожні рами. Грабіжник працював дуже недбало, зокрема роботу Федора Манайла вирізав так грубо, що в рамі залишився клаптик полотна з прізвищем автора. З усіх робіт пізніше знайшлася лише одна – «Ліс» Антона Кашшая. Місцева преса писала, що виявили роботу в одному з київських мистецьких салонів, власник якого розповідав, що придбав полотно з рук невідомої йому особи на базарі.

Експозиція «Природа Закарпаття» у Закарпатському краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького

Підробки на «Патенті»

Цікава історія трапилася у 2006 році на ужгородському ВАТ «Патент» – підприємстві, що надає поліграфічні та видавничі послуги. Ще в радянські часи підприємство, бажаючи підтримати місцевих художників, закуповувало від них полотна, які прикрашали потім кабінети працівників. Кілька картин багато років висіли і в коридорі на одному з поверхів будівлі – аж до 2000-х, коли полотна закарпатських художників почали масово викрадати. Та цей випадок пограбування відрізнявся від решти, адже злочинці вирішили не просто викрасти картини, а замінити їх копіями. Спершу хтось ретельно перефотографував полотна, що висіли в коридорі «Патенту», а потім дали завдання місцевому художнику перемалювати їх. Однієї ночі, змовившись із охоронцем підприємства, злочинці зайшли до будівлі, витягли в коридорі картини з рам і вставили туди підробки.

Хтозна, можливо, працівники й відвідувачі підприємства ще тривалий час нічого б і не підозрювали, адже злодії піймалися абсолютно випадково. У той час правоохоронці з числа патрулів особливо пильно звертали увагу на картини, які перевозили в автівках. Так, однієї ночі патруль зупинив для перевірки таксі, в якому пасажир (за повідомленнями в пресі, це був 40-річний місцевий мешканець) перевозив картини.

Таксист зізнався, що забирав пасажира з полотнами біля «Патенту», тож уранці слідчі прийшли на підприємство, щоб поцікавитися, чи там не пропадали картини. Тоді й виявилося, що картини в коридорі є підробленими копіями, а не оригіналами. Це був один із небагатьох випадків, коли злочинці понесли покарання, умовний термін ув’язнення отримав і охоронець підприємства. Лише ім’я замовника тоді так і не оприлюднили, хоча подейкували, що це був відомий народний депутат родом із Ужгорода.

Будівля ВАТ «Патент» на вул. Карпатської України (колишній Гагаріна)

Таємнича пропажа 76 картин у Києві

А ця таємнича історія трапилася в Києві у 2010 році. Точніше, почалася вона в Ужгороді, коли невідома нікому жінка почала відвідувати майстерні закарпатських художників, пропонуючи їм віддати свої картини на виставку до Києва. Бажаючих виявилося досить багато, адже жінка обіцяла, що у столиці картини чудово продадуться. Таким чином були зібрані більше 70 робіт, які перевезли до Києва. Виставка там відкрилася, у нашій пресі навіть писали, що її відвідала столична еліта на чолі з тодішнім мером міста.

Але подальші події майже не висвітлювалися у пресі, тож невідомо, яким чином полотна зрештою зникли. Нібито організаторка виставки перестала виходити на зв’язок, тож художники, котрі через деякий час вирішили поцікавитися долею своїх картин, виявили, що їх обдурили. Чи зверталися вони до правоохоронців – невідомо, однак нині люди з мистецьких кіл пригадують, що картини тоді так і не знайшлися.

Полювання на оригінал чи підробку Мункачі

У середині 2000-х викрадення картин відбувалися, звісно, не лише в Ужгороді. У Мукачеві, Берегові та інших населених пунктах із помешкань людей теж зникали роботи закарпатських митців. У листопаді 2008 року така подія трапилася і у Великому Березному, де працювала деревообробна фірма «Яворник».

За повідомленнями у пресі, в адмінбудівлі фірми, на третьому поверсі, було щось на зразок готелю, де зупинявся під час приїздів до Великого Березного інвестор підприємства, американець Френк Ньюмен. У коридорі цього готелю нібито висіли полотна класиків пензля, в тому числі й робота художника Мігая Мункачі. Однієї ночі, виламавши двері, усі вісім полотен невідомі злодії винесли з будівлі. Преса тоді смакувала подробиці, адже роботи Мігая Мункачі були і є дуже дорогими колекційними речами.

Однак пізніше правоохоронці повідомили, що викрадені полотна були лише фоторепродукціями. Люди з мистецьких кіл Закарпаття досі дивуються: невже грабіжники не могли відрізнити полотно від фотографії? Чи, можливо, полотна таки були справжніми – просто їхній власник не хотів привертати до цього факту зайвої уваги? На жаль, відповідей на ці питання ми наразі не маємо.

Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»