Лідери ромської громади Закарпаття - про те, як живе спільнота в умовах війни і як бореться за Україну

– Якщо говорити про досягнення, то основним є те, що ми залишаємося одним цілим, є розуміння в громаді, оця єдність. Для мене це найголовніше. Не дивлячись на всі труднощі, а також конфліктні ситуації, в які мене за минулий рік намагалися втягнути, намагання роз’єднати ромських лідерів, я старався працювати на громаду. Попри виклики я на робочому місці, займаюся соціальними питаннями, оскільки у цій сфері накопичилось надзвичайно багато системних проблем. 2025 рік буде важким, непростим. Не тільки для ромів, але й для всіх українців.
За минулий рік змінилися дещо напрямки підтримки нашої громади: менше гуманітарно-благодійної роботи у порівнянні до 2022-23 років. Стало зрозуміло, скільки ромів виїхало, хто залишився. Але соціальна нестабільність, непрості умови, в яких живуть роми, залишаються. Якщо влітку ситуація легша, то взимку вона завжди для ромів важча: у плані пошуку роботи, виживання, опалення житла. Частина чоловіків боїться йти на роботу, бо їх можуть відправити на фронт. Водночас, є чимало ромів, які пішли воювати за власним бажанням. Хоча за третій рік повномасштабного вторгнення таких стало менше. Але, як на мене, така тенденція притаманна усім, не лише ромам. Є й такі, що узаконили своїх дітей та оформили офіційну відстрочку.
– Раніше тенденція були протилежні: не реєстрували шлюб і дітей, щоб отримувати виплати.
Так, зараз дуже багато родин одружилося. Близько 100 родин оформили шлюб за даними РАЦС.
– А скільки ромів виїхало за час війни, чи ви підраховували?
Якщо говорити про Закарпаття – понад 10 тисяч людей. Якщо йдеться про Ужгород, то це близько 2-2,5 тисячі осіб. Тобто, відсотків 35-40 виїхали за кордон. Більшість повернеться у зв’язку з тим, що не кожен може влаштуватися на роботу. Велика проблема – відсутність житла. Якщо жінки будуть їхати додому зі своїми дітьми, то чоловіки, можливо, підуть на роботу. Будуть шукати собі зайнятість у Чехії, в Польщі. Наразі, найбільше ромів там, де мова дозволяє спілкуватися – це Угорщина, Словаччина, Чехія, Польща. У Німеччині можуть залишитися ті, які вивчать німецьку. Загалом, у Європі багато ромів йдуть у школи, навчальні центри. Без того, щоби ти не ходив в школу, не отримаєш соціальні виплати. Тому ходять і діти, і дорослі. Молодь швидше вчить мову і дуже добре вже нею володіє.
– Чи приїжджають в Ужгород роми-переселенці?
Небагато, до 150- 250 осіб. Це Харківська, Донецька області, є із Запорізької області родина. Є дехто, хто виїхав закордон і повернуся в Ужгород. Думаю, багато хто залишиться тут жити. Але допомоги не отримують, з багатьох вже зняли ці гроші, тому 2024 рік був складним.
– Нещодавно була у ромському поселенні на Радванці, жахливі умови у більшості. Чи можна змінити все-таки цю ситуацію?
Змінити можна, якщо влада буде готова допомогти. У таборі нема дороги. Хоча на карті є, це вже багато років такий стан. І ніхто не зацікавлений. Живуть собі там роми в цьому жахітті і нехай живуть. Деякі на вул. Тельмана проживають так останні десь 45 років. Їх ще у минулому столітті заселили туди у тимчасові фінські бараки, десь 12-13 конструкцій. Людей переселяли із табору на Шахті, який ліквідували, а територію потім перепродали. Але «тимчасово» вони живуть там і досі.
З тим досвідом роботи, який я маю у місцевому самоврядуванні, це реально змінити. Але лише тоді, якщо громада буде разом. Ми, як меншина, можливо, якщо не перша, то друга в області точно. Майже 80 000 ромів було до повномасштабного вторгнення. Але нас все ще не чують і не розуміють. Роми і захищають нас на фронті. Десь понад 500 ромів із Закарпаття – військові, близько 30 – з Ужгорода. На жаль, майже 40 героїв ми уже втратили. Знаєте, це дуже важко – втрачати героїв. Вічна їм пам’ять.
Якщо вже говоримо про ромів-військових, то для мене прикладом є Віктор Ільчак, який з 2014-го року на війні. Герої для мене ще й ті, які до сьогодні допомагають військовим. Наприклад, Ернест Бругош, такий молодий благодійник. Йосип Дучу, пастор, наші радванські пастотри: Іван Балог, Віктор Фонтош, Степан Фечун, Корчі Бругош, Роберт Горняк..
Також я бачу зміни серед молоді. Це мене дуже радує, що молодь стає сильнішою, хоче щось змінювати. Я переконаний, що якщо дасть Бог, війна закінчиться, то ми дуже багато що зможемо і повинні розвинути в громаді. І хоч дожити до того часу, коли в кожній сфері будуть працювати роми: у школі, в медицині, в соціальній сфері. Оце буде перемогою, реальною потужною інтеграцією.
З владою ми спілкуємося, пробуємо щось робити, але з конкретних кроків дуже мало. Позитивно, що ми в цьому році продовжили працювати з інтеграційною обласною програмою для ромів. Також дякую, що Берегівська міська рада затвердила цю стратегію. Наступною буде Мукачівська міська рада.
Хотілося б залучати більше ромів до координаційних заходів, зустрічей з владою. На національному рівні ми за останні чотири роки не мали потужних зустрічей. Хоча завжди хтось хоче проблему ромів Закарпаття вирішити, приїхавши з Києва. Але воно так не працює. За будь-якої влади одне й те ж. Ще років 6-7 тому я вірив, от приїхали представники уряду, Верховної ради, ходять по поселеннях, нарешті. Але нічого не мінялося для ромів. І зараз теж так само. Фото, звіти і на цьому все.
Добре було б, якби нас, місцевих ромів, залучали до процесу. Якщо для ромів на Закарпатті то не без ромів на Закарпатті. Там, де є більше двох-трьох тисяч ромів в ОТГ або в місті, необхідний радник ром, який розуміє напрямки, в яких рухається громада.
Я от чесно не розумію, чому для угорської спільноти влада організовує круглі столи, брифінги, завжди радиться та намагається з ними знайти спільні точки дотику. При тому, що Угорщина, яка часто фінансує й підтримує місцевих угорців, не дуже лояльно ставить до України. А от ромів ігнорують. Якщо до повномасштабної війни нас не чули, то зараз і не бачать. Якщо і обговорюють «ромські» проблеми, то навіть ромів не запрошують. А ми на Закарпатті зараз чи не найбільша меншина. Чи, принаймні, одна з найбільших. Це – сумна тенденція.
– Чого б хотіла громада зараз найбільше?
Миру та перемоги. І ми докладатимемо до цього усіх зусиль. Як би складно не було.
Іван Йонаш, депутат Мукачівської міської ради. Представляє інтереси ромської громади упродовж трьох скликань міськради.
«Не зупиняємося, працюємо. Плануємо встановити каналізації, асфальтувати дороги. А також відкрити Ромський центр, де будуть проходити культурні та соціальні заходи, – каже Іван Йонаш. – Дай Бог буде мир в Україні, щоб ми то все могли реалізувати. У 2025 році ми вперше будемо асфальтувати вулицю у ромському поселенні в Мукачеві. Каналізація частково є, водопровід також, але дороги досі не було».
За минулий рік багато допомагали саме населенню. І не лише по Мукачеву, але й по області. Їздив особисто і з фондом по різних районах Закарпаття, роздавали продукти харчування, одяг та інші необхідні речі для особливо бідних родин. На свята наші сім’ї готували подарунки для дітей, провели по всій області різдвяну акцію. Також організували концерт в Мукачеві для дітей загиблих воїнів.
Віктор Ільчак, ром військовослужбовець ЗСУ. Вже 10 років служить, пішов на війну ще у 2015-му. Він – солдат, механік-водій БМП. У військо пішов по контракту, так і «затримався» на роки. «А хто буде служити? Мені подобається, коли окупанта ганяють – коментує Віктор. – Жінка і мама проти, що я так довго воюю. У мене контузія була, поранення були, я маю право звільнятися, маю 4 дітей. Але не хочу. Вірю, що скоро буде перемога».
Попри все, на питання, що зараз йому дається найважче, каже: «Такого нема, щоб дуже важко. Б’ємо окупантів, бо вони все лізуть і лізуть. Я хочу, щоб наші діти мали батьківщину. Щоб всі поверталися живі-здорові додому, щоб Україна була і ми отримали перемогу!»
Підготувала Ірина Бреза
Фото з архіву М.Горвата та https://romaua.org.ua/
До теми
- Минулого року 6 тисяч закарпатців скористалися номером екстреної служби 112
- Найбільше на Закарпатті за місяць подорожчали овочі, а подешевшали — яйця
- У 2024 році на Закарпатті зареєстровано 513 випадків інфікування вірусним гепатитом А - медики закликають вакцинуватися
- 28 лютого - День відкритих дверей у «Закарпатському угорському інституті ім. Ференца Ракоці ІІ»
- Понад 9000 людей з ГРВІ звернулися минулого тижня до закладів охорони здоров’я області
- Захворюваність на грип та ГРВІ в Закарпатській області за тиждень зросла на 36,4%
- Мукачівські школярі відзавтра також на карантині
- На Ужгородщині - спалах кору, за минулий тиждень зареєстрували 4 нові випадки серед дітей
- УжНУ посів 10 місце серед українських вишів в рейтингу GreenMetric World University Rankings 2024
- 30 років «Деци у нотаря» – у десяти фактах (Фото)
- У Закарпатській обласній станції переливання не вистачає крові усіх груп для ЗСУ
- "Треба знати мову держави, у якій живеш": в Ужгороді понад два роки проводять заняття з української мови
- У кінотеатрах Ужгорода та Хуста покажуть фільм «Воїни духу» - про героїчну оборону Донецького аеропорту
- Рівень вакцинації на Закарпатті зріс, але стурбованість викликає ситуація із кором
- Українська асоціація "Єдність" разом із Андрієм Любкою придбали черговий автомобіль для ЗСУ
- У Закарпатській області реєструють випадки захворювання на менінгококову інфекцію
- «Бограч-index» – лютий 2025: за місяць продукти подорожчали на 1,3%
- Закарпатська обласна станція переливання має знову велику потребу у крові для ЗСУ!
- Вузькі стежки, підвісний міст через Тису, кілометр шляху на ношах – такий маршрут долала бригада екстренки на Рахівщині
- «Наша Файта» в кіно: чи на часі мультфільми під час війни?
До цієї новини немає коментарів