«Замки Закарпаття»: в краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького відкрили нову експозицію

20 червня 2025 року в Закарпатському краєзнавчому музеї відкрито унікальну експозицію «Замки Закарпаття» (автор Шумовська Ольга) — першу й наразі єдину постійну експозицію, присвячену фортифікаційній спадщині краю. Вона стала справжнім проривом у презентації регіональної історії, адже вперше в одному місці зібрані історії, макети, артефакти та візуальні матеріали, що ілюструють оборонні споруди, які віками охороняли шляхи, кордони та культурну ідентичність

Експозиція охоплює понад тисячу років історії — від перших дерев’яних укріплень IX століття до розкішних кам’яних фортець XVI–XVII століть. Тут можна побачити історію краю через призму замків, що були не лише оборонними цитаделями, а й культурними та політичними центрами.

Експозиція охоплює 12 ключових замків, розкиданих по всій області — від величного Паланку в Мукачеві до загадкових руїн Боржавського замку біля села Вари. Ці замки — не лише пам’ятки архітектури національного значення, а й справжні символи багатошарової історії Закарпаття: від князівської доби до імперських війн, від дерев’яних фортець до монументальних кам’яниць.

Пропонуємо познайомитися ближче з кожною з цих перлин історії.

1. Ужгородський замок

Ужгородський замок з ІХ ст., а у Х – ХІ ст. – наймогутніша оборонна споруда регіону. У XI – XII ст. зведено кам'яний замок-дитинець. Встояв під тиском кочівників і монголів. Із ХІV до ХVІІ ст. – у власності італійського роду Другетів, а після цього – угорських власників (Берчені, Чакі, Ракоці). З тих часів набув сучасного вигляду. Має форму неправильного чотирикутника з масивними баштами по кутах, монолітна кладка стін, різьблені у камені карнізи, колони романського і готичного стилів. З трьох боків оточений сухим ровом, вирубаним у скелях, а з північно-східного – урвищем. Центральна частина замку – палац. З XVIII ст. замок у розпорядження австрійської корони, у 1775 р.переданий Мукачівській греко-католицькій єпархії. З др. пол. ХХ ст. – краєзнавчий музей. Пам’ятка архітектури національного значення.

2. Мукачівський замок (Паланок)

Мукачівський замок (Паланок) із ХІ ст. – унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури з поєднанням різних стилів. Збудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і займає площу 13 930 кв.м. Має потрійний захист, а в третьому мурі розташований сам замок. У ХІ – ХІІ ст. неодноразово протистояв навалі половців, монголів. Упродовж XІV – XVІI ст. замок перебував у власності багатьох володарів, які його розбудовували та укріплювали (Корятович, Естергазі, Бетлен, Ракоці та ін.). У ХVII – ХVIIІст. – в епіцентрі трансільвансько-австрійського протистояння, національно-визвольної війни угорського народу. Із др. пол. ХVIIІ ст. – в ХІХ ст. – в замку містилася в’язниця. У пер. пол. ХХ ст. –військові частини (чехословацькі, угорські), а в др. пол. ХХ ст. – навч. заклад і музей. Пам’ятка архітектури національного значення.

3. Невицький замок

Невицький замок XIII – XVII ст. знаходиться північніше Ужгорода й вище по течії Ужа і закладений на стрімкій кручі (відносний перепад висот сягає 125 м) над долиною річки. Його історія сягає ще у XII ст. піддавався руйнування з боку монголів. Передавався угорськими королями у різну власність. На поч. XIV ст. відомий як родова територія графів Другетів, які будують на місці дерев’яного замку кам’яний, оперезаний глибоким ровом та валом. Має еліптичну конструкцію з автентичними середньовічними замковим стінами. Його оточує ландшафтний парк Вагнера, що є самостійною ботанічною пам’яткою паркового мистецтва. На межі XIII – XIV ст. на місці круглої башти будується чотирикутний донжон, а біля ньогоколодязь для збору дощової води завглибшки 4,5 м.За свою історію неодноразово руйнувався й відновлювався (остання часткова реставрація – 2019 – 2021 рр.). Пам’ятка архітектури національного значення.

4. Середнянський замок

Середня?нський за?мок зведено у кінці XV – на поч.XVI ст. і є однією з найстаріших оборонних споруд європейського середньовіччя у вигляді баштидонжону дозорного типу (одна чотирикутна башта-донжон розміром 18,616,5 м, висота якої сягає 20 м, а товщина стін до 2,6 м). Кладка стін башти кам’янабутова, стіни з обох боків були облицьовані відшліфованим каменем. 1312 р. замок перейшов у власність монахів католицького Ордену Св. Павла, які були в опозиції до угорської корони. У др. пол. XIV – на поч. XV ст. замок постав у епіцентрі боротьби за власність між родами Другетів і Палочі. Після 1526 р. замок переходить до роду Добо, після чого за допомогою кількох тисяч військовополонених турків перетворився нанеприступну невелику фортецю. Упродовж XVII – XVIIІ ст. неодноразово змінював своїх володарів, апід час численних воєн – руйнувався і не активно відновлювався. Пам’ятка архітектури національного значення.

5. Чинадіївський замок («Сент-Міклош»)

Чинадіївський замок (фортеця-палац «Сент-Міклош») – пам’ятка архітектури XIV – XIX ст. поблизу Мукачева. Кам’яна будівля з двома кутовими вежами та стінами 1 м товщини. Зведено в XIV ст.бароном Перені, добудовано графами Телегді. На першому поверсі фортеці є 6 кімнат і зала з великим вестибюлем, а на другому – 6 малих кімнат, велика зала і довгий коридор. Також у замку є декілька «таємних переходів». Поселення згадується з 1214 р., а в 1264 р. угорський король Іштван V дарує маєток магістру Аладару. Інші власники – І. Зріні, Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни). У XVІІІ ст. замок набуває палацових рис. У ХХ ст. тут містилася в’язниця, сільрада, управління місцевого лісового господарства, військова частина, склад автобази. З 2001 р. – у концесії художника Йосипа Бартоша та його дружини. Пам’ятка архітектури національного значення.

6. Виноградівський замок (Канків)

Виногра?дівський замок (За?мок Ка?нків) згадується в XI – XII ст., як прикордонний форпост. У сер. XII ст.замок поблизу Севлюша стає центром комітату Угоча. У 1280 р. замок передано у власність дворянина Міклоша, а в 1307 р. король Карл I Роберт– магнату Беке Боршо. Внаслідок частих бойових дій укріплення зазнавало значних пошкоджень і руйнувалося. Надалі фортеця належала угорській короні й перебувала у зруйнованому вигляді. У 1399 р. угорський король Сигізмунд Люксембург подарував замок барону Петеру Перені. Наприкінці XV – пер. пол. XVІ ст. тут проживали ченці-францисканці.

У 1557 р. замок зруйнували, яким він залишився до нині. Замок мав прямокутну форму з розмірами 44,535 м з бастіонами, мав криницю, костел і каплицю. Пам’ятка архітектури національного значення.

7. Бронецький замок

Бронецький замок є укріпленням ХІІІ ст. на вершині крутої скелястої гори Царська (річка Бронька огинає їх із трьох сторін), що підноситься на схід від с. Бронька Іршавського району. Найменш відомий серед усіх замків регіону містився на овальному майданчику (35 х 14 м) з перепадом висот– західний край плато піднятий над його східною ділянкою. У східній частині майданчика була кругла вежа (7,8 м, товщина стіни – 1 м). Перша згадка –1273 р. Відомості про нього зафіксовані в грамоті угорського короля Ласло IV Куна. Одна з останніхписьмових згадок – у грамоті угорського короля Ендре ІІІ. Під стінами замку впродовж століття відбувалися воєнні дії між військами претендентів на королівський трон. У документі від 1321 р.згадуються вже лише руїни замку. У описах наступних століть згадується лише «зруйнований Бронецький замок». Конкретних даних про його загибель не знайдено. Згадується в багатьох легендах Закарпаття.

8. Боржавський замок (Боршо)

Боржавський замок ІХ ст. спершу був дерев’янимзамком Боршо, в якому жили підлеглі болгарського князя Салана. Це одна з найдавніших фортифікаційних споруд Закарпаття, руїни якої розташовані в низовинній місцевості за 200 метрів до південного сходу села Вари Берегівського району.Укріплення трикутного розміру 120 х 110 м представлене ровом і валом. У південно-східній частині зберігся глибокий розріз завширшки близько 10 м, відомий під назвою «Залізні ворота». В 903 р., після триденної окупації, ним заволоділи угорські племена. Пізніше на місці дерев’яної була побудована кам’яна фортеця. Після татаро-монгольського нападу на Західну Європу в 1241–1243 рр. фортеця почала занепадати. Під час турецьких нападів на Закарпаття у 1566 р. її було повністю зруйновано. Після руйнування замку його руїни використовувалися місцевим населенням як будівельний матеріал. Згодом каплиця в башті замку теж була зруйнована.

9. Квасівський замок

Квасівський замок XII – XIII ст. романського стилюна скелі над р. Боржава для контролю сухопутногосоляного шляху в с. Квасово Берегівського району. Типовий лицарський замок (трикутне укріплення зі стінами 6 м висоти й 1,3 м товщини, з круглою вежею діаметру 9 м). 8 травня 1390 р. угорський король Сигізмунд подарував замок Яношу Нодьмігалі, після смерті якого замок відійшов до роду Якчі, а згодом до роду Баторі. В 1540 р. Єлизавета Екчі продає замок Павлу та Льордю Мотузнаї, який вони продають хустському каштеляну Кріштофу Каваші. Повернули родовий замок у 1546 р. За постановою угорського сейму1565 р. замок зруйновано, а майно конфісковане на користь держави. Фортеця була пограбованаавстрійськими військами й підпалена, після чого більше не відновлювалася. У 1600 р. селом і руїнами замку володіли Гедеон і Жигмонд Мотузнаї. Після їхньої смерті князь Габор Бетлен у 1623 р. передав село із замком Петеру Редеї, а в 1627 р. господарем став Давид Шикован-Біловарі. Пам’ятка містобудування та архітектури України національного значення.

10. Королевський замок (Нялаб)

Королевський замок (Нялаб, Ньолаб) ХІІІ ст. – середньовічний замок з овальноподібною центральною конструкцією (5247) зі стінами 2–2,7 м та двома вежами у с. Королево Закарпатської області. Поруч розташовувалась і фортифікація прямокутної форми (2432 м) і клиноподібний бастіон (10,159,65 м). Спершу функціонував, як мисливське угіддя угорського короля Іштвана V. 1264 р. замок згадується в листі Папи Римського Урбана IV. Кам’яний замок у др. пол. ХІІІ ст. заклав король Бейла IV. 1290 р. король Ласло IV призначив дворянина М. Убулфі угочанським наджупаном і передав йому замок. Із 1307 р., замок належав королю, а з 1405 р. – родині Перені. Перебував у епіцентрі військових дій. Деякий час у замку зберігалася корона угорського короля Яноша I Запольяї (правив 1526 – 1541). У 1672 р. за наказом імператора Леопольда I був зруйнований. У XV – XVI ст. тут створено Королевське Євангеліє та переклад послань Святого Павла, що став першою друкованою книжкою. Збереглась лише частина стін на крутих схилах (52 м) над р. Тиса. Пам’ятка архітектури національного значення.

11. Хустський замок

Хустський замок ХІ – ХІІ ст. побудований на горі вулканічного походження як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина(Хустських воріт) і прикордонних районів. Будівництво тривало у 1090 – 1191 рр. У 1242 р. біля замку відбулася битва з монголо-татарами, внаслідок чого фортеця була знищена. У 1511 р. замок стає власністю барона Габора Перені, а після 1526 р. перейшов у власність Трансільванського князівства. За замок у ХVI ст. неодноразово велася боротьба між Австрійською імперією і Трансільванією. У 1661 – 1662 рр. фортецю постійно штурмувало турецьке військо. Під час визвольної війни 1703 – 1711 рр. гарнізон замку приєднався до повстанців, очолюваних Ференцом II Ракоці. У 1709 р. тут відбувся загальнотрансільванський сейм прибічників князя. У 1766 р. під час великої грози над Хустом блискавка влучила в порохову вежу замку і запалила її, внаслідок чого значна частина фортеці згоріла.Після того замок не відновлювався. Пам’ятка архітектури національного значення.

12. Вишківський замок

Вишківський замок ХІІІ ст. як трикутне укріплення на 30 кв м (довжина стін 60 – 70 м) на г. Варгедь заввишки 589 м поблизу с. Вишково Хустського району. Центральний майданчик замку 20х15 м з терасою розмірами 5х10 м. Ймовірно тут стояласторожова вежа. Перші письмові згадки відносять до кінця ХІІІ ст. Угорський король Ласло ІV подарував маєток феодалам – братам Мікові і Штефану Чепанам з роду Гунт-Пазмань. Фортеця виконувала роль охорони водного шляху по р. Тиса, по якому надходила із солотвинських солекопалень кам’янасіль, тому його називали одним із «соляних» замків.У ХІV ст. форпост стає королівським замком і займає становище головного укріплення комітату. На поч. ХV ст. переходить у власність волоських воєвод Драга та Балка. Після побудови Хустського замкузначення Вишківського поступово зменшується.

Особливістю експозиції є велика кількість історичних реконструкцій, що дає змогу буквально доторкнутись до життя середньовічної епохи. Серед них — реконструкції зброї: мечі, кольчуги, лицарські обладунки, гармата, списи. Не менш захопливими є відтворені костюми міщан різних періодів, що демонструють повсякденне життя мешканців міст і замкових поселень.

У вітринах представлено оригінальні артефакти, знайдені під час археологічних досліджень: шабля XVI–XVII століття, монета епохи Карла Роберта, керамічні люльки, велика кількість орнаментованих керамічних кахлів, прясла (деталі ткацького ремесла), ковані предмети побуту та озброєння.

Закарпаття — край, де замки розповідають історію

Усі 12 замків Закарпаття — це не лише туристичні принади, а справжні віхи історії: від Великого переселення народів до новітнього часу. Завдяки відкриттю виставки «Замки Закарпаття» ця спадщина стала ще ближчою для мешканців і гостей області. Кожна фортеця — це двері в епоху, яку можна побачити, відчути, зрозуміти. І кожна з них чекає на нових дослідників.

Ключовим нововведенням експозиції став інтерактивний інфобокс, який виготовила і розробила фірма Сенсорні системи України , що дозволяє відвідувачам ознайомитися з усіма замками Закарпаття за допомогою візуальних матеріалів, коротких довідок, а також віртуальних аудіомандрівок українською та англійською мовами.

Ольга Шумовська,

Директор Закарпатського ОКМ ім. Т. Легоцького