«Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття

Від ідеї до реалізації: Історія створення
Ідея створення футбольної школи народилася у Дмитра Запороженка, арбітра FIFA та колишнього директора запорізького «Металурга», після його переїзду на Закарпаття.

«Разом із сільським головою за власні кошти та силами територіальної громади, людей, які долучилися, все це зробили», – розповідає Дмитро Запороженко, директор ДЮСШ «Боржава».
Вони самотужки розчистили поле від бур’янів, завезли траву, вирівняли територію катком. Усі роботи виконувалися без залучення державних коштів, завдяки чому вже 28 серпня 2022 року футбольна школа «Боржава» офіційно запрацювала на полі в с.Пилипець.

Спочатку тренування проводили спеціалісти із Запоріжжя, які згодом передали свій досвід місцевим тренерам. Сьогодні ДЮСШ «Боржава» працює не лише у Пилипці, а й у Нижньому Студеному, Репинному, Синевирі та Гукливому, охоплюючи близько 350 дітей.
Варто відзначити, що в селі Гукливий завдяки місцевим підприємцям вдалося створити нове велике футбольне поле. Минулого тижня на ньому відбувся товариський матч між юнацькими командами U-11 з Гукливого та київської «Кудрівка-ДЮСШ».

Розвиток та перспективи для юних спортсменів
Школа приймає дітей віком від 6 до 17 років. Нещодавно з’явилася і команда дівчат, яка минулого року боролася за призові місця на чемпіонаті Закарпатської області.

Дмитро Запороженко впевнений, що з часом талановиті діти з «Боржави» зможуть потрапити до професійних команд. Підтвердженням цього є історія двох хлопців, які після півтора року тренувань у школі були запрошені до команди «Інгулець U-19». Директор школи наголошує, що такі успіхи показують, наскільки важливо створювати можливості для дітей у регіоні.
«Ми бачимо, що і батькам це цікаво, і діти задоволені. Це реально круто. І хочеться, щоб так було в кожному селі Закарпатської області», – додає Дмитро Запороженко.

Крім регулярних тренувань, ДЮСШ «Боржава» організовує футбольні табори. Цього року табори відвідали діти з Херсона, Харкова, Сум та Нікополя, що надало їм можливість не лише займатися спортом, а й відпочити від воєнних реалій.
Директор школи бачить велику проблему в обмежених можливостях для розвитку дітей у сільській місцевості. Тому «Боржава» прагне розширити свою діяльність і перетворитися на повноцінний освітній хаб.

Плани на майбутнє: Освітній хаб
ДЮСШ «Боржава» має на меті створити інтегрований простір, де діти могли б займатися не лише спортом, а й іншими важливими дисциплінами.
«Ми плануємо залучати та співпрацювати з Асоціацією корпоративного футболу України та з програмою Sport and Education. Вона якраз і буде включати в себе і футбол, і IT, і англійську мову, і йогу, і шахи, і менторство з відомою людиною», – ділиться планами Дмитро Запороженко.

Завдяки цьому діти зможуть спробувати себе у різних сферах та знайти своє покликання. Для навчання планують залучати крутих спеціалістів, гросмейстерів та відомих спортсменів. Заняття проводитимуться в онлайн-форматі, а футбол, звичайно, залишиться офлайн. Такі ініціативи не лише розвивають дітей, а й змінюють їхні життєві орієнтири. Дмитро Запороженко зазначає, що в селах часто бракує можливостей для реалізації потенціалу.
«Наша мета – створити для дітей простір, який давав їм право вибору свого майбутнього», – підсумовує Дмитро Запороженко.

Карпатський Телеграф
До теми
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін

До цієї новини немає коментарів