«Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття

Від ідеї до реалізації: Історія створення
Ідея створення футбольної школи народилася у Дмитра Запороженка, арбітра FIFA та колишнього директора запорізького «Металурга», після його переїзду на Закарпаття.
«Разом із сільським головою за власні кошти та силами територіальної громади, людей, які долучилися, все це зробили», – розповідає Дмитро Запороженко, директор ДЮСШ «Боржава».
Вони самотужки розчистили поле від бур’янів, завезли траву, вирівняли територію катком. Усі роботи виконувалися без залучення державних коштів, завдяки чому вже 28 серпня 2022 року футбольна школа «Боржава» офіційно запрацювала на полі в с.Пилипець.
Спочатку тренування проводили спеціалісти із Запоріжжя, які згодом передали свій досвід місцевим тренерам. Сьогодні ДЮСШ «Боржава» працює не лише у Пилипці, а й у Нижньому Студеному, Репинному, Синевирі та Гукливому, охоплюючи близько 350 дітей.
Варто відзначити, що в селі Гукливий завдяки місцевим підприємцям вдалося створити нове велике футбольне поле. Минулого тижня на ньому відбувся товариський матч між юнацькими командами U-11 з Гукливого та київської «Кудрівка-ДЮСШ».
Розвиток та перспективи для юних спортсменів
Школа приймає дітей віком від 6 до 17 років. Нещодавно з’явилася і команда дівчат, яка минулого року боролася за призові місця на чемпіонаті Закарпатської області.
Дмитро Запороженко впевнений, що з часом талановиті діти з «Боржави» зможуть потрапити до професійних команд. Підтвердженням цього є історія двох хлопців, які після півтора року тренувань у школі були запрошені до команди «Інгулець U-19». Директор школи наголошує, що такі успіхи показують, наскільки важливо створювати можливості для дітей у регіоні.
«Ми бачимо, що і батькам це цікаво, і діти задоволені. Це реально круто. І хочеться, щоб так було в кожному селі Закарпатської області», – додає Дмитро Запороженко.
Крім регулярних тренувань, ДЮСШ «Боржава» організовує футбольні табори. Цього року табори відвідали діти з Херсона, Харкова, Сум та Нікополя, що надало їм можливість не лише займатися спортом, а й відпочити від воєнних реалій.
Директор школи бачить велику проблему в обмежених можливостях для розвитку дітей у сільській місцевості. Тому «Боржава» прагне розширити свою діяльність і перетворитися на повноцінний освітній хаб.
Плани на майбутнє: Освітній хаб
ДЮСШ «Боржава» має на меті створити інтегрований простір, де діти могли б займатися не лише спортом, а й іншими важливими дисциплінами.
«Ми плануємо залучати та співпрацювати з Асоціацією корпоративного футболу України та з програмою Sport and Education. Вона якраз і буде включати в себе і футбол, і IT, і англійську мову, і йогу, і шахи, і менторство з відомою людиною», – ділиться планами Дмитро Запороженко.
Завдяки цьому діти зможуть спробувати себе у різних сферах та знайти своє покликання. Для навчання планують залучати крутих спеціалістів, гросмейстерів та відомих спортсменів. Заняття проводитимуться в онлайн-форматі, а футбол, звичайно, залишиться офлайн. Такі ініціативи не лише розвивають дітей, а й змінюють їхні життєві орієнтири. Дмитро Запороженко зазначає, що в селах часто бракує можливостей для реалізації потенціалу.
«Наша мета – створити для дітей простір, який давав їм право вибору свого майбутнього», – підсумовує Дмитро Запороженко.
Карпатський Телеграф
До теми
- «Ми більше не просимо, а формулюємо сенси», – Андрій Любка про зміну голосу України у світі
- Герої без зброї: «Кожен виклик — перевірка на людяність: історія рятувальника Юрія Думи»
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Кінофест «Chysto.de?!» на Закарпатті: фільми про водорості з дна Світязя й чисте повітря в Запоріжжі
- 73-річний волонтер Джим Сліз переїхав із США в Україну: на матчах ФК "Ужгород" смажить м'ясо на грилі за донат на ЗСУ
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Сила мрії в дії: історія успіху спортсменки й активістки Надії Дьолог
- «Моєму щастю немає меж»: закарпатка Влада Харькова – про історичне золото на ЧС з фехтування
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Герої без зброї: сапер Сергій Бабич про повернення на службу, складні виїзди та дружбу з ПОМкою
- Навички на рівні рефлексів: як готують гвардійців до завдань на фронті
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника
До цієї новини немає коментарів