«Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття

Від ідеї до реалізації: Історія створення
Ідея створення футбольної школи народилася у Дмитра Запороженка, арбітра FIFA та колишнього директора запорізького «Металурга», після його переїзду на Закарпаття.
«Разом із сільським головою за власні кошти та силами територіальної громади, людей, які долучилися, все це зробили», – розповідає Дмитро Запороженко, директор ДЮСШ «Боржава».
Вони самотужки розчистили поле від бур’янів, завезли траву, вирівняли територію катком. Усі роботи виконувалися без залучення державних коштів, завдяки чому вже 28 серпня 2022 року футбольна школа «Боржава» офіційно запрацювала на полі в с.Пилипець.
Спочатку тренування проводили спеціалісти із Запоріжжя, які згодом передали свій досвід місцевим тренерам. Сьогодні ДЮСШ «Боржава» працює не лише у Пилипці, а й у Нижньому Студеному, Репинному, Синевирі та Гукливому, охоплюючи близько 350 дітей.
Варто відзначити, що в селі Гукливий завдяки місцевим підприємцям вдалося створити нове велике футбольне поле. Минулого тижня на ньому відбувся товариський матч між юнацькими командами U-11 з Гукливого та київської «Кудрівка-ДЮСШ».
Розвиток та перспективи для юних спортсменів
Школа приймає дітей віком від 6 до 17 років. Нещодавно з’явилася і команда дівчат, яка минулого року боролася за призові місця на чемпіонаті Закарпатської області.
Дмитро Запороженко впевнений, що з часом талановиті діти з «Боржави» зможуть потрапити до професійних команд. Підтвердженням цього є історія двох хлопців, які після півтора року тренувань у школі були запрошені до команди «Інгулець U-19». Директор школи наголошує, що такі успіхи показують, наскільки важливо створювати можливості для дітей у регіоні.
«Ми бачимо, що і батькам це цікаво, і діти задоволені. Це реально круто. І хочеться, щоб так було в кожному селі Закарпатської області», – додає Дмитро Запороженко.
Крім регулярних тренувань, ДЮСШ «Боржава» організовує футбольні табори. Цього року табори відвідали діти з Херсона, Харкова, Сум та Нікополя, що надало їм можливість не лише займатися спортом, а й відпочити від воєнних реалій.
Директор школи бачить велику проблему в обмежених можливостях для розвитку дітей у сільській місцевості. Тому «Боржава» прагне розширити свою діяльність і перетворитися на повноцінний освітній хаб.
Плани на майбутнє: Освітній хаб
ДЮСШ «Боржава» має на меті створити інтегрований простір, де діти могли б займатися не лише спортом, а й іншими важливими дисциплінами.
«Ми плануємо залучати та співпрацювати з Асоціацією корпоративного футболу України та з програмою Sport and Education. Вона якраз і буде включати в себе і футбол, і IT, і англійську мову, і йогу, і шахи, і менторство з відомою людиною», – ділиться планами Дмитро Запороженко.
Завдяки цьому діти зможуть спробувати себе у різних сферах та знайти своє покликання. Для навчання планують залучати крутих спеціалістів, гросмейстерів та відомих спортсменів. Заняття проводитимуться в онлайн-форматі, а футбол, звичайно, залишиться офлайн. Такі ініціативи не лише розвивають дітей, а й змінюють їхні життєві орієнтири. Дмитро Запороженко зазначає, що в селах часто бракує можливостей для реалізації потенціалу.
«Наша мета – створити для дітей простір, який давав їм право вибору свого майбутнього», – підсумовує Дмитро Запороженко.
Карпатський Телеграф
До теми
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- "Дуже радий, що туди потрапив": військовий Луганського прикордонного загону Елмар Цап розповів про службу
- Закарпатський поліцейський із позивним «Сіті»: від страху до майстерності – історія молодого оператора дронів на фронті
- Відомий кондитер Валентин Штефаньо започаткував дипломатичні гастроекскурсії
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
До цієї новини немає коментарів