Міст, що залишається навіть у складні часи – ЄОТС ТИСА виповнилося десять років

 Європейське об’єднання територіального співробітництва з обмеженою відповідальністю ТИСА (ЄОТС ТИСА) було створене 16 жовтня 2015 року в місті Кішварда, як унікальна форма співпраці в межах Європейського Союзу. Його заснування стало важливою віхою, адже до Об’єднання засновниками увійшли дві установи від держави–члена ЄС (орган місцевого самоврядування міста Кішварда та Загальні збори області Саболч-Сатмар-Береґ), а також орган місцевого самоврядування країни, яка не є членом ЄС — Закарпатська обласна рада. Ця модель створила прецедент: ЄОТС ТИСА одним із перших довів, що кордон — це не перешкода, а можливість для спільного розвитку та стратегічного мислення.

 Метою створення Об’єднання від самого початку було втілення таких спільних програм, які б відчутно покращували повсякденне життя громад, що мешкають по обидва боки кордону. Захист довкілля та природи, інфраструктура і транспорт, енергетика, культурна й освітня співпраця, а також підтримка малих і середніх підприємств — усі ці напрями посіли чільне місце в установчих документах Об’єднання.

Протягом останнього десятиліття ЄОТС ТИСА досягла значних результатів не лише у цих тематичних сферах, але й на інституційному рівні сприяла зміцненню культури транскордонного партнерства.

З нагоди ювілею ми поспілкувалися з Юдітою Євчак, заступницею директора ЄОТС ТИСА, представницею української сторони, у минулому – начальник управління у справах національностей, міграції та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації, радник Посольства України в Угорщині — про колишнє, досягнення та плани на наступне десятиріччя.

– Десять років. Яке перше зображення постає перед Вашими очима, коли згадуєте початок?

– День підписання у Кішварді, 16 жовтня 2015 року. Напруга, а потім те полегшення, коли стало зрозуміло: нам вдалося створити щось нове, зразкове навіть у європейському вимірі. ЄОТС ТИСА було одним із перших у всьому ЄС, де поряд із двома членами з країн Євросоюзу — містом Кішварда та Загальними зборами області Саболч-Сатмар-Береґ — учасником стало також юридичне об’єднання країни, яка не є членом ЄС, тобто Закарпатська обласна рада. Невдовзі після цього, 26 жовтня, відбулася офіційна реєстрація в Міністерстві зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини, а також у Комітеті регіонів ЄС. Цей рекордно швидкий старт досі надихає.

– Що зробило можливим такий старт?

– Спільна воля та якісна підготовка. Тоді в Україні ще не було впорядковано правового регулювання діяльності ЄОТС, тож знадобилося багато консультацій. Ми аргументували в Брюсселі, Будапешті й Києві, що транскордонне співробітництво — це не політичне гасло, а поліпшення щоденної якості життя у сферах транспорту, охорони довкілля, охорони здоров’я, культури та економіки. Ми отримали фахову підтримку від Центральноєвропейської служби сприяння транскордонним ініціативам (CESCI), а угорське Міністерство закордонних справ стало нашим стратегічним партнером. Це був рідкісний момент: багато сторін дивилися в одному напрямку.

– Цілі ЄОТС ТИСА, зазначені в установчих документах, дуже широкі: інфраструктура, енергетика, туризм, захист річки Тиса, підтримка малих і середніх підприємств… Як це проявляється на практиці?

– За десять років ми реалізували понад двадцять проєктів. Особливо хочу відзначити екологічний моніторинг REVITAL I в Солотвині: за допомогою робототехніки та геофізичних методів ми дослідили небезпечні процеси навколо соляних шахт, адже те, що відбувається там, впливає на річку Тису, а отже, і на весь регіон. Потім — програма ZeroWaste, у межах якої в Яноші було збудовано полігон для відходів і пункти роздільного збору сміття, а також створено об’єднання органів місцевого самоврядування «Чиста Берегівщина» для сталого управління системою. Ми також підготували інтегровану стратегію розвитку, об’їздили райони й населені пункти, спілкувалися з представниками влади та громадського суспільства. Це знання місцевих реалій і сьогодні залишається нашим найбільшим капіталом.

– Не лише проєкти розвитку: ЄОТС ТИСА також вплинуло на законодавство України

– Саме так. Ми співпрацювали з багатьма фахівцями — від Національної академії наук України до Ужгородського національного університету — щоб українське законодавство адаптувалося до європейських стандартів. Приємно, що 4 вересня 2018 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону про транскордонне співробітництво, окремо згадавши ЄОТС. Це рішення стосувалося не лише нас, воно відкрило двері для всіх органів місцевого самоврядування, які прагнуть розвивати партнерство по обидва боки кордону.

– Як кризи 2020-х років змінили щоденну роботу?

– Під час пандемії та після 24 лютого 2022 року, коли розпочалася російсько-українська війна, ми швидко перейшли на гуманітарний режим роботи. Хоч Об?єднання створювали не для цього, але ми стали мостом між благодійниками та тими, хто потребує допомоги. Уже в перший день війни в Кішварді під керівництвом директорки ЄОТС ТИСА Андреї Сабоне Цап був створений Координаційний центр. За останні три роки його працівники та волонтери понад 200 разів вирушали на Закарпаття, щоб доставити допомогу нужденним. Загалом було передано близько 1000 тонн гуманітарних вантажів, серед яких — медичне обладнання, ліки, генератори, а також необхідне спорядження та підтримка для лікарень, дитячих будинків і будинків для літніх людей.

Крім того, у Кішварді ми започаткували курси угорської мови для біженців, що прибули до регіону, а також організовували й продовжуємо організовувати табори для українських дітей як на Закарпатті, так і в Угорщині.

– Який із проєктів зараз найближчий Вашому серцю?

– Завжди той, який безпосередньо полегшує життя людей. Але якщо потрібно вибрати, то це ZeroWaste 2.0, який передбачає рекультивацію сміттєзвалища в Берегові; Language APL, що підтримує багатомовне суспільне життя; BusinessBridge, який сприяє розвитку ділового співробітництва та налагодженню контактів між підприємствами задля розвитку транскордонних регіонів; або LEAD-UP, що забезпечує навчання представників органів місцевого самоврядування.

Я переконана: добре врядування — це те, чого можна і потрібно навчатися по обидва боки кордону.

– Яким є «внутрішній механізм» ЄОТС? Що забезпечує його стабільність?

– Прозора структура та той факт, що ЄОТС є самостійною юридичною особою. Це зменшує бюрократію: не потрібно отримувати окреме схвалення від кожного органу місцевого самоврядування для кожного кроку, водночас дотримується строга фінансова дисципліна із залученням незалежного аудитора. Система співголів з угорського та українського боку забезпечує також політичну рівновагу.

Але ключем до успіху щоденної роботи є командна співпраця: разом із директоркою Андреєю Сабоне Цап та проектним менеджером Кароліною Данч ми працюємо над тим, щоб кожен проєкт був реалізований якнайкраще.

– Після десяти років роботи яким результатом Ви пишаєтеся найбільше?

– Тим, що ми не просто завершили низку проєктів, а започаткували справжні зміни. У сфері поводження з відходами, екологічного моніторингу, мовних програм ми досягли відчутних результатів. І, можливо, ще важливіше те, що сформувалася культура співпраці по обидва боки кордону, якої раніше не існувало.

– Кого з партнерів Ви хотіли б відзначити за ці десять років?

– Перелік був би дуже довгим, але без послідовної підтримки Міністерства зовнішньої економіки та закордонних справ Угорщини ми б не досягли сьогоднішнього рівня. Ми вдячні Платформі ЄОТС Комітету регіонів, дипломатам Генерального консульства Угорщини в Ужгороді та Консульства в Берегові, фахівцям CESCI, обласним і місцевим органам влади, університетам, громадським організаціям і всім, хто вірив у те, що кордон — це не стіна, а двері, які відкривають нові можливості.

– Чим сьогодні ЄОТС ТИСА приваблює громади, школи чи підприємства?

– Тим, що ми пропонуємо варіанти або можливості входу. Це може бути екологічна ініціатива, навчальна програма, спільний культурний проєкт або навіть економічна співпраця. Ми забезпечуємо експертизу, пошук ресурсів і менеджмент, а партнер додає власний місцевий потенціал. Таким чином кожен може знайти своє місце у спільній роботі.

– Як залишатися стабільними в настільки мінливому середовищі?

– Ставлячи в центр гнучкість і партнерство. Війна та кризові ситуації стали викликом і для нас, але саме в такі моменти стає зрозуміло: міст має цінність лише тоді, коли стоїть навіть під час бурі. Ми одночасно працюємо над гуманітарними програмами, розвитковими проєктами та зміцненням громад, щоб і надалі мати міцну основу для майбутнього.

– Якими будуть стратегічні напрями розвитку на наступне десятиріччя?

– Я б виокремила три головні напрями. Перший — «зелений перехід»: захист клімату, чиста вода, енергоефективність — це виклики, які стосуються кожної громади. Другий — цифровий розвиток, що відкриває нові можливості в освіті, державному управлінні та економіці. Третій — мобільність і спрощення перетину кордону, адже це щоденна потреба мешканців прикордонного регіону. Окрім того, ми вважаємо надзвичайно важливими молодіжні та культурні програми, адже без молоді не може бути майбутнього.

– На завершення: якби потрібно було сформулювати мрію наступного десятиліття в одному реченні…

– Вона була б такою: щоб громади уздовж Тиси відчували — саме тут, на своїй рідній землі, у них є майбутнє. Майбутнє європейської якості, безпеки та взаємної турботи.

Іветта Буйдошов, kiszo.news