«Якби не відкрив вогонь — було б гірше»: військовий 128 бригади, водій-механік M113 збив ворожий дрон і врятував екіпаж

Під час одного з бойових виїздів водій-механік бронетранспортера M113 мотопіхотного батальйону 128 окремої гірсько - штурмової Закарпатської бригади зумів знищити ворожий дрон, що атакував машину, а потім — уже пораненим — вивести бронетранспортер з людьми у безпечну зону.
Того дня екіпаж виконував логістичне завдання: доставляв бійців і майно на позицію. У машині було кілька військових, і до точки призначення залишалося зовсім близько.
— Ми вже майже доїхали, коли я побачив справа відблиск. Придивився — дрон заходить на удар, — згадує боєць.
Він миттєво вискочив у люк, взяв рушницю і відкрив вогонь по безпілотнику.
— Я почав стріляти. Влучив у дрон. Якби не відкрив вогонь — усе могло б закінчитися значно гірше.
Не зважаючи на це атака все ж зачепила машину. Водій отримав поранення, але не залишив керування.
— Я був поранений, але ми розвернулися і почали відїждати.
Попри травму, він довіз бронетранспортер до «зеленої зони» та вивіз усіх людей у безпечне місце. Лише після цього його евакуювали медики.
— Якщо можеш їхати — треба їхати. Машина була повна людей, — каже він.
Водію 26 років. Контракт із Збройними силами він підписав у 2021 році, коли йому було дев’ятнадцять. За цей час регулярно виконував логістичні завдання: ротації, підвезення боєприпасів, евакуацію бійців. Дуже часто доводилося проводити по чотири виїзди протягом ночі. Не раз допомагав іншим підрозділам, витягуючи застряглу техніку, зокрема Хамери.
Поранення під час атаки дрона стало для нього не першим. Раніше він отримував осколкові травми під час боїв за Соледар.
Попереду у військовослужбовця лікування та реабілітація. Сам боєць говорить про свій вчинок без пафосу.
— «Це наша робота. Кожен має свою, моя - завезти людей, довезти до них забезпечення і вивезти їх назад»
А головне правило для себе він формулює просто:
— Як себе налаштуєш — так і буде. Я налаштовуюсь позитивно.
До теми
- Монахи, шпиталь, друкарня і студенти: що приховує Василіанський монастир в Ужгороді
- «Вранці ми підняли дрон, а ворожої техніки вже не було»: історія дронаря самохідного артилерійського дивізіону 128-ї бригади з позивним Сармат
- Опора для воїнів і громади: Жіноче обличчя закарпатського волонтерського руху
- Чотири ротації та десятки бойових завдань: історія прикордонника Чопського загону «Фрозена»
- «Студент», який рано подорослішав: історія прикордонника Мукачівського загону Олександра
- Пункти пропуску на Закарпатті можуть призупиняти роботу під час повітряних тривог: що відомо
- Голоси, яким довіряють: Історії успіху лідерок закарпатських медіа у спецпроєкті «Успішні жінки Закарпаття – 2026»
- Коли серце не може чекати: як кардіохірурги Закарпаття проводять надскладні втручання
- «Хай залишиться часточка його душі»: до архіву Закарпаття передали листи поета Івана Колоса
- Нова пастка для літніх краян: Як аферисти дурять пенсіонерів Закарпаття фейковими анкетами
- Ян Непомуцький в Ужгороді: історія найстарішого пам’ятника міста під відкритим небом
- Чому міліють річки Закарпаття та як це впливає на водойми
- «Позич до завтра»: закарпатців попереджають про масові зломи акаунтів у Telegram та соцмережах
- Сила, що зцілює та надихає: Історії успіху закарпатських лідерок у медичній сфері
- «Бограч-index» – вересень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на – 3,5%
- Невідомі дзвінки та «пастки» аферистів: Як закарпатцям розпізнати шахрайство із SIM-карткою
- Сьогодні — Воздвиження Хреста Господнього: історія свята, традиції, заборони та прикмети
- Від водія до бойового підрозділу: історія ужгородця «Бобра», який п’ять місяців тримав позиції на Харківщині
- Від пластилінових героїв до кінних прогулянок: для дітей захисників влаштували особливий день
- Дім залишився в окупації, мрія здійснилася в Ужгороді: історія Віталіни Павленко
До цієї новини немає коментарів