«Ужгородська Палачінта» повернулася після шестирічної паузи: три дні смаку, музики й благодійності

Протягом трьох днів – з 13 по 15 лютого – свято зібрало тисячі містян і гостей краю, поєднавши гастрономію, музику та благодійну мету.

Фестиваль, започаткований у 2010 році, за роки існування став одним із гастрономічних брендів Ужгорода. Востаннє його проводили у 2020-му, після чого традицію перервали пандемія та повномасштабна війна. Цьогоріч організатори наголосили: навіть у складний для країни час важливо зберігати культурні події, які об’єднують громаду.

«Палачінта-2026» мала чітку соціальну складову – під час фестивалю збирали кошти на підтримку закарпатських підрозділів ЗСУ та ветеранських ініціатив. Однією з найбільш зворушливих стала акція «Підвішений млинець»: охочі могли задонатити від 20 гривень, а волонтери готували палачінти для поранених військових у медичних закладах.

Організатори зазначили, що частину виручених коштів спрямують на підтримку захисників, а також на розвиток локальних ветеранських проєктів.

Як і завжди, у центрі уваги були палачінти – від класичних солодких до ситних солоних і авторських варіацій. Гостей пригощали традиційними закарпатськими стравами, крафтовими сирами, медом, гарячими напоями. Кожна ятка намагалася здивувати відвідувачів унікальними рецептами.

«Цього року людей особливо багато. Відчувається, що всі скучили за такими теплими подіями», – поділилася одна з учасниць фестивалю, ужгородка Марія.

Програма свята була насиченою: концертні виступи місцевих колективів і гуртів, дитячі розваги, конкурси та майстер-класи. Відбувся і традиційний відкритий чемпіонат із жиму лежачи «Залізна палачінта», який зібрав спортсменів різних вікових категорій.

Кульмінацією фестивалю стало вогняне шоу та спалення зимової «мари» – символічне прощання із зимою. Завершилося свято танцями просто неба та вініловою вечіркою.

Повернення «Ужгородської Палачінти» стало знаковою подією для міста. Фестиваль засвідчив: Ужгород не лише зберігає свої традиції, а й наповнює їх новим змістом – єдністю, підтримкою і вдячністю тим, хто боронить країну.

Три дні у Боздоському парку довели: навіть у непростий час ужгородці знаходять сили для святкування, яке має серце і сенс.

Христина БІКЛЯН, Карпатський об'єктив