Чому вовки й ведмеді дедалі частіше підходять до осель на Закарпатті — пояснив мисливствознавець Василь Агій

Про це в етері Українського радіо Ужгород розповів начальник відділу мисливства філії «Карпатський лісовий офіс» державного підприємства «Ліси України» Василь Агій.

«Дорога, траса, сміттєзвалище — це накритий стіл для хижаків. Не треба бігати кілометри, втрачати енергію. Вони теж шукають шляхи найменшого опору, щоб легше здобути їжу. І такі зустрічі можуть бути небезпечними для людей», — Василь Агій.

Він не погоджується, що вовк — «санітар лісу»:

«Вовк не вибирає хворих чи немічних, а здобуває те, що йому трапляється на шляху. У наших умовах він суперхижак, і природних ворогів, крім людини, у нього немає.Помилка сучасної людини в тому, що, оселившись у кам'яних джунглях, вона вирішила, ніби на неї не діють закони природи. Але людина залишається частиною природи і так само займає свою нішу в харчовому ланцюжку», — додав фахівець.

Популяцію бурого ведмедя на Закарпатті, за словами Василя Агія, активно поповнюють тварини з Румунії.

 

Бурий ведмідь. Скриншот з Faceboook/Карпатський національний природний парк

«Ведмідь у лісі, де люди збирають гриби, за 12 кілометрів від Ужгорода — це трохи тривожно. Не хочу накаркати, але варто подивитися на сусідню Румунію, де через заборону полювання ведмедів стало так багато, що щороку десятки людей стають жертвами їхніх нападів», — додав він.

Водночас паркан на кордоні, який нещодавно посилили, створює нову проблему: у колючому дроті час від часу заплутуються дикі тварини.

Підготовка до зими, за словами Василя Агія, починається ще навесні. Старі корми утилізують, годівниці прибирають, щоб не поширювалися хвороби. Потім заготовляють кормові віники та сіно, закуповують зерно і солі з мінералами. Корми зберігають у сухих складах лісництв і розкладають там, де збираються тварини.

Минулорічна зима була найсніжнішою за останні чотири-п'ять років: у горах лежало близько метра снігу, тож тварин підгодовували щодня. А цьогорічне літо стало найпосушливішим за 50 років спостережень.

Кабанів через африканську чуму свиней, за європейським досвідом, підгодовують обмежено — приблизно кілограм зерна на день на одну тварину. Так вони тримаються на місці й не мігрують, поширюючи хворобу.

Водночас кабани вже шкодять посівам на Іршавщині та Виноградівщині. Василь Агій вважає, що потрібно шукати компроміс, а не «вистрілювати всіх».

«Деякі тварини є частиною природи, і вони були на цій території, мабуть, раніше, ніж люди почали займатися сільським господарством. Тож вони теж мають право трішки поласувати. Треба знаходити компромісні варіанти: десь регулювати чисельність, десь відлякувати», — пояснив він.

Найкраще нині, за словами фахівця, почувається популяція козулі європейської: її чисельність останніми роками зростає. Кількість кабанів коливається через африканську чуму свиней. А от дрібній дичині, зокрема куріпці, шкодить посуха. Перелітні птахи змінюють маршрути, бо пересихають річки й озера. Також на Закарпатті з'явилися шакали.

Минулого року на Закарпатті вперше помітили лося, якого занесли до Червоної книги України. Самицю з телям бачили між селами Шаланки та Пушкіно, а також біля Мукачева. Тварина трималася в регіоні все літо, а потім мігрувала на північ.

«Досі ні наука, ні колеги не пояснили, чому лось з'явився на Закарпатті», — розповів Василь Агій.

Наостанок фахівець попросив жителів не спалювати рештки рослин на присадибних ділянках і не підпалювати поля та сінокоси, щоб не шкодити тваринам і природі.

Суспільне Ужгород

 

09 листопада 2026р.