В Ужгороді сьогодні попрощалися зі ще одним захисником – 38-річним солдатом Юрієм Грицаком

Юрій Юрійович Грицак народився 16 вересня 1987 року в Ужгороді, де згодом здобув дві середньо-спеціальні освіти. Рідні згадують його, як справжню опору для всієї родини, а також як доброго друга, чесну та щиру людину, яка не боялася труднощів.

Юрій любив природу, гори й походи. Серед його захоплень – збирання велосипедів, ремонт електроніки та механіки. У шлюбі з дружиною Євгенією прожив 16 років, а для своєї донечки Поліни був добрим та чуйним батьком.

Юрія за життя цінували як талановитого майстра, відповідального працівника та надійного колегу. Його життя було сповнене тепла, турботи, добрих справ. Він завжди знаходив слова підтримки і подавав руку допомоги у найважчі моменти. До того, як прийняти рішення стати на захист свої країни, працював на підприємстві «Турбогаз».

Військовий служив кулеметником 1-го десантно-штурмового відділення військової частини А0284. Мужньо виконавши військовий обовʼязок у бою за Україну, її свободу і незалежність, Герой загинув 8 травня 2026 року поблизу населеного пункту Олександроград Волноваського району Донецької області.

Чин похорону відбувся на набережній Незалежності. Віддати останню шану воїну прийшли рідні й близькі, друзі, колеги, військовослужбовці, міський голова Богдан Андріїв, ужгородці.

Під час церемонії зачитали пам’ятний лист від Головнокомандувача Збройних Сил України Михайла Драпатого – як знак глибокої вдячності за жертовне служіння Українському народові та самовідданий захист Батьківщини.

Після прощання жалобна хода вирушила до Пагорба Слави, де Юрія Грицака поховали з усіма військовими почестями.

У полеглого Захисника залишилися донька, дружина та батьки…

Вічна пам’ять і шана Герою.

 

16 жовтня 2026р.