Нові факти та історичні свідчення: в Ужгороді перевидали історичну книгу про Підкарпатську Русь

Перше видання історичної праці Publikace pro zem Podkarpatská Rus («Видання про край Підкарпатська Русь») побачило світ 1932 року в Банській Бистриці. Воно охоплює період 1919–1932 років – час, коли Підкарпатська Русь перебувала у складі Чехословацької Республіки. У 2006 році книгу вперше перевидали в Ужгороді, зараз – у жовтні 2026 року – перевидання побачило світ вдруге. Книгамістить 168 сторінок, історичні фотографії, взірці рекламних оголошень та матеріали про тогочасне життя краю.

Книга є своєрідним документальним свідченням того, як у міжвоєнний період представляли розвиток Закарпаття, його міста, господарство та природні багатства. Особливу увагу приділено Ужгороду як адміністративному центру краю, а також Мукачеву, Берегову, Севлюшу – нинішньому Виноградову, Хусту та іншим населеним пунктам.

Видання розповідає про будівництво доріг, регулювання річок, розвиток сільського господарства, виноградарства, тваринництва та використання природних ресурсів. Автори прагнули показати, які зміни відбувалися в краї після входження до Чехословаччини та які інвестиції спрямовували на його розвиток.

Важливо, що це не лише описова праця, а й видання, покликане переконати читачів у позитивних результатах державної політики. Тому тексти книги варто сприймати і як історичне джерело, і як свідчення того, як тодішня влада та її прихильники представляли власну діяльність.

«Я знаю Підкарпатську Русь із дитинства»

Особливий інтерес становить вступ автора Густава Б’янкі, у якому він пояснює мету видання та власне ставлення до краю. Автор зазначає, що виріс на Підкарпатській Русі й навчався в Ужгороді спочатку в початковій, а згодом у середній школі. Саме тому, за його словами, він добре знав місцеве населення та міг порівнювати умови життя в різні періоди.

«Я знаю Підкарпатську Русь із дитинства, адже виріс там і навчався в початковій, а згодом і в середній школі в Ужгороді», - пише Б’янкі.

Він наголошує, що прагнув привернути увагу громадськості до змін, які відбувалися в регіоні, адже, на його думку, закордонна преса часто висвітлювала Підкарпатську Русь однобічно.

Серед найважливіших проблем краю на момент написання праці автор називає стан доріг, розвиток сільського господарства та необхідність державних інвестицій. Він також перелічує природні багатства регіону – ліси, мінеральні джерела, соляні копальні та можливості для розвитку виноградарства й садівництва.

Водночас вступ відображає характерні для своєї доби погляди автора. Зокрема, його судження про місцеве населення та ставлення до праці є суб’єктивними й потребують критичного прочитання в ширшому історичному контексті.

Збереження історичної спадщини

Як розповів нашому виданню шефредактор книги, її перевидання продовжує традицію повернення до читача історичних праць про Закарпаття, які виходили в Чехословаччині в першій половині XX століття.

«Одним із вагомих напрямів діяльності ужгородського Клубу Т. Г. Масарика є підготовка перевидань чеськомовних книг про історію, архітектуру та культуру краю, – коментує Іван Латко. – Ця робота допомагає зберігати матеріали, які містять відомості про пам’ятки, міський простір і повсякденне життя попередніх поколінь. Серед перевиданих у межах подібних ініціатив праць – книги про церковні пам’ятки Підкарпатської Русі, народне мистецтво та історичні туристичні маршрути. Частина таких видань містить фотографії об’єктів, які згодом змінилися або були втрачені».

Іван Латко наголошує, що повернення до друку книги Publikace pro zem Podkarpatská Rus дає змогу знову звернутися до джерел, які документують історію Закарпаття в чехословацький період.

«Для дослідників, краєзнавців і всіх, хто цікавиться минулим регіону, це можливість побачити, як змінювалися міста, дороги, господарство та уявлення про майбутнє краю», – додав шефредактор.

На його думку, такі перевидання, а також свідчення та погляди людей тієї доби,  фотографії та інші факти допомагають краще зрозуміти, яким було Закарпаття майже століття тому.

 

Довідково. Густав Б’янкі – упорядник оригінального видання 1932 року. У бібліографічних описах його ім’я фігурує як Gustáv Bianchi. Саме він зібрав матеріали, покликані представити розвиток Підкарпатської Русі впродовж 1919–1932 років.

У вступі Б’янкі розповідає, що отримував статті безпосередньо від їхніх авторів – переважно, за його характеристикою, впливових діячів краю. Він також згадує матеріали інженера Віснера про природні багатства регіону.

Попри наявність бібліографічних відомостей про книгу, детальна біографія самого Б’янкі залишається малодослідженою. Тому його точну посаду, професійну діяльність і біографічні дати наразі не варто визначати без додаткових архівних підтверджень.

Наталія Петерварі

 

27 жовтня 2026р.