Про порядок присвоєння та відмови від ідентифікаційного номера

Чи обов”язково громадянину України мати ідентифікаційний номер, яким чином можна відмовитись від його присвоєння і які документи подавати відповідним інстанціям на вимогу в разі відсутності індивідуального податкового номеру? За роз”ясненням ми звернулися до начальника ДПІ в м.Ужгороді Марії Бадиди:
„Сьогодні вже ніхто не дивується, коли при прийомі на роботу, при одержанні допомоги, кредитів, при оформленні договорів купівлі-продажу, дарування й т.д. вимагають надати ідентифікаційний номер. Ідентифікаційні номери були введені для комп’ютерного обліку громадян, які одержують доходи на території України, а також для обліку сплачених ними податків. Вже зараз ідентифікаційні номери державного реєстру фізичних осіб використовуються в діючих системах банківських установ і державної митної служби. Не обійтися без ідентифікаційного номера, якщо громадянин бажає включити в податковий кредит видатки, понесені в 2006 році. Номери й відомості державного реєстру можуть бути використані й в інших облікових системах, наприклад, у системі пенсійного або соціального страхування. Використовуються номери для обліку видачі житлових субсидій, соціальної допомоги, при реєстрації дипломів, атестатів і свідоцтв про середню освіту.
Ми живемо в часи загальної комп’ютеризації. А комп’ютеру необхідно однозначне структуроване подання інформації, яким і є цифровий номер. Для реєстрації у Державному реєстрі та громадянин України пред’являє паспорт громадянина України або паспортний документ, що містить необхідні для реєстрації у Державному реєстрі реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, місце народження та місце проживання (країна, область, район, населений пункт) до податкового органу за місцем проживання та заповнює облікову картку ф. № 1ДР. Після реєстрації у Державному реєстрі фізична особа отримує у органі державної податкової служби документ про присвоєння ідентифікаційного номера. У разі зміни своїх реєстраційних даних (прізвища, імені, по батькові або адреси проживання) особа зобов’язана в місячний термін подати інформацію про це до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання. Неповнолітнім громадянам, незалежно від їх віку, Картки видаються одному з батьків при наявності свідоцтва про народження дитини та особистого паспорта громадянина України одного з батьків або його паспортного документа з визначеним місцем проживання і відміткою про реєстрацію дитини.
У виняткових ситуаціях (хвороба, відпустка, відрядження, перебування в іншому регіоні країни та ін.) за бажанням громадянина можлива видача Картки іншій особі при наявності особистого паспорта цієї особи або її паспортного документа, паспорта громадянина, на користь якого здійснюється видача Картки, або його паспортного документа чи ксерокопії цього паспорта або паспортного документа (з чітким зображенням) та нотаріально засвідченого доручення на отримання Картки. Іноземним громадянам видача Картки здійснюється після виконання вимог Правил в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, зі змінами і доповненнями.
Тепер використання ідентифікаційних номерів не обов’язкове для громадян, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера. Але при цьому необхідно офіційно сповістити про це відповідні державні органи. Відповідно до Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов’язкових платежів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 10 жовтня 2004 року №602/1226, громадянин надає до податкової інспекції за місцем проживання наступний пакет документів: заяву про відмову від ідентифікаційного номеру , яка визначена даним Порядком, по формі В1, якщо ідентифікаційний номер не присвоювався, або В2 при наявності ідентифікаційного номеру, а також пред’являє свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номеру (за наявності). Після прийняття заяви орган державної податкової служби за місцем реєстрації особи проводить перевірку наявності поданої інформації в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів щодо достовірності даних і у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви надає довідку спеціальної форми для органів внутрішніх справ, для подальшого внесення відмітки на 7-9 сторінку паспорта про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру. Корінець, який буде видано органом внутрішніх справ громадянину після внесення відмітки до паспорта, потрібно повернути до податкової інспекції. У паспорті громадянина відповідним органом внутрішніх справ ставиться штамп про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера. До речі, зараз почастішали випадки звернень громадян, які раніше відмовилися від одержання ідентифікаційного номера, з проханням одержати номер. І таке право передбачене Законом. Якщо фізична особа раніше офіційно відмовилася від ідентифікаційного номера, а через час змінила свою точку зору, то необхідно надати свій паспорт з відміткою про відмову від номера й заяву в довільній формі в орган податкової служби за місцем проживання громадянина.”
Прес-центр ДПІ в м.Ужгороді

 

03 червня 2008р.