Що стоїть за рейтингом міст

Журнал "Фокус" опублікував рейтинг 55 найкращих міст України. Найкращих для життя городян, де їм найбільше комфортно і перспективно. Ужгород, звичайно, увійшов. На досить високому 17-му місці. Та коли читаєш список в цілому, очі просто лізуть на чоло. Особливо якщо порівнювати з аналогічним рейтингом за минулий рік. Увійшов цілий ряд якихось глухих закутків, увійшли одні з найбрудніших в Україні — Павлоград і Маріуполь з тисячами городян-астматиків. Увійшов Південноукраїнськ з усіма його принадами жи-ття біля атомної електростанції. Зате не ввійшло одеське містечко Південне, яке 2004 р. називалося найбільш впорядкованим в Україні.

Відкривають цьогорічний рейтинг Чернівці (минулого року був Івано-Франківськ). Найбільше міст з Криму, Київщини і Закарпаття. З останнього аж три: Ужгород, Мукачево, Свалява. Хоча більшість закарпатців на третє місце поставили би таки Берегово.

Оцінка здійснювалася за 15-ма критеріями. Однак більшість цих критерій примушують читачів запитати, а як це взагалі впливає на якість життя пересічного городянина в даному місті? Взяти хоча б найперший показник "Міграція" (різниця між прибулими і вибулими з міста за 2007 і перший квартал 2008 р.). Як це впливає на зручність життя в місті? Адже багато людей тимчасово переселяються до великих міст всупереч своїй волі — в інтересах власної кар’єри чи бізнесу, у гонитві за грошима.

До речі, саме цей крите-рій утнув лихий жарт з Дніп-ропетровськом. Мину-лого року він займав третє-п’яте місце, тепер — сорок четверте. Бо тепер з нього багато виїжджають і ма-ло вселяються. Так це ж елементарно! Уродженка Дніпропетровська стала пре-м’єром. В результаті тисячі й тисячі представників чиновного і бізнесового люду потягнулися звідти до Києва. От через це в Дніпропетровську і найменше співвідношення між прибулими і вибулими. Коли уряд очолював В. Янукович і столиця наводнилася "шахтарями", всі жартували, що тепер кожен киянин прагне мати вдома хоча би хом’ячка з Донецька. Тепер там хом’ячки з Дніпропетровська. Але чи могло це так різко знизити якість життя в самому місті на Дніпрі?! Сміх та й годі.

Доволі дискусій-ним критерієм є "Інфра-струк-тура", де врахо-вано кількість ди-тя-чих садків, шкіл, лі-карень і ринків на тисячу на-селення. За цим показ-ником рейтинг Мукачева виявився вищим від ужгородського. Але чому така вибірковість? Тради-цій-но під міською інфраструктурою розуміють, перш за все, комунальні мережі — газові, водогінні, електричні, тепломережі. Де враховано оце? Такого критерію у рейтингу просто немає. Можливо, через те, що "комуналка" практично всюди знищена.

За критерієм "Злочинність" (число зареєстрованих злочинів на тисячу населення) Ужгород один з найкращих — 4,1 злочину на тисячу городян. Ще краща Коломия — 4,0. Кримінальними же столицями є Запоріжжя і сусідній Бердянськ — по 14,5. Але цей критерій дуже умовний. Цифри бралися від обласних управлінь МВС, не секрет, що в кожному обласному управлінні є своє розуміння того, які злочини реєструвати, які ігнорувати тощо. Міліцейська статистика дуже специфічна і підставою для рейтингів бути не може.

Визначити інвестиційну привабливість різних міст журнал довірив інвестицій-ній солідній компанії Dragon Capital. У неї чомусь при-кордонний Ужгород зі своїм аеропортом і великим кадровим потенціалом менш привабливий, ніж Мукачево. Не коментуємо. За кількістю
зареєстрованих суб’єктів підприємництва і створених робочих місць на тисячу населення Ужгород має ви--сокий рейтинг 49, Мукачево — 54, краще тільки у Чер-нів-ців. Цікавим є критерій "Міський бюджет" (скільки вийде гривень, якщо поді-лити видаткову частину бю-джету на кількість жителів). В Ужгорода це 1831 грн., у Мукачева — 1788, це при тому, що до Мукачева дотації і субвенції з держбюджету доходять значно краще, ніж до Ужгорода.

Досить дивним критерієм є "Нерухомість" — середня вартість одного квадратного метра житла на вторинному ринку. Мовляв, де дешевше, там краще жити. Перше місце у списку тут зайняв нікому особливо невідомий Нетишин на Житомирщині, де квартири усього по 670 у. о. за метр (для порівняння в Ужгороді — 1350, ми в середині списку). В принципі, у деяких "вбитих" містечках Донбасу влада роздає покинуті квартири взагалі безкоштовно, аби лиш там взагалі хтось жив. За цим критерієм, саме отакі містечка є найкращими для життя.

Натомість доступність вищої освіти — критерій цілком реальний, а не надуманий. Проте наскільки формально укладачі підійшли до нього, видно з такої фрази, яка просто не може не розчулити: "За невеликої кількості населення наявність двох вузів дозволило Сваляві стати лідером за доступністю вищої освіти". Луснути зі сміху!

Як казав один мій колега, у дев’яності роки подіб-ні вузи відкривали у приміщенні кожної районної адміністрації, у кінці коридору, десь поблизу туалету чи й у ньому самому. При цьому рейтинг чомусь для одних міст враховує отакі філії і консультаційні центри, а для інших — тільки повнокровні вузи ІІІ—ІV рівня акредитації.

Відразу ж після Сваляви затесався Трускавець з його трьома вузами. Чому взято не кількість студентів і випускників, кількість спеціальностей, число професури тощо, а тільки кількість вузів чи квазі-вузів у місті, укладачі такі не пояснили.

Щодо рейтингу "Культура" (кількість пам’яток архітектури, історії, археології, історико-культурних заповідників, будинків і палаців культури, театрів і кінотеатрів на тисячу мешканців), то тут взагалі якесь непорозуміння. Для Ужгорода визначили низький рейтинг 10, для Мукачева — аж 34. Або ці дві цифри переплутали місцями, або тут свідома фальсифікація. До речі, найбагатшим на культурні об’єкти виявляється пляжний Судак. Приїхали. Далі коментувати нічого. Тим більше, що за критерієм "Туристична привабливість" Ужгород ділить третє-шосте місця з Одесою, Чернівцями і Черніговом, залишаючи далеко позаду і Судак, й інші провідні центри фокусної культури.

Над рейтингом працювали десятки фахівців — кожен у своєму секторі. В результаті вийшло як у відомій репризі А. Райкіна: піджак шили десяток кравців, кожен діяв правильно, а в результаті річ носити неможливо. Рейтинг за оцінками десятків експертів — це колективна безвідповідальність. У ньому випадкові помилки і курйози випинаються (на кшталт свалявських вузів чи нетишівських квартир), а слушні оцінки, навпаки, взаємознищуються.

Автор цих рядків не має нічого проти ані Сваляви, ані Мукачева, ані всіх інших фігурантів списку. Але їхні дуті фокус-рейтинги роблять вед-межу послугу для даних міст. В результаті добра справа перетворюється на свою протилежність.

 

06 липня 2008р.