Ми, депутати Ужгородської міської ради з великим занепокоєнням констатуємо...

Заява депутатів Ужгородської міської ради, прийнята на 4-ій сесії 5-го скликання 11 липня 2008 р.

 

Ми, депутати Ужгородської міської ради з великим занепокоєнням констатуємо, що за останні рік-півтора проти міської ради та міського голови зорганізована і ведеться масштабна і системна кампанія дискредитації і переслідувань з використанням як формально законних, так і показово незаконних методів – від інспірування надуманих кримінальних справ до відкритого фізичного тиску із захопленням силовими структурами будівлі міської ради, злому її приміщень та масовою виїмкою документів з порушеннями всіх можливих процесуальних норм. У цьому ж ряду стоять триваюче блокування банківських рахунків виконкому, спроби через структури МНС за надуманими причинами відключити все місто від водопостачання, активне перешкоджання будівництву у місті аквапарку та оформленню сотням мешканців ділянок під індивідуальну житлову забудову, повна бездіяльність міліції за зверненнями міської ради. Подібного ще не знало жодне місто, жодна територіальна громада України! І хоча постановами судів сфабриковані справи одна за одною лопають, як мильні бульбашки, на встановлення істини і справедливості йдуть місяці, відволікаються десятки служб і сотні людей, а тисячі мешканців не можуть вчасно і якісно отримати необхідні послуги та вирішити свої життєві проблеми.
У нас уже мало сумнівів у тому, що одним із головних завдань натхненників, організаторів і виконавців цієї брудної, неоголошеної війни проти законно обраного органу місцевого самоврядування м. Ужгорода є нав’язливе формування у жителів міста незадоволення і недовіри до міської ради, дискредитація міського голови, залякування і психологічний тиск на депутатів, виконком і працівників ради та комунальних служб. Побічним підтвердженням цьому є і організована в дусі практики КДБ цькувальна кампанія різнотемних і постійних публікацій про ужгородські проблеми і „погану” міську владу у підконтрольних обласній владі ЗМІ, формування чуток і домислів серед мешканців міста.
Нас особливо непокоїть та обставина, що до всього цього процесу залучається все більш широке коло державних та „одержавлених” органів – прокуратура, міліція, суди і СБУ, обласна влада та структури міністерств і відомств, а в останні тижні за „зверненням” народного депутата Петьовки В.В. і блискавичним дорученням Президента України – навіть Генеральна прокуратура, Служба безпеки України і Рада Національної безпеки і оборони України! Такої „уваги” справді не удостоїлось ще жодне місто країни. Як виявилось, народного обранця з м. Мукачева дуже непокоїть, що „на протязі багатьох десятиліть державне підприємство радгосп-завод „Ужгородський” було відоме далеко за межами Закарпатської області своїми винами та плодоовочевою продукцією”. Народному депутату, мабуть, не відомо той факт, що дане підприємство давно ліквідоване, а створене у 2001 році державне підприємство не має жодних документів, що підтверджують право користування цією землею, а десятки років не використовувані землі в районі вулиці Загорської, що є землями запасу міста, міська влада використовує виключно для індивідуальної житлової забудови ужгородців і ліквідації існуючого списку обліку громадян, а отже – задля інтересів мешканців територіальної громади. Про які ж вина і плодоовочеву продукцію з „плантацій” вулиці Загорської може йти мова, коли вже багато років там одні пустирі, а на колишніх землях радянського господарства – заводу давно збудований мікрорайон Червениця? Ініціаторів чергової сфабрикованої „ужгородської проблеми” не зупинили не тільки ці обставини, але й те, що дану постанову про порушення кримінальної справи за цим фактом, яку ініціював міський прокурор, уже скасував Апеляційний суд як безпідставну. Що іще підготували для громади Ужгорода кризові менеджери і можновладці?
Україна ще у 1997 році ратифікувала Європейську Хартію місцевого самоврядування, в якій закріплений основоположний демократичний принцип самостійності місцевих рад і заборону втручання держави та її органів у сферу компетенції місцевої влади, який відтворений і у чинному законодавстві України. Цей принцип нехтується і попирається на Закарпатті. Більше того, саме обласна влада грубо порушує закони України і рішення Конституційного Суду України. Так у переддень Дня Конституції України за поданням облдержадміністрації і позовом прокурора міста від 25 червня 2008 р. Ужгородський міськрайонний суд уже 27 червня 2008 року приймає постанову і ухвалу, згідно яких дозволений міськрадою наметовий табір страйкуючих перед облдержадміністрацією проти дій і бездіяльності влади і судів забороняють, а пікетувальників розганяють. У це важко повірити, але з обґрунтуванням – на основі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.1988 року та з міркувань того, що „пікетування буде заважати проведенню ряду заходів щодо святкування Дня незалежності та Дня Конституції” (!), що прямо суперечить рішенню Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року. Більшого цинізму і правового „беспредєлу” важко і придумати.
Так, не дивлячись на завчасні офіційні заперечення Мінприроди України, обласна влада ініціює і приймає рішення, згідно яких в односторонньому порядку, без погодження з будь-ким, у т.ч.ч з власником і територіальними громадами Міжгірщини, анексує (!) власність держави Україна у Національному природному парку „Синевір”, що має найвищий охоронний статус заповідної території. Йдеться про анексію від держави об’єктів інфраструктури на озері Синевір і Музею лісу і сплаву на Чорній річці та створення відповідних обласних комунальних підприємств. Ці рішення демонстративно прийняті з грубими порушеннями Конституції України, законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про природно-заповідний фонд України”, Земельного Кодексу України та ряду інших нормативних актів. За тією ж схемою прийнято рішення і щодо „комуналізації” комплексу будівель Палацу графа Шенборна санаторію „Карпати”. Парадокс ситуації полягає в тому, що незаконна анексія державної власності на території Закарпаття ініціюється і підтримується тими, хто є представниками державної влади в регіоні, а правоохоронні органи відмовчуються. Тих, хто протестує залякують. Журналістів задобрюють. Це що, початок дезінтеграції держави Україна із Закарпаття? Скоріше привід для пильної уваги Верховної Ради, Генпрокуратури, СБУ і РНБО.
Однак, для оборудок обласної влади, яка будучи дотаційною відбирає від держави власність, щоб ті самі державні гроші вкладати в „об’єкти інфраструктури” через ніким неконтрольовані комунальні підприємства, вдало обраний час політичної смути в країні.
Ужгородська міська рада, що є в числі тих, від імені кого діяла група депутатів обласної ради в інтересах „територіальних громад сіл, селищ і сіл області”, категорично не згодна з рішенням від її імені по односторонній і незаконній анексії власності держави Україна та інших законних власників як у Національному природному парку „Синевір”, в санаторії „Карпати”, так і будь-де на території Закарпаття.
Ужгородська міська рада, яка у серпні 1991 року перша серед органів влади СРСР рішуче засудила путч ГКЧП, нині глибоко стурбована як різким загостренням системної кризи в державі, так і проявами повного нехтування законності і правопорядку у взаєминах органів територіальної державної влади та правоохоронних структур з органами місцевого самоврядування.
Заявляємо, що будемо використовувати всі передбачені законами методи для захисту конституційних прав територіальної громади м. Ужгорода та її представницького органу – міської ради, у тому числі, в міжнародних Європейських структурах. Закликаємо депутатів рад різних рівнів у містах, селищах і селах Закарпаття до об’єднання і координації дій у цей непростий для країни період, коли місцеве самоврядування залишається фактично єдиним оплотом держави за небезпечного розбалансування всіх гілок центральної влади.

Депутати Ужгородської міської ради

 

11 липня 2008р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів