Паразити всередині нас

Що-що, а глистні захворювання — проблема актуальна й аж ніяк не екзотична. І дуже неприємна. Одна річ, коли всередині тебе сидить мікроб чи вірус, інша — коли глист. Тому вимислів про останніх накопичилося багато.
Про найпоширеніших з них розповідає лікар-паразитолог Ужгородської міської санепідемстанції Наталія Лабатій.
— Гельмінти (чи глисти, як їх зазвичай називають) живуть у людині тільки в кишечнику?
— У жителів європейської частини, як правило, так. А загалом гельмінти можуть паразитувати в будь-яких органах і тканинах людини, навіть у головному мозку. "Місце прописки" залежить від того, де живе людина, від її звичок, харчування. У населення Західного Сибіру "під ударом" підшлункова залоза (зараження відбувається переважно при вживанні в їжу малосоленої риби й ікри) і жовчний міхур. У жителів Чукотки і Якутії — печінка і легені, унаслідок тісного контакту із собаками і шкірами диких тварин. А в деяких країнах Африки, Азії, Південної Америки широко поширені гельмінти, що локалізуються в органах сечостатевої системи, у кровоносних і лімфатичних судинах, під шкірою й ін.
— Кажуть, що кілька разів на рік бажано лікуватися проти гельмінтів "про всяк випадок".
— Як правило, в нашому регіоні фіксується в основному захворюваність на аскаридоз та ентеробіоз. У цілях профілактики від цих інвазій можна двічі на рік пролікуватися, особливо це стосується дітей.
А загалом, щоб зрозуміти, чим лікуватися, треба спочатку з’ясувати — від чого саме. Відомо близько 250 видів гельмінтів, якими може бути заражена людина. Паразити бувають різних розмірів — від 0,5 мм до 15 метрів. За зовнішньою формою тіла гельмінти розрізняються на круглих (нематоди) і два види плоских — цестоди (чи солітери) і трематоди (смоктальники ). Універсальної таблетки від усіх відразу немає. Кожен препарат ефективний тільки при визначених видах паразитів. Тому застосовувати антигельмінтні препарати без консультації лікаря і без обстеження не рекомендується. Якщо є можливість проконсультуватися у фахівця, це краще зробити. Лікар визначить необхідний набір досліджень і відповідний метод лікування. Однак, якщо були явні фактори ризику щодо зараження, а консультацію лікаря одержати неможливо, то в цих випадках можна самостійно прийняти препарат, що володіє найбільш широким спектром дії і гарною переносимістю. Звичайно, докладно ознайомившись з інструкцією з застосування і протипоказаннями. За відсутності ефекту від одного курсу лікування повторне лікування не проводити й обов’язково звернутися до лікаря та обстежитися.
— Кажуть, якщо дитина скрегоче зубами уві сні, то у неї глисти...
— Це дуже популярний серед населення стереотип, щоправда, зі сфери народної міфології. Дослідження на цю тему проводилися неодноразово, але зв’язок між глистами і скреготом зубів так і не виявлено. Скрегіт зубами уві сні (бруксизм) виникає внаслідок неправильного прикусу, захворювань органів чи нервових розладів.
— Наскільки ефективні народні засоби проти глистів і чи безпечніші вони за таблетки приміром?
— Раніше для лікування гельмінтозів використовували, наприклад, насіння гарбуза, екстракт чоловічої папороті і ряд інших. Однак усі ці препарати минулого або малоефективні, або дуже токсичні (зокрема, екстракт чоловічої папороті) і нині не рекомендуються для використання. Головні "хіти" домашніх засобів проти глистів, дуже популярні в народі, як-от цибуля і часник, їх настойки чи клізми з лимоном і часником, ніяк не можуть призвести до лікування, наприклад, від тих же гостриків, що живуть у сліпій кишці. Зате проктит та інші неприємності такі процедури підсилюють.
— Чи можна виявити глистів за аналізом крові?
— Ні, не можна, хіба що тих, що паразитують у крові. Модні сьогодні імунологічні методи діагностики гельмінтозів шляхом дослідження крові дуже широко застосовуються в різних лабораторіях. Перевага їх у простоті й гігієнічності дослідження, а також можливості використання в неспеціалізованих лабораторіях. Однак ці методи неспецифічні і слабочутливі й не дозволяють поставити точний діагноз. Головний принцип: шукати гельмінтів у тому органі, який, як ви припускаєте, вони "заселили". Наприклад, при дослідженні фекалій можна виявити тільки гельмінтів, що паразитують в органах травлення — тонкому і товстому кишечнику, прямій кишці, жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах печінки. Однак ця задача теж непроста. Фекалії — не кров, яку може проаналізувати автомат. Діагностику кишкових гельмінтозів утрудняють деякі об’єктивні фактори. Є паразити, що виділяють мало чи взагалі не виділяють яєць, а з фекаліями виділяються мікроскопічно малі личинки, для яких потрібно спеціальне дослідження. Деякі гельмінти не виділяють яйця щодня, і тоді необхідні повторні дослідження. Для виявлення гельмінтів, що знаходяться в легенях, використовується рентгенографія легень і дослідження мокротиння; для виявлення гельмінтів у печінці, нирках, головному мозку — ультразвукове дослідження і комп’ютерна томографія відповідних органів, якщо в крові — дослідження крові тощо. Деякі гельмінти, що локалізуються в товстому кишечнику, іноді виявляються при колоноскопії.
— Якщо людина добре їсть, але худне, чи означає це, що в неї завелися глисти?
— Насправді худоба при гарному апетиті може бути наслідком різних причин (від ендокринології до онкології). А втрата ваги в людини, зараженої гельмінтами, спостерігається лише в дуже запущених випадках. Найчастіше непрошені мешканці тривалий час нічим себе не видають, людина відчуває себе практично здоровою. Інші хворі відзначають неясні скарги: стомлюваність, слабість, у дітей — плаксивість, дратівливість. Але особлива підступність гельмінтів полягає в тім, що вони здатні маскуватися під загальновідомі хвороби. Наприклад, якщо паразити локалізуються в органах травлення, то будуть відзначатися симптоми, що свідчать про захворювання органів травлення, якщо в легенях — про захворювання легень і т. ін. У деяких хворих може з’явитися кропивниця, шкірний, анальний чи вагінальний свербіж, підвищення рівня еозінофілів. Тому на підставі тільки симптомів установити наявність гельмінтів, як правило, неможливо. Необхідно спеціальне обстеження.
— Щоб не заразитися глистами, чи досить просто частіше мити руки?
— Не тільки. Гельмінти проникають в організм людини не тільки через брудні руки, а й із їжею, водою, при контакті з землею, через комарів, від улюбленого собаки, при деяких видах статевих стосунків. А заходи профілактики гельмінтозів загальновідомі: овочі й фрукти, особливо, які стикаються з землею, треба ретельно мити, воду кип’ятити, м’ясо варити, рибу варити чи солити відповідно до технології, розробленої для засолу риби, захищатися від кровососних комах, мити руки після контакту із собаками, а самих собак регулярно лікувати від паразитів.
Можна дати кілька специфічних порад. Якщо пригощають невідомим м’ясом чи м’ясом, що не пройшло ветеринарної експертизи, не їжте його, поки не переконаєтеся, що тварина травоїдна — вівця, кролик, корова, коза тощо. Наприклад, м’ясо козулі вживати можна, а кабана чи ведмежатину краще не треба. Ікру щуки, окуня чи червону лососеву з тихоокеанських лососів не їжте у свіжозасоленому вигляді після домашнього засолу, а вживайте тільки виготовлену в заводських умовах.
— А от, наприклад, парне м’ясо, воно дійсно найздоровіше і чисте?
— Що стосується наявності яєць глистів — з точністю до навпаки. В імпортному замороженому м’ясі, накачаному різною "хімією", їх немає. А от у свіжому цілком можуть бути. Саме тому м’ясо краще купувати не з рук у приватних фермерів, а в магазинах, на ринках, переконавшись, що на ньому є відповідне маркування ветеринарної служби про проведене дослідження на безпеку. Однак навіть ці заходи не дають стовідсоткової гарантії. Адже для мікроскопічного дослідження беруться невеликі зразки з різних частин шматка м’яса, і якщо яєць небагато, вони можуть просто не потрапити в досліджуваний шматочок. Тому краще все-таки не їсти страви із сирого м’яса (карпачо, бастурму й інші), не пробувати сирий м’ясний фарш, не їсти прожилки м’яса у свинячому салі і т. ін.
— Чи можна позбутися від глистів з допомогою клізм?
Не можна. По-перше, багато гельмінтів живуть поза кишечником чи у верхніх його відділах, куди вміст клізми не дійде в принципі. По-друге, паразити, що живуть у нижніх відділах кишечнику, непогано до цього пристосовані. Вони міцно кріпляться до слизуватої оболонки кишки за допомоги присосків чи зубчиків, а деякі взагалі упроваджують свій головний кінець у стінку кишки. Тому клізма може завдати їм не більшої шкоди, ніж душ для людини.
— Чи проводиться профілактика гельмінтозу в навчальних закладах?
— Так, зокрема в початкових класах ужгородських шкіл двічі на рік — у травні та вересні — було проведено дегельмінтизацію дітей.

***

Не секрет, що бронхіальна астма часто має паразитарну природу: причиною захворювання є печінковий паразит — сисун.
Не секрет, що цукровий діабет у ряді випадків має паразитарні корені (трематода великої рогатої худоби).
Не секрет, що екзема і псоріаз — хвороби, пов’язані з нестачею кремнію, який поглинають паразити, що оселилися в організмі людини.
Не секрет, що пусковим механізмом розвитку запальних захворювань суглобів часто є паразити.
Не секрет, що найпростіші одноклітинні паразити уражають організм дитини ще в утробі матері і для боротьби з ними не можна застосувати ні антибіотики, ні опромінення, ні операції.
Паразити викликають алергізацію організму людини, знижують опірність інфекційним захворюванням, створюють схильність до хронічних захворювань, підривають роботу імунної системи, а також знижують ефективність вакцинопрофілактики.
Людина може бути "господарем" понад 2000 видів паразитів, від дрібних мікроорганізмів до метрових глистів. Паразити живуть не тільки в прямій кишці — їх можна знайти практично в будь-якій частині тіла: легенях, печінці, м’язах, суглобах, шлунку, стравоході, мозку, крові, шкірі й навіть в очах.


РІО

 

07 грудня 2008р.