Дев’яносто карбованців за шість томів “Історії карпатських русинів” Михайла Лучкая

Цю історію розповіли в прес-центрі "Закарпаття" під час презентації VI тому "Історії карпатських русинів" люди, котрі доклали найбільше зусиль, аби книга побачила світ в українському варіанті. Завідувач кафедри класичної та румунської філології факультету романо-германської філології УжНУ Емілія Швед розповіла, що рукописи знайшлися абсолютно випадково. Вони потрапили до рук доцента вищезгаданої кафедри Юрія Сака, оскільки один зі студентів хотів заробити грошей, продавши незрозумілі рукописні листки, котрі знайшов, прибираючи горище дядькової хати.

З того часу почалася активна робота фахівців кафедри, спрямована на переклад та видання твору. Робота над останнім томом цієї знакової для Закарпаття праці велася впродовж 7 років і, в результаті, на початку жовтня поточного року переклад VI тому "Історії карпатських русинів" Михайла Лучкая все ж таки вийшов з друку. Загалом робота над усіма томами велася довгих 40 років.

Розповідаючи про Михайла Лучкая — патріарха закарпатської історіографії, видатного мовознавця, етнографа та фольклориста — Емілія Швед зазначила: "Він не хотів миритися із тим, що русини Закарпаття живуть у нужді, не мають змоги здобувати освіту рідною мовою, а ця земля залишається для широкої спільноти terra incognita. Тому Михайло Лучкай спрямовує всю свою діяльність на те, щоб довести, що закарпатська земля та історія її народу заслуговують на повагу та визнання". І це, завдяки праці "Історія карпатських русинів", йому вдалося.

Професор історичного факультету УжНУ Дмитро Данилюк пояснив, чому згадана праця не була надрукована ні за життя Михайла Лучкая, ні в перші десятиліття після його смерті. Дмитро Дмитрович стверджує, що ті проблеми, які порушувалися в праці історіографа, не відповідали інтересам ні угорської, ні австрійської влад, котрим було вигідно, аби русини не знали своєї історії. "Лучкаєві добре вдалося змалювати історію народу: він першим охарактеризував селянські повстання, неодноразово порушував проблему кріпацтва, змальовував антифеодальні рухи. У "Історії карпатських русинів" Михайло Лучкай порушує ряд складних питань. Зокрема, доводить, що Закарпаття є одвічною слов’янською землею та показує культурно-освітнє, соціально-економічне, матеріальне та політичне становище наших предків. При цьому, як сказав Дмитро Данилюк у відповідь на запитання журналістів, Михайло Лучкай не залишив ані найменших підстав для політичних спекуляцій на русинстві ще в своїй ранішій праці "Граматика слов’яно-руська: або старослов’янська і теперішня, поширена у карпатських горах, малоросійська мова, що є живим її діалектом" (1830 р.), навіть в назві якої чітко вказав, що мова карпатських русинів належить до малоруської (української) мови.

Постать Михайла Лучкая є настільки яскравою, що, якби він ніколи не написав "Історію карпатських русинів", його ім’я все одно би навіки закарбувалось в історії", — зазначив Дмитро Дмитрович.

Про те, наскільки важко іноді давався переклад VI тому, розповіла присутнім старший викладач кафедри класичної та румунської філології факультету романо-германської філології УжНУ Оксана Барбіл. Вона зазначила: "Працювати над перекладом було досить важко: деякі розділи перекладалися роками. Інколи на одне речення витрачався тиждень, допоки було знайдено відповідний варіант того чи іншого слова". За її словами, своє дослідження Михайло Лучкай писав латинською мовою, хоча вільно володів і угорською, і німецькою. І це не випадково. По-перше, такою була тогочасна традиція, по-друге, автор планував, що праця латинською мовою буде прочитана і сприйнята аудиторією різних країн. І по-третє, таким чином Михайло Лучкай намагався зберегти рукописи для нащадків, оскільки був впевнений, що латинська мова і надалі залишатиметься чистою, тобто без додавань діалекту та новотворень, а тому буде зрозумілою і для майбутніх поколінь.

"Перекладена праця Михайла Лучкая взагалі є унікальною, оскільки у нас надзвичайно мало людей, що могли б перекладати з латинської", — повідомила Оксана Барбіл, котра висловила сумнів, що найближчим часом в Україні вийде щось подібне до того, що вдалося фахівцям УжНУ. За її словами, колеги, що започаткували переклад, страшенно ризикували, та все ж їм вдалося реалізувати замислене.

Наприкінці зустрічі Емілія Швед зазначила: "До творчої роботи над перекладом нас надихала велика любов автора до рідної землі, до її трудівників, відданість справі релігії, нас надихало те, що робимо справді богоугодне діло". Вона повідомила, що в майбутніх планах творчого колективу — видання VI тому у Науковому збірнику Музею української культури у Свиднику (Словаччина) у вигляді білінгви. Та це плани на майбутні роки, а щодо найближчих, то учасники прес-конференції розповіли, що 20 жовтня в головному корпусі УжНУ (533 каб.) відбудеться презентація VI тому "Історії карпатськх русинів" для викладачів та всіх, хто цікавиться історією. Початок заходу — о 15.00.

Прес-центр “Закарпаття”

 

14 жовтня 2011р. -->