Це стосується і Ужгорода, і Закарпаття

Як впливають нинішні президентські перегони на психоемоційний стан виборців? Тривалі й напружені президентські перегони, на думку психологів, справляють значний вплив і на психоемоційний стан виборців. Та, виявляється, високий ступінь політизації та поляризації суспільства заторкує не лише громадське, а й родинне життя.

 

Перебіг нинішньої виборчої кампанії, зростання в суспільстві напруженності, прихованої агресивності та, водночас, страху і невпевненості в майбутньому чимдалі більше непокоїть не лише політиків, а й психологів. Особливу стурбованість фахівців виклика? дуже високий ступінь поляризації суспільства. Причому, нерідко поділ відбува?ться не лише за регіональними чи соціальними ознаками, але і на рівні окремих родин.

Днями колега, яка працю? в сімейній консультації, розповіла, що до неї звернулася подружня пара, яка опинилася на межі розлучення через... вибори. Дружина голосувала за одного кандидата, а чоловік - за іншого. Прикметно, що раніше ніяких політичних конфліктів у родині не виникало. Обо? хочуть, начебто, зберегти родину, але кожен з них ніяк не може змиритися з "неправильним", на його думку, вибором подружжя. ? цей випадок не поодинокий. Звичайно, можливо, політичні незгоди подружньої пари - це прояв якогось іншого глибокого конфлікту в родині, але на тривожні думки ця ситуація наводить.

Ще одна лінія політичного протистояння в родині проходить між поколіннями. Люди старші віддають перевагу стабільності та спокою. Молодь же прагне перемін. У неї за плечима нема? сумного досвіду життя за тоталітарного режиму, тягаря страху і постійної перестороги. Молоді люди хочуть самі вирішувати свою долю. Знаю не одну родину, де саме вибори загострили конфлікт між батьками і дітьми. Втім, нерідко молодим, більш освіченим і активним, вда?ться "навернути" і старше покоління.

Та все ж, як чинити, якщо "політичного консенсусу" в родині досягти не вдалося? Розлучатися? Припинити спілкування з батьками чи дідусем? Перш за все, якими б важливими ми не вважали ці вибори, спробу?мо приборкати емоції. Кожна людина ма? право на власну думку, переконання і навіть на власну помилку, як би це не засмучувало її рідних. Головне, не слід дивитися на свого політичного опонента в родині як на ворога. Звичайно ж, варто дискутувати, сперечатися, переконувати. Але - спокійно, стримано, без особистих звинувачень і образ. Дуже важливо навчитися поважати чужі погляди, навіть якщо вони, на вашу думку, глибоко хибні.

? ще: якщо ви бачите, що ця тема надто драстична й болюча для вашого співрозмовника, особливо - людини старшого віку - краще припинити дискусію. Родина - не найкраще поле для політичних баталій. До того ж, власною толерантність та зваженістю ви принесете більше користі "сво?му" кандидатові, аніж агресивністю, напором, розбурхуванням пристрастей.

Вибори рано чи пізно закінчуються, а життя продовжу?ться. Поруч лишаються жити прибічники і кандидата-переможця, і переможеного. ? вони просто приречені знайти спільну мову і в межах окремої родини, і в масштабі всі?ї країни. Якщо їх, звичайно, хвилю? доля ці?ї родини і ці?ї країни.

?нтернет-видання "Український вибір"

 

18 листопада 2004р.

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів