В Ужгороді презентували книгу про найдавнішу діаспору закарпатців у Сербії

"Це не просто книга "для душі", не просто збірка поезій чи прози, це досить серйозний і ґрунтовний проект", – розповів під час презентації Олександр Гаврош. І створення книги, і вихід її друком потребував від її автора немало часу і зусиль: у середовищі "сербських закарпатців" автор прожив впродовж місяця, після чого привіз з собою "кілька ящиків літератури, яку потрібно було опрацювати", а затим ще 2,5 роки, вже як книга була написана, тривав пошук видавця.
Зрештою, книга "Блукаючий народ" вийшла друком в київському видавництві “Нора-Друк” в окремій серії "Мандри". Вперше її було презентовано на Форумі видавців у Львові. "Етнічні закарпатці, які вже 260 років проживають в Сербії, виїжджали двома "хвилями". Спочатку виїхало близько тисячі людей з різних районів, після того – ще стільки ж. Вони, по суті, заселили два села. І з того часу ці люди жили своїм окремим життям. Пройшло одне століття, друге століття, ще півстоліття, за цей час вони створили свою етнічну групу і досі підтримують зв’язок із своїм краєм. Себе вони називають "руснаки", витворили свою літературну норму, якою навіть навчаються в школі. І чітко ідентифікують себе як українці", – розповів Олександр Гаврош.
За словами автора, назва книги "Блукаючий народ" є метафоричною. Розповів, як, вивчаючи документи, знайшов інформацію про те, що у 18 столітті закарпатці дуже часто переселялись з місця на місце. У той час, зазначив Олександр Гаврош, "якщо людина жила, наприклад, в одному селі впродовж 15 років, їй не потрібно було сплачувати податки". Але такий обов’язок покладався на людей, якщо вони проживали в одному населеному пункті більш, як 15 років, от вони й мандрували з місця на місце, уникаючи сплати податків.
Книга "Блукаючий народ", як відзначив присутній на прес-конференції професор, етнолог Михайло Тиводар, "написана дуже талановито, в ній свої нотатки і зауваження, своє бачення автор переплітає з історичними фактами. Приємно читати сторінки про зустрічі з руснаками: вони описані чудовою мовою, дуже образно. Книжка читається легко і з задоволенням".
Доктор філологічних наук, професор мовознавства Любомир Белей, який, за словами Олександра Гавроша, "має чи не найтісніші стосунки з діаспорою закарпатців на Балканах", зазначив своєю чергою, що "більшу частину книги прочитав із задоволенням". За словами науковця, якщо говорити про фаховість, то книга написана вправно і достовірно: "видно руку майстра, адже одна справа, коли йдеться про художній аспект. Наукова складова книги є дуже цінною, з фахового боку тут все абсолютно адекватно і вивірено". Любомир Белей з позицій мовознавця згадав про своєрідну говірку руснаків, зазначивши, що впродовж кількох століть вона витворилась з української, словацької та польської мов, й понині кожен з руснаків робить все від них можливе для збереження власної етнічної приналежності. "І увага у формі такої книги для них багато значить", – додав професор.

Прес-центр “Закарпаття”

 

19 жовтня 2012р. -->