Чи справді малі ГЕС такі небезпечні, як їх малюють?

Закарпатській гідроенергетиці вже 70 років!

Малі гідроелектростанції дериваційного типу — Оноківська та Ужгородська — з’явилися на річці Уж ще в далекому 1943 році. Основне обладнання для них у 1941-му випустила празька фірма ЧКД "Каплан". Станції запустили в дію угорські фахівці, а от гідростанцію середньої потужності — Теребля-Ріцьку — збудували невдовзі після війни. Усі три станції вже десятки разів окупилися і тепер фактично дарують Закарпаттю електроенергію.

Основний обсяг електричної енергії на енергоринок у Закарпатті відпускають гідроелектростанції — 98,8%; на загальнодержавному ринку їхня частка становить 5,2%. В загальноукраїнському балансі на область припадає менш ніж 1,0% виробленої електроенергії.

Закарпаття використовує майже 1,8 млрд. кіловат-годин електроенергії, виробляючи її близько 150 млн. кВт/год. Проте біологи й екологи в один голос підтверджують, що Закарпаття має найбагатший енергопотенціал в Україні (6,45 млрд. кВт/год. на рік), оскільки має понад 9 тис. річок і потічків. За умови застосування досконалих технологій ці річки можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії.

Дериваційні ГЕС — найбезпечніші для довкілля

- В Україні, за винятком окремих станцій, розвиток малої енергетики розпочався лише у 2008 році. У питанні гідроенергетики потрібно, перш за все, розуміти різницю між мікро-, міні- і малими ГЕС, — розповідає доктор технічних наук, завідувач кафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмила Архипова. Їх розрізняють за встановленою потужністю. Відповідно, до 100 кВт, 100-1000 кВт та 1000-10000 кВт. Максимальна потужність ГЕС, які вважаються малими, встановлена нормативними документами кожної країни. У деяких Європейських країнах малими вважаються ГЕС до 30000 кВт (або 30 МВт). Реально в межах Карпатського регіону 10МВт можна отримати на основній (середній) течії р. Дністер, можливо, й на р.Тиса - залежно від типу станції. За типом поділяють на греблеві (з улаштуванням водосховища сезонного або річного регулювання стоку) та дериваційні (перекидання частини стоку за межами основного русла - труба або дериваційний канал).

За впливом на довкілля більш безпечними вважаються дериваційні станції. Всі ті, що будуються останнім часом, саме такі. Загалом, малі ГЕС у всьому світі належать до екологічно чистих (зелених, відновлюваних, нетрадиційних) джерел енергії.

Екологічний вплив малих ГЕС – локальний…

Що ж до шкоди від ГЕС, то, за словами Людмили Миколаївни, за великим рахунком будь-яка діяльність людини завдає шкоди довкіллю більшою чи меншою мірою. Навіть туристичні стежки сприяють знищенню і переселенню деяких видів флори і фауни. Тому і влаштування ГЕС в межах будівельного майданчика порушує грунтовий покрив, збільшує викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від будівельної техніки, підвищує рівень електромагнітного випромінювання, шумовий вплив (все в межах санітарної зони близько 50 м), дещо змінює гідрологічний режим.

Екологічний вплив малих ГЕС є локальним, переконана фахівець. За межами санітарної зони вимірювані параметри навколишнього середовища будуть на рівні фонових.

На засіданні Координаційної ради з питань будівництва об’єктів малої гідроенергетики в Івано-Франківській області Людмила Архипова висловила думку, що потужність малих ГЕС у регіоні має бути обмежена 5 МВт, і то на більших річках – Дністрі, Пруті, а на всіх менших річках – 1-1,5-2 МВт. Експерт також зауважила, що Карпатський регіон, куди входять Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська і Чернівецька області, є найпотужнішим гідроенергетичним регіоном України.



Павло Білецький, "Високий замок"

 

01 серпня 2013р.