Ірина Гармасій: "Життя – у пісні!"

Власне, пісенною збірку назвати можна лише формально. Адже книжка містить тексти, ноти, інформаційні довідки і коментарі, які у сукупності дають уявлення про потужний пласт пісенної культури західних регіонів України. Саме такий, неоціненний спадок отримала Ірина Михайлівна від своєї матері – Анни Опришко, яка передала своїй дітям власне надбання – понад 500 народних пісень.

Вщент заповнений зал затишного театру Ужгорода вмістив представників усіх поколінь. Звичайно, найпочесніші – упорядники, видавці – ті, хто брали безпосередню участь у багаторічній праці створення, народження збірки, яка за словами багатьох, стане у постійній нагоді поціновувачам народної творчості. Саме Ірина Михайлівна із щирою вдячністю зверталася до них: "Ця праця, довжиною у 10 літ, завдяки вам, мої шановні і дорогі друзі, завершилася достойним виданням!".

А слід відзначити, що таки – достойним! В упорядкуванні творчості галицької Стрийщини, звідки родом народна співачка з енциклопедичним знанням пісенного скарбу Анна Опришко, взяли участь закарпатські краєзнавці, музиканти, видавці. Як сказав відомий фольклорист та краєзнавець Іван Хланта, робота над книжкою для нього, особисто, зайвий раз довела: "Жанрове багатство, драматизм, жадання, виражені у народних піснях, записаних з голосу народної галицької співачки, доводять: автохтонне населення Галичини, Закарпаття – єдиний український народ, що має спільне коріння, спільне минуле і спільні жадання!".

І, звичайно, особлива втіха – тим, чиє духовне джерело походить із оспіваних у піснях народу, місцин. Депутат Ужгородської міської ради Богдан Андріїв, зізнається, з подивом і трепетом прочитав у книзі згадку про своє, маленьке і, вочевидь, мало відоме село. Далекий привіт з дитинства, материнські наспіви і напуття – за такий несподіваний подарунок він щиро подякував вдячній доньці своєї матері, творчість якої віднині житиме для нащадків. Ну, а що пісень у книжці – на смак і настрій, чимало, а народна творчість – потужний енергетичний портал для нащадків, то праця над його спорудженням заслуговує низького поклону, каже пан Богдан.

Ну, і яка ж пісенна презентація без самої пісні. А їх не бракувало! Молода паросль Ужгородського училища культури зі сцени із захватом пісенно кохала, жартувала, боролася, згадувала і мріяла, завдяки пісням, збереженим сільською співачкою, яка, не зазнала материнської ласки, не мала освіти, не здолала університетські коридори. Однак, вочевидь, мала дещо, набагато значуще: гарну пам’ять, широку душу, віддане серце, що змогла виховати таких дітей, які спорудили їй на пам’ять потужний монумент живої народної творчості.

Ужгород.net
Фото - Медіацентр УжНУ

 

17 грудня 2013р.