Ще п’ять замків Закарпаття увійшли до Державного реєстру пам’яток національного значення

Як йдеться в постанові № 1666, до переліку пам’яток, що отримали найвищий статус охорони увійшли: Квасівський замок та замок Нялаб у селі Королево, що на Берегівщині, Севлюшський замок, що також відомий як замок Канків у м. Виноградів, Палац графів Шенборнів та Замок Сент-Міклош в Мукачівському районі, а також Середнянська фортеця у селищі Середнє, Ужгородського району.

Відтепер, ці історичні пам’ятки архітектури тепер офіційно захищені на найвищому державному рівні. Водночас з цим, пам’ятки виключили зі cписку пам’ятників архітектури Української РСР, що перебували під охороною держави 24 серпня 1963 року.

Питаннями ведення Держреєстру займається безпосередньо Міністерство культури України. Поточне керівництво державною пам’яткоохоронною діяльністю здійснює Департамент культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України.

Що відомо про ці замки

Квасівський замок (с. Квасово на Берегівщині) — фортеця, що контролювала сухопутний шлях і вихід із Боржавської долини. Замок змінив багато власників та у 1565 р. за вказівкою угорського дворянського сейму був зруйнований, а майно власника-феодала конфіскували на користь держави. Після цього замок більше не відновлювався.

Замок Нялаб у Королеві (с. Королево на Берегівщині) — справжній королівський замок на Закарпатті. За найбільш поширеною версією історії цього замку, його зведення розпочалося в другій половині XIII ст. Головним підтвердженням цього слугує перша писемна згадка замку в 1279 р. як сторожового укріплення, що захищало торгівельний шлях, який вів уздовж Тиси до Угорщини. Зараз від нього залишились тільки руїни.

Севлюшський замок, також відомий як Канків (м. Виноградів) — розташований на околиці міста Виноградів, на підніжжі Чорної гори. Точно не відомо, хто і коли побудував замок Канків. Вперше він згадується в угорських хроніках Х століття. Пізніше фортеця стала володінням Угорського королівства. Наприкінці 13-го століття, замок перебудували, він став важливим форпостом, адже через Севлюш (стара назва Виноградова) пролягав знаменитий Соляний шлях: сіль з Солотвина везли у Європу. Зруйнований у 1557 році, більше не відновлювався.

Замок Берегвар, або резиденція графів Шенборнів (с. Карпати, Мукачівський район) — Побудований палац, у якому вікон стільки ж як і днів у році, у 1890-95 роках. Досі знаходиться майже в первісному вигляді. Будівля функціонує як санаторій «Карпати».

Замок Сент-Міклош (с. Чинадієво, Мукачівський район) — збудований у 15 ст. бароном Перені, він став центром Сент-Міклоської домінії. Раніше Чинадієво, де і знаходиться замок, мало назву Сент Міклош, що у перекладі з угорської означає Святий Миколай. Зберігся у чудовому стані до наших днів, у замку функціонують Туристичний інформаційний центр «Сент-Міклош», історико-краєзнавчий музей, концертний і конференц-зали, картинна галерея, зал для шлюбних церемоній.

Середнянська фортеця (с. Середнє, Ужгородський район) — побудована ще у 11-13 ст. За легендами він належав тамплієрам, хоч цю версію і неодноразово спростовували. На початку 14 століття орден Храму був відлучений від церкви і пішов у підпілля. Боротьба за замок торкнулася не тільки монархів, а й інших орденів. Ним володіли антоніанці і монахи ордену Святого Павла, а пізніше — угорське дворянство. Епоха правління Габсбургів принесла моду на розкішні палаци, тоді фортеця втратила свою актуальність. Фортеця занепала і протягом століть залишалась у тому вигляді, який має і сьогодні.