Різдвяна кутя від закарпатського власкора 1+1 Наталії Зотової
Святвечір – це одне із найулюбленіших свят мого дитинства. Таїнство народження маленького Ісусика підсилювалося тим, що святкування у радянські часи було заборонене. То ж різдвяний стіл, кутя, свічки і якась спокійна піднесена тиша, яка завжди панувала того дня в нашому домі, додавали особливих вражень від Святої Вечері. Різдвяні страви ми готували всією родиною. Всі допомагали мамі. Традиційною й обов”язковою була кутя і ще узвар із сухофруктів. Інші страви могли змінюватися.
Кутю у нашій родині завжди робили пшеничну. Раніше було складно купити лущену пшеницю. Її доводилося самотужки “шліфувати”. Але тепер є готова пшениця для куті. Її спокійно можна купити в магазинах. Я не буду радити пропорцій, бо кожен може робити на свій смак і в тій кількості, яка потрібна на родину. Але процес приготування куті простий.
Лущені зерна пшениці промиваю, заливаю холодною водою і даю постояти кілька годин. Потім знову зливаю воду, заливаю нову і ставлю на помірний вогонь. Я люблю, щоб пшениця не дуже розварилася і була ціленькою. Тому ретельно стежу за нею і часто куштую зернятка. Коли відчуваю, що пшениця вже проварилася, я зціджую її і промиваю холодною водою. Але відвар не виливаю. Мені подобається рідка кутя, то ж потім його використовую як основу.
Отож, поки пшениця вариться, я готую інші інгрідієнти. Лущу багато горіхів, подрібнюю їх руками і підсмажую. Запарюю мак, зливаю з нього воду і перетираю в макітрі з невеликою кількістю цукру. Якщо макітри нема, то можна засипати пропарений мак у м’ясорубку, додати цукру, закрити рукою вихідні отвори і прокручувати суміш, поки не виділиться “молочко” і мак не перетреться. Затим, цей мак додаю до відвару, туди кладу меду на смак, трохи солю і засипаю пшеницю.
Перед подачею на стіл, додаю смажені горішки. Кутю так і ставлю у макітрі. За традицією, з неї кожен по черзі повинен взяти ложечку куті і скуштувати перед вечерею. Першим завжди був батько, потім мама, брат, сестра. Якщо з нами були бабуся й дідусь, то вже вони перші куштували кутю. Всі інші страви були пісними, без м’яса, молока та яєць. Обов’язково мама готувала бульйон з грибів з пісною домашньою локшиною. Вареники з картоплею, з капустою, з грибами. Була тушена капуста з грибами, пісні овочеві салати, голубці. Іноді готували багато різних рибних страв.
Не можу сказати, що мої батьки дотримувалися посту. Але в цей день справді ніхто не їв до куті. Після Святвечора були коляди. Також, на той час, заборонені. Але попри це, ми все ж ходили колядувати, і до нас приходили колядники. Уже в 90-х традиційно по оселях з колядами почав ходити наш церковний хор. Як гарно вони колядують! Просто мороз по душі! Ця традиція живе й понині.
Я знаю, що завтра на порозі мого батьківського дому знову лунатимуть колядки у виконанні церковників. А сьогодні ми в очікуванні Святої Вечері. Першою буде кутя. Вона символізує міцне здоров’я, достаток і радість. Я вірю в це! І бажаю кожній українській родині веселих Різдвяних свят, смачної куті! Бажаю тепла і затишку, віри, надії і любові! Христос ся Рождає! Славімо Його!
Наталія Зотова для Ужгород.net
[foto]2014/01/06/060120142691.jpg[/foto]
[foto]2014/01/06/image-6.jpg[/foto]
[foto]2014/01/06/image-7.jpg[/foto]
До цієї новини немає коментарів